Рішення № 136764760, 20.05.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/53/26

провадження 2/287/1154/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», представник позивача Юхименко Юрій Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (надалі - ТОВ «Цикл Фінанс», позивач) до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором № F-00130643 від 06.10.2024 та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГВАДІАНА» (надалі ТОВ «ФК «ГВАДІАНА») та ОСОБА_1 , укладено договір № F-00130643 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (надалі кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору Первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит у сумі 3000,00 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків 1 % на добу на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 25.03.2025 між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №25/03/25-01, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № F-00130643 від 06.10.2024. В порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого, враховуючи встановлені договором умови загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, становить 8520,00 грн. Проте позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 4920,00 грн., яка складається: 3000,00 грн. заборгованість по кредиту; 420,00 грн. заборгованість по відсоткам за період з 06.10.2024 по 19.10.2024; 1500,00 грн. заборгованість по пені за період з 20.10.2024 по 23.10.2024, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача по справі ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Викликано в судове засідання сторони по справі. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «УНІВЕРВАЛ БАНК».

19.03.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ «УНІВЕРВАЛ БАНК» надійшла запитувана судом інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, у позовній заяві просить розглядати справу без участі позивача ТОВ «Цикл Фінанс». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судові засідання на розгляд справи повторно не з`явився та не повідомив про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на його адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб - сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надав.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.10.2024 між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № F-00130643 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у сумі 3000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00% на добу. Кредит надається строком на 14 днів з датою остаточного повернення кредиту 19.10.2024, в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником за № НОМЕР_1 (а.с.28-51).

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», вбачається, що було здійснено успішний переказ грошових коштів за платіжною інструкцією № 124642:1728208430 на платіжну картку № НОМЕР_2 06.10.2024 року о 12:53:51 перераховано кошти в сумі 3000,00 грн., призначення переказу: виплата кредиту за договором № F-00130643 ОСОБА_1 3518713790 (а.с.63).

Відповідно до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» №БТ/Е-8630 від 19.03.2026 року, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 та за період з 06.10.2024 по 08.10.2024 року на вказану платіжну карту було зарахування коштів у розмірі 3000,00 грн.

25.03.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гвадіана» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №25/03/25-01 згідно якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржникові, в тому числі за кредитним договором № F-00130643 від 06.10.2024 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 25.03.2025, який є невід`ємною частиною договору факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025 до позивача перейшло право вимоги в тому числі за кредитним договором № F-00130643 від 06.10.2024.

За вказаних обставин, позивач набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № F-00130643 від 06.102024 на суму 4920,00 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Із ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 умови взятих на себе кредитних зобов`язань не виконав, що виявилося у неповернення кредитних коштів, та стало наслідком звернення ТОВ «Цикл Фінанс», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що строк виконання зобов`язання настав, доказів повернення боргу станом на день розгляду справи відповідачем суду не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої заборгованості за кредитним договором № F-00130643 від 06.10.2024, тому суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено заборгованість відповідача ОСОБА_1 у розмірі 3420,00 грн., яка складається із: 3000,00 грн. заборгованості по кредиту; 420 грн. заборгованості по процентам, тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою у розмірі 1500,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано неустойку (штраф, пеня) за невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором у сумі 1500,00 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № FEES009 від 19.01.2026 (а.с. 1) позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем пред`явлено позов на суму 4920 грн., і судом такий позов задоволено частково на суму 3420,00 грн., що складає 69,51 % від ціни позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1850,63 грн. (2662,40 грн. х 69,51 %).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 527, 599, 610, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», представник позивача Юхименко Юрій Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором F-00130643 від 06.10.2024 у розмірі 3420 (три тисячі чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 1850 ( одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконстуктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Представник позивача: юхименко Юрій Юрійович, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, буд. 1, оф. 212/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар