Рішення № 136759295, 28.04.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 159/639/26

Провадження № 2/168/242/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2026 року справу передано за підсудністю до Старовижівського районного суду Волинської області Волинської області.

23.03.2026 року справа надійшла до Старовижівського районного суду Волинської області.

Відповідно до положень ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою судді від 24.03.2026 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позов мотивований тим, що 05.03.2020 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020032300.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «Форза» та акцептована ОСОБА_1 05.03.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача вчиненим одноразовим ідентифікатором.

Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4000 грн.

На умовах Договору позики (п.п. 5.1., п. 5) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики № 00020032300 від 05.03.2020 року у розмірі 4000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 19.03.2020 року (п.п. 5.5., п. 5), процентна ставка в день складає 1,30 % (п.п. 5.12 п.5), та процентною ставкою 2,50 % за кожен день, що застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку договору позики (п. 5.13.п.5).

Відповідач у подальшому погасив проценти за користування кредитом в сумі 780,00 грн., внаслідок чого оформив 20.03.2020 року пролонгацію кредиту, що передбачена п.п.5.9. п.5 Договору позики, та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 4000,00 грн. ще на 15 днів, кінцева дата погашення кредиту 04.04.2020 р.

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач здійснив оплат на суму 880,00 грн. (сума останнього платежу 880,00 грн., дата останнього платежу 20.03.2020) та перестав виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

30.06.2021 між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 00020032300 від 05.03.2020 року.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики № 00020032300 від 05.03.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.01.2026 року становить 14643,11 грн., а саме: залишок заборгованості за тілом 4000 грн; залишок заборгованості за процентами за користування кредитом 780 грн.; залишок заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 року по 28.09.2021 року) 9000 грн.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 05.04.2020 року по 23.02.2022 року) 863,11 грн.

Просить суд стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020032300 від 05.03.2020 року у розмірі 14643,11 грн., а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 05.03.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020032300, відповідно до якого, загальний розмір кредиту складає 4000 грн, кредит виданий 05.03.2020 року, строк дії договору з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року, процентна ставка в день 1,30% ; процентна ставка за кожен день у разі прострочення - 2,50% (п.5 договору позики).

Відповідно до п. 3.1 договору товариство на умовах цього договору та правил надає клієнту грошові кошти у сумі визначеній п. 5 договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі.

У п. 4.3 договору зазначено, що клієнт зобов`язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у розділі 5 цього договору.

Договір та зміни до нього укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладанням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов`язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом (п.4.1.).

Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладання договору про надання кредиту, що підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та акцептована ОСОБА_1 05.03.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Відповідно до п. 5.1 договору порядок надання кредиту визначено безготівковим шляхом.

Відповідно до заяви формуляр про акцептування оферти ОСОБА_1 погодився та прийняв пропозицію ТОВ «Фінансова компанія «Форза» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту, при цьому договір разом із графіком платежів до нього та паспортом споживчого кредиту є аналогічними умовами підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «v970425s», що свідчить про її ознайомлення із умовами договору та їх погодження. В п. 1.6 вказано № НОМЕР_1 картки/електронного гаманця позичальника для зарахування коштів.

Відповідно до цього договору сторонами погоджено графік платежів, згідно з яким дата погашення кредиту 19.03.2020 року, період користування - 15 днів, сума основного боргу - 4000 грн.; Графік платежів підписаний від імені ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «v970425s».

30.06.2021 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «ФК «Форза» уклали договір факторингу № 20210630-Ф/2, згідно із п. 2.1. якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Перехід права вимоги переходить з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору (п.п.2.1, 4.1 договору).

Розмір оплати фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100000,00 грн., що сплачуються клієнтом протягом трьох банківських днів з дати складання кожного реєстр прав вимоги на банківських рахунок фактора, зазначений в п. 12 цього договору (п. 2.3 договору).

Згідно із Витягом з Реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00020032300, в загальному розмірі 4780,00 грн., з яких заборгованість по тілу 4000 грн., заборгованість за процентами 780 грн.

Згідно із платіжним дорученням № 279 від 05.07.2021 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Форза» 400000 грн. згідно із договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 року. Згідно із платіжним дорученням № 282 від 14.07.2021 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Форза» 84618 грн. згідно із договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 року.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу про необхідність сплатити борг за договором позики № 00020032300 від 05.03.2020 року в сумі 13780 грн.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості (виписка з особового рахунку) ОСОБА_1 , станом на 30.01.2026 року за договором № 00020032300 від 05.03.2020 року у відповідача рахується заборгованість в сумі 14643,11 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом - 4000 грн., залишок заборгованості за процентами за користування позикою 780 грн., залишок заборгованості за простроченими процентам за користування поза межами строку дії договору 9000 грн., інфляційне збільшення 863,11 грн.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.626,628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст. 207 ЦК України).

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Судом встановлено, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4000 грн.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 (а.с. 14-18), докази оплати за договором (а.с.19), реєстр прав вимоги (а.с. 20-59), витяг з реєстру прав вимоги (а.с. 60), тому суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020032300 від 05.03.2020 року.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги є підставними.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.

За умовами укладеного договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020032300 від 05.03.2020 року строк дії договору з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року (15 днів), процентна ставка в день 1,30%.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованость за процентами за користування кредитними коштами, вказуючи на те, що саме така сума процентів була набута ним за період з 05.03.2020 року по 04.04.2020 року у зв`язку з пролонгацією дії договору.

У п.10 договору надано право Товариству здійснювати автоматичну пролонгацію (без підписання та подання Товариству додаткових заяв) дії даного Договору, у випадку відсутності поточної заборгованості по сплаті чергових платежів, процентів за користування кредитними коштами та неустойки по Договору на дату здійснення такої пролонгації.

На підтвердження пролонгації кредиту надано додаток до вказаного договору графік платежів, згідно з яким дата платежу є 04.04.2020 року, однак вказаний додаток не містить підпису відповідача.

У п. 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не надано суду доказів, виконання відповідачем умов пролонгації договору, які визначені в п.10 договору, зокрема, щодо відсутності поточної заборгованості по сплаті чергових платежів, процентів за користування кредитними коштами та неустойки по Договору на дату здійснення такої пролонгації.

Долучений до позовної заяви додаток до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200323000.1 від 20.03.2020 року не містять електронного підпису відповідача, у зв`язку з чим не може уважатись належним доказом наявності підстав для здійснення автоматичної пролонгації дії договору.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідно до п. 5 договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020032300 від 05.03.2020 року термін повернення кредиту визначено 19.03.2020 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості за процентами з 20.03.2020 року по 04.04.2020 року відповідно відсутні, оскільки позивачем не доведено наявності умов визначених в п. 10 договору. Таким чином строк Договору позики становить 15 днів та проценти за користуванням позикою становлять 780 грн. (4000 х 1,30 / 100 * 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування" у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Зважаючи на те, що відповідач отримав грошові кошти від первісного позикодавця в розмірі 4000 грн., наявні правові підстави для нарахування процентів за користування позикою протягом 15 днів у сумі 780 грн., а також враховуючи внесення відповідачем на погашення заборгованості 880 грн, з яких 780 грн. суд враховує в рахунок погашення заборгованості по процентах за користування позикою, а решту 100 грн. в рахунок погашення заборгованості за основною сумою позики, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3900 грн. заборгованості за основною сумою позики.

Крім того, звертаючись до суду, представник позивача, окрім заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за процентами, також просить стягнути на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заборгованість за простроченими процентами, які нараховані за період з 01.07.2021 року по 28.09.2021 року із застосуванням відсоткової ставки 2,5 % на день у розмірі 9000 грн., а також інфляційне збільшення за період з 05.04.2020 року по 23.02.2022 року в розмірі 863,11 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П.5.1 Договору позики сторони погодили процентну ставку у розмірі 2,5% за кожен день у разі прострочення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором позики, позивач правомірно, діючи відповідно до умов договору нарахував відповідачу заборгованість за простроченими процентами протягом 90 днів та інфляційне збільшення за період з 05.04.2020 року по 23.02.2022 року.

Однак, вказані нарахування слід здійснити від заборгованості в розмірі 3900 грн., без врахування процентів нарахованих у період з 20.03.2020 року до 04.04.2020 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК України прострочені проценти в розмірі 8775 грн. (3900 х 2,5 /100 х 90) та інфляційне збільшення у розмірі 704,21 грн. (3900 х 1,18056671 - 3900).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором позики у розмірі 13379,21 грн., яка складається із: 3900 грн. основна сума боргу, 8775 грн. проценти за прострочення грошового зобов`язання, 704,21 грн. інфляційне збільшення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду такі документи: договір про надання правової допомоги № 207050510 від 28.01.2026 року укладений між ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" та адвокатом Бачинським О.М., розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого сума витрат на правничу допомогу становить 7000 грн., рахунок №1 від 28.01.2026 року, платіжну інструкцію в національній валюті від 02.02.2026 року, акт № 1 приймання передачі наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 207050510 від 28.01.2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001477 від 24.05.2019 року.

Відповідач відповідно до положень ч.5 ст.137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірність вартості послуг адвоката не спростовував.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (91,37%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2432,73 грн. (2662,40 грн.*91,37 %=2432,73 грн) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6395,90 грн. (7000 грн*91,37%= 6395,90 грн).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 131, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 514, 530, 610, 625, 629, 634, 1048, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за кредитним договором № 00020032300 від 05.03.2020 року в розмірі 13379 (тринадцять тисяч триста сімдесят дев`ять) грн. 21 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6395 (шість тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 2432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», адреса місця знаходження: вул. С.Бандери, 87, офіс, 54, м. Львів, код ЄДРПОУ 42655697.

Представник позивача: Бачинський Остап Михайлович, адреса: вул. В.Великого, 59А/65, м.Львів, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене 28.04.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона