Ухвала суду № 136762311, 21.05.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 940/448/23

Провадження № 4-с/378/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В. ,

за участю секретаря: Горбаченко А. О.,

скаржника: ОСОБА_1 ,

її представників: Напрієнко М. В., Чоклі Є. Ю.,

боржника: ОСОБА_2 ,

представника боржника -

ОСОБА_2 : ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області справу за скаргою ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з вказаною скаргою звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 75371998 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області № 940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька, ОСОБА_2 , забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю, ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. Тимчасово до набрання рішення суду про визначення місця проживання дитини законної сили забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 16.08.2024р. старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун В.-М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 03 листопада 2025 року ОСОБА_5 складено акт про проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №75371998. Однак вказаний акт не відображає фактичні обставини зустрічі, є повністю беззмістовним, поверховим та формальним. У ньому відсутній будь-який опис реальних подій, поведінки сторін, реакції дитини, дій боржника або стягувача. Такі дії державного виконавця призвели до фактичного порушення прав стягувача як матері, яка внаслідок недбалого документування виконавчих дій позбавлена можливості довести факт невиконання рішення суду боржником і вимагати застосування заходів впливу, передбачених законом. Під час проведення виконавчих дій рішення суду не було виконано, оскільки боржник знову не забезпечив передачу дитини матері у встановлений судом графік. Це є об`єктивним фактом невиконання рішення, що підтверджується як обставинами самої події, так і тим, що зустріч між матір`ю і дитиною фактично не відбулася. Будь-яких поважних причин невиконання рішення боржник ОСОБА_2 не надав, що підтверджується змістом акту від 03.11.2025 року, у якому відсутні відомості про наявність будь-яких перешкод чи об`єктивних обставин, які могли б виправдати його поведінку. Таким чином, у старшого державного виконавця виник прямий, безумовний і невідкладний обов`язок винести постанову про накладення штрафу на боржника відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» Незважаючи на це, виконавець не винесла жодної постанови про накладення штрафу, чим фактично ухилилася від виконання своїх прямих обов`язків і порушила принцип обов`язковості виконання судових рішень, закріплений у статті 129-1 Конституції України.

Скаржник просить визнати протиправними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни, що полягали у неналежному складанні акту виконавчих дій від 03.11.2025 року у межах виконавчого провадження №75371998; зобов`язати старшого державного виконавця усунути виявлені порушення, зокрема: скласти належний акт виконавчих дій із повним відображенням фактичних обставин події від 03.11.2025 року; винести постанову про накладення штрафу на боржника за умисне невиконання судового рішення; у подальшому забезпечити проведення виконавчих дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та належне документальне їх оформлення; встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду.

Скаржник ОСОБА_1 , її представники адвокати Чокля Є.Ю. та Напрієнко М.В. в судовому засіданні підтвердили обставини, що викладені у скарзі, заявлені у скарзі вимоги підтримали, просять їх задовольнити.

ОСОБА_2 до суду подав письмові заперечення на скаргу (т. 1 а. с. 107 118), відповідно до яких просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі з тих підстав, що стягувач у своїх численних скаргах до суду вдається до неаргументованих та безпідставних звинувачень державного виконавця в межах ВП №75371998, представників органів національної поліції, представників органу опіки та піклування та інших учасників виконавчого провадження, що є з її боку зловживанням своїми процесуальними правами, суперечить засадам та принципам цивільного судочинства. При поданні чергової неаргументованої скарги від 11.11.2025 року скаржник не наводить обгрунтованих та підтверджених належними і допустимими доказами аргументів, які б надавали можливість прийти до обгрунтованого правового висновку щодо наявності факту порушення прав стягувача представником суб`єкта владних повноважень. Скаржник зазначає лише виключно свою суб`єктивну думку (особисте незадоволення) щодо проведення виконавчих дій, які мали місце 03.11.2025 року. Старшим державним виконавцем Ковтун В.М.С. вчиняються всі необхідні дії направлені на забезпечення виконання Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року. Державний виконавець діяла виключно в межах наданих їй законних повноважень, забезпечуючи умови для виконання рішення суду, сприяючи організації зустрічі, однак об`єктивно не могла і не мала права всупереч волі дитини застосовувати будь-які примусові заходи, що могло перетворитись на насильство відносно дитини, а тому посилання стягувача на «відсутність ефективної реалізації» позбавлені будь-якого сенсу, оскільки ефективність у даній ситуації полягала саме в тому, щоб не поглиблювати вже існуючу травму, а мінімізувати шкоду, завдану саме ОСОБА_1 і водночас забезпечити першочерговий міжнародно-правовий стандарт недопущення прав дитини. Стягувач вчиняє грубі й неправомірні дії, спрямовані на перешкоджання виконавчим діям, умисно та неправомірно здійснює спроби впливу на державного виконавця (відверто здійснює тиск), у тому числі, шляхом подання безпідставних та надуманих скарг, з метою незаконного спонукання (підбурювання) органу примусового виконання до притягнення його до відповідальності за дії, які він фактично не вчиняє та не має мети їх вчиняти. Таким чином, саме стягувач системно і цілеспрямовано «зриває» проведення виконавчих дій, створює перешкоди для належного виконання рішення суду, при цьому, безпідставно намагаючись перекласти відповідальність за власні деструктивні дії на державного виконавця. Права ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження, не зазнали жодних порушень, оскільки остання фактично не змогла у будь-який спосіб обгрунтувати та конкретизувати, у чому саме проявляється неправомірність бездіяльності державного виконавця, не надала ані належних, ані допустимих, ані достовірних доказів, які у своїй сукупності можна було б кваліфікувати як достатні докази на підтвердження заявлених доводів, а натомість єдиною реально встановленою обставиною є те, що державний виконавець, діючи виключно у межах наданих законом повноважень та у спосіб, прямо визначений приписами Закону України «Про виконавче провадження», здійснювала усі необхідні заходи, спрямовані на примусове виконання судового рішення, чим повністю спростовується будь-яке твердження стягувача про бездіяльність чи недотримання вимог закону з боку державного виконавця. Сукупність наведених обставин свідчить про наявність недобросовісної мети в діях стягувача та системне зловживання процесуальними правами. Натомість, ним для належного захисту прав дитини ОСОБА_4 здійснюється комплекс дій направлених на виконання рішення про участь стягувача у вихованні дитини, який містить заходи добровільного врегулювання виниклої ситуації, зокрема конфліктів, які повсякчас влаштовує при дитині стягувач на кожних без виключення виконавчих діях. Ним, зокрема, вживалися заходи щодо проведення соціально-психологічної роботи из дитиною, про що він письмово звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, проте відсутня згода стягувача (матері дитини) на проведення такої роботи.

Представник ОСОБА_2 , - адвокат Сербінова А.А. в судовому засіданні підтримала заперечення ОСОБА_2 з викладених у ньому підстав та просить відмовити у задоволенні скарги.

Представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не прибув, до суду направив письмові заперечення на скаргу (т. 1 а. с. 96 101), відповідно до якого просить розгляд скарги проводити без його участі та відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки не погоджується з нею та вважає її необгрунтованою. Так, на виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження №75371998 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. На підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень. 31.07.2025 року до Дарницького відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження вказаного оригіналу виконавчого документу державним виконавцем організовано подальше примусове виконання. Виконавчі дії, які мали місце 03.11.2025 року, фіксувались на бодікамеру представника патрульної поліції ст. лейтенанта поліції Ступак В.В.. За умови небажання дитини спілкуватись з матір`ю не вбачається належної результативності проведення виконавчих дій за відсутності участі психолога (експерта, спеціаліста), оскільки виконати рішення суду без добровільного бажання дитини є фактично неможливим, з огляду на те, що постійно фіксується її небажання зустрічатися із стягувачем, яка повсякчас залучає до виконавчих дій сторонніх осіб, які перебувають в квартирі АДРЕСА_2 , а також вдається до викликів поліції за відсутності такої необхідності. Оскільки сама дитина не бажає спілкуватись із стягувачем, на сьогодні відсутні підстави застосування штрафних санкцій відносно ОСОБА_2 (боржника). Саме дитина ОСОБА_4 відмовляється спілкуватись із матір`ю, а остання, в свою чергу, згоди на роботу з психологом не надає, вимогу державного виконавця від 10.09.2025 року не виконує. Натомість, стягувач від організації такого спілкування профільним та кваліфікованим спеціалістом відмовляється. Старшим державним виконавцем Ковтун В-М. Сергіївною скеровано ряд запитів до державних установ та організацій щодо залучення відповідного спеціаліста до роботи из дитиною в межах виконавчого провадження, і тільки Дніпровський центр соціальних служб у м. Києві повідомив про наявність такого спеціаліста, який може проводити соціальну роботу з дитиною, проте за умови згоди двох батьків дитини. 24 вересня 2025 року боржник повідомив про надання ним згоди на таку роботу, стягувач же своєї згоди не надала й до сьогодні. Подальше проведення перевірки виконання рішення суду без залучення психолога є недоречним та нерезультативним, з огляду на вочевидь відвертий супротив дитини ОСОБА_4 від спілкування із стягувачем протягом всього періоду виконавчого провадження. Державним виконавцем повторно направлено запит до Дніпровського центру соціальних служб у м. Києві щодо інформації про можливість їхнього будь-якого залучення, на що 22.10.2025 року надійшла відповідь про те, що психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків.

Суд, розглянувши вказану скаргу, заслухавши доводи сторін виконавчого провадження та їх представників, представника державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

На виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження №75371998 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. На підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень (т. 2 а. с. 1 - 3).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 17.07. 2023 року №161 рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до психолога з запитом про надання рекомендацій щодо налагодження позитивного ставлення дитини ОСОБА_4 до її матері ОСОБА_1 , рекомендувати батькам дотримуватись рекомендацій психолога (т. 2 а. с. 163 зв. 164).

Постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. від 16.08.2024 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (т. 2 а. с. 12 зв. 13).

03.11.2025 року виконавчі дії фіксувались на бодікамеру представника патрульної поліції ст. лейтенанта поліції Ступак В.В.. В рапорті за результатами проведення виконавчої дії остання зазначила, що ОСОБА_2 прибув з дитиною ОСОБА_4 на побачення з матір`ю ОСОБА_1 .. Зі свого боку батько дитини намагався заспокоїти дочку, переконував її зайти до квартири, де проживає її мати (стягувач), розмовляв спокійно, без агресії, після чого взяв дитину на руки. Попри це, дитина продовжувала голосно плакати, кричати та повторювала прохання повернутися додому з батьком. З огляду на емоційний стан дитини, вважає доцільним у подальшому враховувати психологічні особливості та реакцію дитини під час проведення подібних виконавчих дій, а також розглянути можливість залучення фахівця-психолога для мінімізації стресового впливу на дитину (т. 1 а. с. 6, 170, т. 3 а. с. 70-70 зв.).

Дарницький районний в м. Києві центр соціальних служб повідомив виконавчу службу та представника боржника ОСОБА_2 , - адвоката Сербінову А.А., що у штаті Центру не передбачені посади психолога або медіатора відповідної кваліфікації для надання соціально-психологічних послуг учасникам виконавчих проваджень для вирішення спірних питань та сприяння у виконанні судового рішення, відтак Центр не має повноважень та правових підстав бути залученим до участі у виконавчому провадженні №75371998. Оцінку емоційного та психологічного стану дитини (бесіди, зустрічі зі сторонами виконавчого провадження, дитиною, тощо) проводять незалежні психологи, які мають відповідні підготовку та кваліфікаційне свідоцтво державного зразка (т. 2 а. с. 224, 226 зв. 227, т. 3 а. с. 21, 67). Службою у справах дітей та сім`ї також повідомлено про відсутність у штатному розписі міської та районної служб у справах дітей та сім`ї посад спеціаліста-психолога, медіатора, тощо (т. 1 а. с. 176), разом з тим, 02.09.2025 року спеціалістом Служби направлено лист-клопотання до центру соціальних служб Дніпровського району м. Києва з метою проведення психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_4 (т. 3 а. с. 53, 67 зв., 175).

Дніпровський районний в м. Києві центр соціальних служб повідомив Дарницький відділ ДВС, ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_6 про можливість залучення психолога у виконавчому провадженні, проте психологічна робота проводиться з дітьми виключно за згодою обох батьків (т. 3 а. с. 31 - 31 зв., 46, 63 зв., 66, 176). Також, вказаний центр повідомив, що станом на 01.10.2025 року та на 30.03.2026 року письмової згоди на проведення психологічної роботи з дитиною ОСОБА_4 від ОСОБА_1 до Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб не надходило (т. 3 а. с. 65 зв., т. 4 а. с. 80).

Старшим державним виконавцем Ковтун В-М. Сергіївною скеровано запити до органів (установ та організацій) державної влади щодо залучення відповідного спеціаліста до роботи из дитиною в межах виконавчого провадження, і тільки Дніпровський центр соціальних служб у м. Києві повідомив про наявність такого спеціаліста, який може проводити соціальну роботу з дитиною, проте за умови згоди двох батьків дитини (т. 3 а. с. 63 зв.).

У листі Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві на запит ОСОБА_2 зазначається, зокрема, що Дарницьким відділом ДВС повідомлено, що для подальшого виконання рішення суду необхідне проведення психологічної роботи з дитиною, для чого державним виконавцем проведені всі можливі дії психолога, який готовий провести дану роботу знайдено, проте відсутня згода матері (стягувача) (т. 3 а. с. 117 118зв., т. 1 а. с. 173-175).

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 письмово звертались із запитами до компетентних органів та організацій щодо можливості проведення психологічної роботи із дитиною ОСОБА_4 , в той же час ОСОБА_2 подав письмову заяву на надання згоди на таку роботу з дитиною (т. 1 а. с. 172-180, т. 3 а. с. 49).

Відповідно до висновку судового експерта від 04.03.2026 року №3/26 подальше застосування примусу до ОСОБА_4 щодо примусових контактів із матір`ю ОСОБА_1 може призвести до поглиблення травматичного досвіду, посилення психоемоційного стресу та більш значних негативних змін в індивідуально-психологічних особливостях дитини ОСОБА_4 (т. 4 а. с. 50 76).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12?197гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.».

У постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 (провадження № 6110355св19) Верховний Суд зазначив, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження №612417сво19)).

На виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження №75371998 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області № 940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

Тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2024р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун В.-М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

14.03.2025р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун В.-М.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно актів державного виконавця, а саме: акту державного виконавця від 27 вересня 2024 року, 07 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 02 грудня 2024 року, 20 січня 2025 року, 03 березня 2025 року, боржника ОСОБА_2 зобов`язано забезпечити надання дитини стягувачу.

Відповідно до постанови про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025р. дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун В.-М.С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №75371998 від 14.03.2025р. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 9 частини 1 статті 39, статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №75371998 від 14.03.2025р. винесену старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ковтун В.-М.С..

23.06.2025р. державним виконавцем, керуючись статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження та до Володарського районного суду Київської області для повернення оригіналу виконавчого документа до відділу ДВС.

31.07.2025р. до відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження оригіналу виконавчого документа державним виконавцем організовано подальше примусове виконання.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Дарницьким районним в місті Києві центром соціальних служб (далі - Центр) розглянуто постанову від 31.07.2025р. ВП № 75371998 стосовно залучення представників (психологів) Центру до участі у виконавчому провадженні, про що листом №101/47-1238 від 01.08.2025р. повідомлено, що Типовим штатним розписом, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 26 січня 2021 року №29 «Про затвердження Примірного штатного нормативу чисельності працівників районного, міського, районного у місті, селищного, сільського центру соціальних служб», у штаті Центру не передбачені посади психолога або медіатора відповідної кваліфікації для надання соціально-психологічних послуг учасникам виконавчих проваджень для вирішення спірних питань та сприяння у виконанні судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Центр не має повноважень та правових підстав, відповідно до чинного законодавства, були залученим до участі у виконавчому провадженні №75371998. Додатково повідомлено, що оцінку емоційного та психологічного стану дитини (бесіди, зустрічі зі сторонами виконавчого провадження, дитиною тощо) проводять незалежні психологи, які мають відповідну підготовку та відповідне кваліфікаційне свідоцтво державного зразка.

03.11.2025р. боржником ОСОБА_2 забезпечено надання дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 о 10:00 год., для зустрічі дитини з матір`ю ОСОБА_1 , але дитина відмовлялася заходити до квартири та спілкуватися з матір`ю (стягувачем), хотіла повернутися додому. ОСОБА_1 намагалась вмовити дитину ОСОБА_4 , проте дитина відмовлялась та не бажала спілкуватись, плакала. Дані обставини підтверджуються рапортом інспектора СЮП ВП Дарницького УП ГУ НП у м. Київ Вікторії Ступак від 03.11.2025 року, яка в цей день була присутня на вказаній виконавчій дії.

За результатом проведених виконавчих дій державним виконавцем складено відповідний акт державного виконавця від 03.11.2025р..

В ході проведення виконавчих дій виявлено наявність стійкого конфлікту між сторонами виконавчого провадження, виконавчі дії супроводжуються галасом, виясненням відносин між сторонами при дитині, залученням сторонніх осіб без повідомлення державного виконавця, неправдивих викликів працівників поліції та ігнорування вимог державного виконавця.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено жодного механізму, порядку, методики чи комплексної стратегічної моделі виконання рішень, що були покладені на державного виконавця всупереч установленим межам повноважень, функціональному призначенню та чітко визначеним законом обов`язкам. Тобто такі дії не входять до повноважень державного виконавця, адже останній зобов`язаний діяти виключно на підставі Закону України «Про виконавчого проведення» не перевищуючи наданих законом владних повноважень.

Разом з тим, державним виконавцем здійснюється перевірка виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Старшим державним виконавцем Відділу Ковтун В.-М.С., як державним виконавцем, здійснюються всі передбачені законом заходи, спрямовані на повне, своєчасне та ефективне виконання судового рішення.

Згідно п. 7 Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, - у разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/ або підтвердження причин такої відмови.

Оскільки в ході проведення виконавчих дій виявлено наявність небажання дитини спілкуватись з матір`ю, відділом ДВС вживаються всі можливі заходи та вирішується питання про залучення спеціаліста (психолога) до участі у виконавчому провадженні, а саме направляються запити до Дарницького районного в місті Києві центру соціальних служб, Міського центру дитини та ВО КМР КМДА Службі у справах дітей, згідно отриманих відповідей - до повноважень вищевказаних установ не входить бути залученими до проведення виконавчих дій та для оцінки психоемоційного стану дитини.

До відділу ДВС надійшла відповідь від Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на звернення боржника щодо можливості проведення соціальної роботи з дитиною, згідно якої психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків.

Зважаючи на вищевказане, для подальшого проведення виконавчих дій та усунення перешкоди для спілкування дитини з матір`ю, а саме небажання дитини, вбачається за необхідне сторонам виконавчого провадження звернутись до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб з письмовою згодою на залучення спеціаліста.

У зв`язку із чим, 10 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу Ковтун В.-М.С. скеровано боржнику та стягувачу вимогу виконавця щодо надання письмової згоди до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на проведення психологічної роботи з дитиною.

24 вересня 2025 року, боржник повідомив про надання ним згоди на таку роботу, стягувач своєї згоди не надала, питання щодо залучення психолога до проведення виконавчих дій залишається невирішеним, подальше проведення перевірки виконання рішення суду без залучення психолога є недоречним та нерезультативним, з огляду на вочевидь відвертий супротив дитини ОСОБА_4 від спілкування з стягувачем ОСОБА_1 протягом всього періоду виконавчого провадження.

Враховуючи встановлені у справі обставини, норми матеріального права, судом під час розгляду справи не встановлено дій боржника щодо перешкоджання матері спілкуватися з дитиною, проте неможливість виконання судового рішення щодо спілкування дитини з матір`ю, обумовлена небажанням дитини з нею спілкуватися (відсутність контакту дитини з матір`ю), що може бути усунуто шляхом залучення психолога з метою проведення соціальної та психологічної роботи з дитиною та батьками, а доводи скарги про протиправну бездіяльності державного виконавця є необґрунтованими та безпідставними.

Судом не встановлено, що державний виконавець діяв не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець вживає всіх можливих дій з метою виконання судового рішення та забезпечення прав стягувача на побачення та спілкування з дитиною, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги стягувача на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун В.-М. С. у виконавчому провадженні №75371998.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 19, 68, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 18, 39, 41, 64-1, 71, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 18, 141, 258, 259, 260, 447-1, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , провизнання протиправними дій та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії,- відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко