Рішення № 136759880, 21.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 278/4936/25

2/296/1347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 121600,00 грн, з яких 19000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 72105,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 30495,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 107 календарних днів, 2000 грн штрафні санкції.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідач уклали договір №4829594 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. 31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та допустив заборгованість у розмірі 121600,00 грн., які позивач просить стягнути, а також стягнути з відповідача судові витрати: витрати на правничу допомогу 10000,00 грн, судовий збір 2422,40 грн.

Ухвалою від 27.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, постановлено витребувати докази.

03.12.2025 року від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити частково у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме у стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 102600,00 грн (а.с.112-116). Також представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.119-120).

11.12.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" Столітнього М.М. надійшла відповідь на відзив в якій просить позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі (а.с.125-137).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" Столітній М.М. у відповіді на відзив просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника (а.с.137).

Представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду заяву в якій просить судове засідання по справі №278/4936/25 провести без участі сторони відповідача та представника (а.с.118).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір №4829594 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 19000,00 грн. Тип кредиту - кредит (пункти 1.2., 1.2.1. договору).

У відповідності до пункту 1.1 договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою IКC Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати відсотків кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (пункт 1.3 договору).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1,5 % (пункти 1.4., 1.4.1.,договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки ) НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9541,79 % річних (пункти 1.5 - 1.5.1 договору).

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 121600,00 грн (пункти 1.6 - 1.6.1 договору).

Згідно додатку № 1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», який є невід`ємною частиною до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4829594 від 22.07.2024, сторони погодили графік платежів, згідно якого дата видачі кредиту 22.07.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 360.

Договір та додаток до нього підписані відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»: 53171.

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який 22.07.2024 підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 30005, у якому містяться інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4829594 від 22.07.2024.

Факт переказу коштів на рахунок відповідача підтверджується листом Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 10.12.2025, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку22.07.2024 було зараховано платіж в сумі 19000,00 грн.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему іРay.ua, на підставі укладеного Договору про переказ коштів №РК-П-19/03-01 від 12.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення».

За інформацією в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення», відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у сумі 19000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 .

На підставі норм, викладених в ст. 84 ЦПК України, позивачем разом із позовною заявою до суду подано клопотання про витребування доказів щодо належності банківської картки Відповідачу.

За ухвалою суду від 27.11.2025 було витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 22.07.2024 на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у сумі 19000,00 грн, за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з відображенням часу зарахування коштів, і 26.12.2025 на запитувану інформацію АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надав відповідну інформацію.

Згідно з п.3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №4829594 від 22.07.2024 року у період з 22.07.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 72105,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, факт укладення правочину та отримання відповідачем коштів не може бути спростований, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку. Враховуючи зазначене, станом на 31.03.2025 загальна сума заборгованості відповідача за Договором №4829594 від 22.07.2024 склала: тіло кредиту 19000,00 грн, заборгованість за процентами 72105,00 грн, загальною сумою 91105,00 грн.

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19.03.2019, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21.03.2024 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024. На підставі зазначеного Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» має право укладати договори факторингу.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025, листом від 01.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНЦІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень.

Враховуючи вищезазначене, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором, а саме, на номер 380960693406 було направлено SMS-повідомлення щодо кредитного договору №4829594.

Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Згідно з наданим разом із позовною заявою розрахунком, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» заборгованість відповідача за кредитним договором №4829594 від 22.07.2024, станом на 31.03.2025 становить 100605,00 грн, з яких: 19000,00 грн тіло кредиту, 72105,00 грн проценти, штрафні санкції 9500,00 грн.

Також позивач надав розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за Договором №4829594 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.07.2024 за 107 календарних днів зі змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» нараховувало відповідачу проценти за користування кредитом за період з 01.04.2025 до 16.07.2025 у розмірі 1,5% за день користування. Відтак, заборгованість відповідача за процентами, нарахованими позивачем за 107 календарних днів становить 30495,00 грн (а.с. 45-46).

Щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов договору сторони погодили таку сплату відсотків: періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка 1,5 % в день.

