Ухвала суду № 136762340, 19.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

19.05.2026 Справа № 940/499/26

Провадження по справі № 4-с/940/3/26

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

представника скаржника ОСОБА_1

стягувачки ОСОБА_2

представника ДВС ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві скаргу ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зняття арешту з майна,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця в якій просить визнати протиправною бездіяльність начальника відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Колесник С., щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_4 , який було накладено в рамках виконавчого провадження №1950658 від 17.04.2006 року з примусового виконання виконавчого листа №1-6 від 15.04.2006 року, що видав Тетіївський районний суд Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 9 385,00 грн., зняти арешт з усього майна ОСОБА_4 , який було накладено в рамках виконавчого провадження №1950658 від 17.04.2006 року з примусового виконання виконавчого листа №1-6 від 15.04.2006 року, що видав Тетіївський районний суд Київської області та вилучити запис про обтяження всього нерухомого майна.

Скарга обґрунтована тим, що 02.03.2026 року ОСОБА_4 звернувся із запитом до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області в якому просив вказати на якій стадії перебуває виконавче провадження, а також чи є матеріали таких виконавчих провадження і чи не були вони знищені, а в разі знищення вказаних виконавчих проваджень, зняти арешти з майна скаржник в межах виконавчого провадження про арешт майна.

Відповідно до відповіді Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області №12922/19.5 від 06.03.2026, даний лист було отримано 06.03.2026, було зазначено, що при перевірці даних АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у Тетіївському ВДВС у Білоцерківському районі Київської області перебував на виконанні виконавчий лист №1-6 від 15.04.2006 року, що виданий Тетіївським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 9385,00 грн.

17.04.2006 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 1950658 з виконання зазначеного виконавчого документа.

16.11.2009 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. В подальшому вище зазначене виконавче провадження було знищене по строкам давності.

Таким чином на дату звернення до суду, скасувати зазначений арешт, який накладений на скаржника в межах виконавчого провадження являється можливим виключно в судовому порядку.

На підставі викладеного, заявник просить суд зняти арешт з майна та вилучити записи про обтяження.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 25.03.2026 ОСОБА_4 поновлено пропущений строк для подання скарги, прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання.

Представник скаржника ОСОБА_4 адвокат Столярчук В.М. у судовому засіданні заявлені вимог підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рябокінь М.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що повернення виконавчого документу стягувачу не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків. Разом з тим зазначив, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, а не стягувачу. Вказав, що матеріали виконавчого провадження знищені та надав витяг з виконавчого провадження від 06.05.2026, з якого вбачається, що виконавчий збір не був стягнутий з боржника.

Стягувач ОСОБА_6 у судовому засіданні 06.05.2026 просила відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що зобов`язання боржника перед нею повністю не виконані, заборгованість погашена лише в розмірі 2500,00 грн.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши скаргу та додані до неї документи в сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до пошуку у АСВП, на виконанні у Тетіївському РВДВС ГТУЮ у Київській області, перебувало виконавче провадження, а саме: ВП № 1950658 з примусового виконання виконавчого листа № 1-6 від 15.04.2006, виданого Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 9385,00 грн., 898,50 грн., виконавчого збору.

16.11.2009 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви від 13.11.2009 про повернення виконавчого листа на руки.

З листа Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області №12922/19.5 від 06.03.2026, встановлено, що при перевірці даних АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у Тетіївському ВДВС у Білоцерківському районі Київської області перебував на виконанні виконавчий лист №1-6 від 15.04.2006 року, що виданий Тетіївським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 9385,00 грн.

Надати копію матеріалів виконавчого провадження № 1950658 неможливо, у зв`язку із тим, що зазначене виконавче провадження знищено як таке, термін зберігання якого закінчився.

З долучених до матеріалів справи копій квитанції про сплату коштів вбачається, що ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 було сплачено грошові кошти на загальну суму 2510,00 грн.

З наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_6 вбачається, що зобов`язання боржника перед стягувачем не виконані, заборгованість виплачена не в повному обсязі, що підтверджується наданими квитанціями. Виконавче провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21 квітня 1999 року) передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Аналогічні положення мітяться і у п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21 квітня 1999 року).

Законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14 травня 2025 року у справі №2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), згідно з якою законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

За вказаних обставин, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі в їх сукупності, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень, оскільки повернення документу стягувачу з підстав п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (за редакцією Закону, яка діяла до 05 жовтня 2016 року) не передбачає наслідком зняття арешту з майна боржника, оскільки виконавче провадження не було завершено.

Своєю чергою боржником не надано жодного доказу, який би вказував на виконання ним рішення Тетіївського районного суду Київської області, на підставі якого було видано виконавчий лист № 1-6 від 15.04.2006, що перебував у провадженні Тетіївського РВДВС ГТУЮ у Київській області і під час вчинення дій спрямованих на примусове виконання рішення, державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Посилання представника скаржника на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном є помилковим, оскільки незважаючи на схожість спірних правовідносин, фактичні обставини у справі, яка розглядається інші, зокрема наявні майнові претензії стягувача ОСОБА_6 щодо виконанння рішення Тетіївського районного суду Київської області, на підставі якого було видано виконавчий лист № 1-6 від 15.04.2006.

За встановлених обставин, суд вважає посилання скаржника на протиправність бездіяльності державного виконавця є необґрунтованими.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця та при наявності до того законних підстав, суд не вбачає порушень прав та законних інтересів боржника, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12, 81, 89, 260, 263, 354, 447-451 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зняття арешту з майна - відмовити.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали буде виготовлено 22 травня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Р.В. Самсоненко