Рішення № 136761555, 07.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/14789/25

Провадження № 2/361/5816/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 06.04.2019-010000037 від 06.04.2019 в розмірі 8900,00 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги вказує, що 06.04.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладений кредитний договір № 06.04.2019- 010000037, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у розмірі 5000,00 грн. з первинним строком користування 14 днів, дата повернення кредиту 20.04.2019.

Позивач в позові вказує, що в порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 8900,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками 1400,00 грн, штраф - 2500 грн.

06.08.2024 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2025 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

11 березня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував.(а.с. 58-61)

Посилалась на те, що відповідач є учасником бойових дій та інвалідом 2 групи, тому з нього не підлягають стягненню проценти по кредиту та штраф.

Ухвалений у березні 2022 року Верховною Радою України Закон 2120-XI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" передбачає деякі послаблення в частині кредитних зобов`язань, а саме: під час дії воєнного стану кредитори не несуть відповідальності за несвоєчасну сплату кредитів. Банк не може нараховувати будь-яку пеню або штраф. Будь-які пеню, штрафи тощо, які нараховує банк за несвоєчасну сплату кредиту, починаючи з 24 лютого 2022 року, банк має списати. В разі несвоєчасної сплати кредиту відсоткова ставка не збільшується. Такі зміни діють під час всього воєнного стану і протягом 30 днів після його закінчення.

В доданому до позову розрахунку боргу не зазначено, за який період позивач розраховує штраф та не зазначає, який саме вид штрафу, та яким саме пунктом договору передбачено його нарахування.

До позовної заяви ТОВ «Новий колектор» не додано документи які б підтверджували його право на вимоги відповідно до Договору факторингу, а саме: не подано копію Ліцензії на здійснення фінансових операцій, не надано копію Наказ на призначення на посаду директора ОСОБА_2 , який підписав Договір факторингу, не надано Статут ТОВ «Новий колектор».

З 22.04.2019 р. починається перебіг позовної давності строком в один рік за штрафом та закінчується 07.09.2025р. (з урахуванням періодів поширенню короновірусної хвороби та введеного воєнного стану).

У зв`язку з тим, що до позовної заяви позивачем не додані всі документи, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредиту, не надано документів на підтвердження права на укладання Договору факторингу, вважаю що позов в частині вимог не підлягає задоволенню, однак, якщо у разі , якщо судом буде задоволено позовні вимоги , до цього відзиву на позов додається клопотання про застосування строків позовної давності до вимог по штрафу.

12 березня 2026 року представник відповідача адвокат Грибова І.В. подала до суду відзив на позовну заяву аналогічний відзиву, поданого до суду 11 березня 2026 року.(а.с. 69-72)

18 березня 2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити.(а.с. 78-3)

Посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 06.04.2019 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 06.04.2019- 010000037 від 06.04.2019 р.; 3) надсилання відповідачем Підтвердження укладання кредитного договору (акцепту) кредитного договору №06.04.2019- 010000037 (кредитної лінії) від 06.04.2019 р.

Відтак, між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено Кредитний договір №06.04.2019-010000037 від 06.04.2019 р. у електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Кредитний договір містить Заяву позичальника про перекредитування зарахування від 06.04.2019 р., за якою: "На підставі ст.601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 5 000 грн. за кредитним договором 06.04.2019-010000037 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 5 000 грн. за кредитним договором 02.04.2019-010000020 від 02.04.2019. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 06.04.2019-010000037 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 02.04.2019-010000020 від 02.04.2019 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 06.04.2019-010000037".

У зв`язку з тим, що до позовної заяви позивачем не додані всі документи, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредиту, не надано документів на підтвердження права на укладання Договору факторингу, вважаю що позов в частині вимог не підлягає задоволенню. Однак, якщо у разі , якщо судом буде задоволено позовні вимоги , до цього відзиву на позов додається клопотання про застосування строків позовної давності до вимог по штрафу.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Кредитний договір №06.04.2019-010000037 було укладено 06.04.2019 р., і саме з його умов випливає, що момент виникнення у кредитора права на звернення до суду пов`язаний із настанням останнього дня строку кредитування, визначеного договором, а не з датою укладення договору.

Позов було пред`явлено 19.12.2025, а враховуючи продовження строку позовної давності на час карантину та його зупинення на час воєнного стану, підстав для висновку про пропуск позовної давності не існує. Застосування позовної давності у цій справі є юридично неможливим, оскільки її перебіг фактично не відновився до 04.09.2025 р. Отже, твердження відповідача про пропуск позовної давності є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідач та представник відповідача, будучи належним чином повідомленими, в судові засідання 20.02.2026 та 07.04.2026 не з`являлись, однак скористалися своїм правом для подачі відзиву на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволені позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Судом встановлено, що 06.04.2019 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір (оферти) № 06.04.2019-010000037 шляхом підписання на сайті кредитодавця в електронному вигляді відповідно до умов Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), заявки до кредитного договору, підтвердження укладення кредитного договору (а.с. 14-19, 21, 27).

Пропозиція про укладення кредитного договору, заявка до кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції підписані відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором L5349.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1. договору позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту- до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) Проценти за користування кредитом в день повернення кредиту або в останній день строку, на який Кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані Кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Кредит наданий на таких умовах: датою надання/видачі кредиту є 06.04.2019, позичальнику наданий кредит у розмірі 5000,00 грн. з первинним строком користування 14 днів, проценти 1400,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), дата повернення кредиту 20.04.2019 року (включно).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1 статті 517 ЦК).

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

06.08.2024 року між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024, за умовами якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит № 06.04.2019-010000037 від 06.04.2019 року.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання про повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5000,00 грн. за тілом кредиту.

Щодо безпідставності нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їй сімей», був військовослужбовцем, а наразі має статус ветерана війни, а тому звільняється від нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд враховує таке.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, а також їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у нього статусу особи, що користується правами та пільгами, визначеними вказаним Законом.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин пільг та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у суду відсутні.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, який суд визнає правильним, таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та вимогам чинного законодавства, заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором № 06.04.2019-010000037 від 06.04.2019 року становить: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками 1400,00 грн.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 2500,00 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафу за невиконання грошових зобов`язань в період дії воєнного стану є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу, та з огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог з інших підстав, підстав для надання окремої правової оцінки щодо застосування строку позовної давності в цій частині суд не вбачає.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 06.04.2019-010000037 від 06.04.2019 року станом на дату подання позову становить 6400,00 грн., що складається з: тіла кредиту 5000,00 грн., процентів 1400,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково (71,91%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1741,95 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 06.04.2019-010000037 від 06.04.2019 року в розмірі 6400,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1741,95 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ведмідь Н. В.