Так, з розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що за період, зокрема з 22.07.2024 по 16.07.2025 було здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.4.1 згаданого Договору за денною процентною ставкою 1,5 %.

Суд частково не погоджується із зазначеним розрахунком, зважаючи на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Зважаючи на те, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 18.06.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин слід застосовувати частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 1,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються в разі необхідності врегулювання відносин, пов`язаних із переходом від чинного правового регулювання до нового, яке впроваджується з ухваленням закону. При цьому перехідні положення мають відповідати приписам прикінцевих положень, що визначають особливості набрання чинності законом або його окремими нормами. Якщо закон містить норми тимчасового чи локального характеру, вони також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Закон № 3498-IX встановив певний порядок його застосування і поступове зменшення максимальної денної процентної ставки за користування кредитом. Така дія закону у часі передбачає його безумовне застосування (з моменту набрання ним чинності) незалежно від умов, встановлених у договорах, строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності змін до законодавства, у тому числі й тих договорів, строк дії яких продовжено після набрання чинності цими змінами. Це обґрунтовується тим, що умови договору в будь-якому разі не можуть суперечити вимогам закону. Відповідно, для усіх діючих договорів про споживче кредитування максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: у період з 24.12.2023 по 22.04.2024 (включно) 2,5%; у період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (включно) 1,5%; у період після 21.08.2024 1%.

Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд враховує, що згаданий кредитний договір укладено 22.07.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вважає, що застосування позивачем 1,5% денної процентної ставки у період з 21.08.2024 по 16.07.2025, хоча і формально відповідає умовам договору, однак не відповідає вимогам закону, а тому під час розрахунку заборгованості відповідача за період із 21.08.2024 по 16.07.2025 (включно) застосуванню підлягає максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18), постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), постанові Верховного Суді від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Відтак суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, керуючись розміром максимально встановленої ставки у відповідний період, а саме з 22.07.2024 до 20.08.2024 включно (разом 30 календарних днів) за денною процентною ставкою 1,5% в день, що становить 8550,00 грн. З 21.08.2024 до 16.07.2025 включно (разом 330 календарних днів) за денною процентною ставкою 1%, що становить 62700,00 грн. Загалом сума невиконаного зобов`язання щодо сплати процентів становить 71250,00 грн.

Загалом сума невиконаного зобов`язання, що складається із тіла кредиту та процентів, становить 90250,00 грн (19000,00 грн тіло кредиту + 71250,00 грн проценти).

Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору, з урахуванням проведеного судом розрахунку, про який описано вище, і не викликає сумніву у суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Приписами частин 1 та 6 статті 81 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх часткового задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача 19000,00 грн тіла кредиту та 71250,00 грн процентів.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, вказана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.

Зважаючи на наведені положення процесуального закону, зазначення в рішенні суду при вирішенні справи по суті положення про нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення є процесуальною процедурою, пов`язаною насамперед з виконанням рішення. Здійснення таких нарахувань, передбачені ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України, є дискреційним повноваженням суду, оскільки вказані норми встановлюють не обов`язок, а право суду зазначити в рішенні про здійснення таких нарахувань.

Питання про можливість у конкретній справі застосовувати ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року по справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24).

Також, як звернула увагу ВП ВС, нарахування пені або відсотків у порядку ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов`язання не виконується.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 року введено військовий стан строком на 30 діб, який у подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ продовжувався та правовий режим воєнного стану діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, приписи ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України в частині нарахування та роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду про нараховування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.265 ЦПК України застосуванню в даній справі не підлягають.

Розподіл судових витрат.

На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого у розмірі 1797,87 грн при поданні позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених до стягнення витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., то суд зважаючи на спрощений порядок розгляду справи та те, що представник позивача у судові засідання не з`являвся, незначну складність справи, усталену судову практику з розгляду даної категорії справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, яка полягала у складенні позовної заяви, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним.

Ураховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, часткове задоволення позовних вимог, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 2-13, 76-80, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4829594 від 22.07.2024 в розмірі 90250,00 грн, з яких: 19000,00 грн тіло кредиту; 71250,00 грн проценти.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1797,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович