Рішення № 136761239, 20.05.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/357/26 Провадження № 2/358/621/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» Саруханян А.С. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 28.08.2021 № 45098 у розмірі 16 050,00 грн., з яких: 3000,00 грн. основна сума боргу; 450,00 грн. комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 12600,00 грн. проценти за користування кредитом.

В обгрунтування позову вказав, що позивач є фінансовою установою, що надає фінансові послуги, шляхом надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту згідно з ліцензією Нацкомфінпослуг.

Порядок надання грошових коштів у позику регламентується: Публічною пропозицією (офертою) на укладення договору про надання фінансового кредиту; Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту; Внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Авіра Груп», затверджених рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «ФК «Авіра Груп» протокол №02/2020 від 16.03.2020, які розміщені на офіційному веб-сайті https://www.aviracredit.com.ua/uk/218.

На підставі заповненої відповідачем заявки між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 45098 від 28.08.2021.

За умовами укладеного договору відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної останнім, через платіжний сервіс «Platon» надано грошові кошти в сумі 3000.00 грн.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, кредит надається строком на 20 днів, тобто до 16.09.2021. Строк дії договору 20 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання Сторонами.

Згідно п. 1.3 укладеного Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно п. 1.5 укладеного Договору,за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Сторони домовилися, що повернення кредиту, сплата процентів за його користування здійснюватимуться відповідно до Графіку розрахунків.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по Договору не виконав, у зв`язку з чим у останнього згідно умов Договору станом на 26.02.2026 виникла заборгованість в сумі 16050,00 грн., що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 справу передано на розгляд судді Романенко К.С.

Ухвалою від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву/відповіді на відзив/заперечень (а.с. 65-66).

Також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів: ухвалено витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» наступну інформацію та документи:

1. Інформацію щодо наявності в ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 платіжної картки (рахунку) № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 28.08.2021;

2. Інформацію щодо надходження на картку банку (рахунок) № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 3000,00 грн. в період з 28.08.2021 по 01.09.2021;

3. Виписку по картці банку (рахунку) за № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 28.08.2021 по 01.09.2021.

30.04.2026 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду надійшли витребувані докази.

Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги, шляхом надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту згідно з ліцензією Нацкомфінпослуг (а.с. 23-24, 56).

Порядок надання грошових коштів у позику регламентується: Публічною пропозицією (офертою) на укладення договору про надання фінансового кредиту; Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту; внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Авіра Груп», затверджених рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «ФК «Авіра Груп» протокол №02/2020 від 16.03.2020, які розміщені на офіційному веб-сайті https://www.aviracredit.com.ua/uk/218.

28.08.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 45098, що підтверджується:

- внутрішніми правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Авіра Груп» (а. с. 26-34);

- умовами та правилами надання інформаційних послуг (Публічним договором) (а.с. 26-51);

- публічною пропозицією (Договіром оферти) (а. с. 52-54);

- індивідуальною частиною Договору про надання фінансового кредиту № 45098 від 28.08.2021 (а. с. 19-21);

Договір про надання фінансового кредиту № 45098 від 28.08.2021 був укладений між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і відповідачем у спосіб, визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення.

За умовами договору, ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало відповідачу кредит в сумі 3000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, вказану відповідачем, № НОМЕР_1 , що підтверджено інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №133/02 від 24.02.2026 (а. с. 22).

Факт належності вказаної платіжної картки саме відповідачу та зарахування наданих позивачем коштів на рахунок відповідача № 4149-4991-4158-9398 28.08.2021 також підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до положень п. 1.1. Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. п. 1.2, 1.3, 1.5 Договору, кредит надається строком на 20 днів, тобто до 16.09.2021. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. За використання системи для дистанційного отримання фінансового Кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.

Згідно п. 1.4 Договору, Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання та неналежне виконання умов Договору, відповідно до чинного законодавства України та Договору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за Договором № 45098 від 28.08.2021 становить 16050,00 грн, з яких: тіло кредиту - 3000,00 грн, проценти за користування кредитом 12600,00 грн, комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту 450,00 грн. Кількість днів користування кредитом складає 1644 дні, будь-які нарахування позивач припинив 12.02.2022 (а.с. 15-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон №675-VIII)

Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що 28.08.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» і відповідачем укладено Договір про надання фінансового кредиту № 45098, який був укладений в електронній формі, на підставі чого відповідачу надано кредит в сумі 3000,00 грн.

Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

ОСОБА_1 не подав належних письмових доказів сплати заборгованості та власного розрахунку за кредитним договором, не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за Договором про надання фінансового кредиту в розмірі 3000,00 грн.

Щодо стягнення комісії за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 договору за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Надаючи правову оцінку вказаній умові договору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №308/628/16-ц (провадження №61-4165св24) вказав на те, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що положення пункту 1.5 кредитного договору № 45908 від 28.08.2021 про сплату на користь ТОВ «ФК «Авіра Груп» комісії в розмірі 15% від суми фінансового кредиту за використання системи для дистанційного отримання кредиту є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20), від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17 (провадження № 61-13762св23).

Щодо стягнення процентів за вказаним кредитним договором суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

За обставин цієї справи, сторони в договорі від 28.08.2021 погодили строк його дії до 16.09.2021 (20 днів).

В свою чергу, в розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договору» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Суд також звертає увагу, що в договорі від 28.08.2021 міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.

Зі змістовного аналізу пункту 4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов`язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Окрім цього, як слідує з наданого ТОВ «ФК «Авіра Груп» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ТОВ «ФК «Авіра Груп» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - задоволення вимоги в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 16.09.2021.

Зазначене узгоджується із вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року.

Визначаючись із фактичним розміром заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 45098 від 28.08.2021, суд виходить із наступного.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 26.02.2026 у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із тіла кредиту у сумі 3000,00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 12600,00 грн. та комісії за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту у сумі 450,00 грн.

Пунктом 3.3.3 Договору про надання фінансового кредиту передбачено, що клієнт може продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, та враховуючи, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не наданого жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 4500,00 грн., з яких: 3000,00 грн. основна сума боргу, 1500,00 грн. проценти за користування кредитом.

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний суд у постанові від 22.04.2025 в справі № 357/8253/24.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 2379 від 02.03.2026.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 746,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту від 28.08.2021 № 45098 у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких: 3000,00 грн. основна сума боргу, 1500,00 грн. проценти за користування кредитом.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» судовий збір у розмірі 746 (сімсот сорок шість) гривень 01 копійка.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп», ЄДРПОУ: 43174156, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.1-3 А, секція С

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Головуючий: суддя К. С. Романенко