Рішення № 136759190, 01.05.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/3162/25

провадження №2/165/177/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря судового засідання Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Нововолинського міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення розрахункових належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Якименко З.С. звернулася до суду з в інтересах позивача з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення розрахункових належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у період з 25 березня 2014 року по 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 , працював гірником підземним на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля». 30 квітня 2024 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку. Також позивачу належить виплата одноразової вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку у зв`язку з виходом на пенсію по віку ( стаж у вугільній галузі складає 20 років). Підставою звільнення є заява позивача, ст.38 ч.3, ст.44 КЗпП України, п.12.10 Колективного договору.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в статті 116 КЗпП відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою статті. цієї Відповідач допустив порушення даних статтею та не надав ОСОБА_1 письмове повідомлення про суми нараховані позивачу при звільненні. Також відповідач не виконав вимог вище наведеного законодавства і не виплатив позивачу розрахункові в сумі 138816,59 грн, з яких заборгованість по заробітній платі 43358,68 грн, вихідна допомога 89178,28 грн, лікарняні підприємства 6279,63 грн. Про нараховані суми, які належать до виплати, ОСОБА_1 дізнався, коли 18.08.2025 року отримав довідку про заборгованість станом на 15.08.2025 року. На даний час заборгованість по заробітній платі не виплачено.

Вказує, що оскільки відповідач своєчасно не виплатив позивачу розрахункових, тому повинен виплатити за затримку виплати розрахункових з 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року включно в сумі 116055,72 грн. 32 коп. із розрахунку: з 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року включно, що становить 132 дні 116055,72 грн. 32 коп. (879,21 грн середньоденний заробіток х 132 дні). Вважає, що до до стягнення з відповідача підлягає: 254872,31 грн (138816,59 грн + 116055,72 грн).

Просить стягнути із Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 138816,59 грн розрахункових належних при звільненні, 116055,72 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року, разом 254872,31 грн. Також просить стягнути 10000 витрат на правничу допомогу, та 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору (а.с.31,32).

Ухвалою від 04.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У судове засідання позивач та її представник Якименко З.С. не з`явилися, подали суду заяву, в якій просили справу розглядати у їхній відсутності, позов підтримують, просять його задоволити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився. Позовні вимоги визнав частково з підстав наведених у додаткових поясненнях у справі. Зазначив, що не погоджується із сумою боргу, вважає, що немає підстав для стягнення заявлених вимог в повному обсязі, оскільки позивачем пропущено строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2024 року по 30.10.2024 року в розмірі 116055,72 грн. ДП Волиньвугілля визнає позовні вимоги частково, а саме в розмірі 138816,59 грн, що становить заборгованість із виплати заробітної плати. Згідно з довідки від 18.08.2025 року № 1247/9.1/01-19 вбачається, що станом на 15.08.2025 року заборгованість становить 138816,59 грн включаючи середній заробіток, вихідну допомогу та лікарняні. Наголошує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Зазначає, що між позивачем та відповідачем у даній справі трудові відносини було припинено 29.04.2024 року. Про нараховані суми, які належать до виплати, позивач звернувся до відповідача 14.08.2025. Зі слів позивача, він дізнався, коли 18.08.2025 року отримав довідку про заборгованість станом на 15.08.2025 року. Оскільки позивач звернулася до суду лише 30.08.2025 року, тобто з пропущеним строком для звернення до суду, та не підтвердив належними, допустимими та достовірними доказами те, що звертався до відповідача за довідкою чи вимогою про виплату суми заборгованості протягом трьох місяців з дня звільнення, вважає, що строк звернення до суду пропущений без поважної причини. Просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми розрахункових та середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових за період.

Також просить зменшити розмір стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, мотивуючи тим, що розмір заявлених витрат не відповідає обсягу виконаних робіт, зазначених в акті від 29.08.2025. Вказує, що сума винагороди адвоката є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги. Предмет даної справи не передбачає складних правових питань, ґрунтується на прямих нормах матеріального права та не потребує значного дослідження доказів. Заявлена сума витрат не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності, визначеним нормами ЦПК України. Разом з тим, заявлена сума витрат не відповідає складності справи, затраченому часу та обсягу роботи представника. Також просить врахувати той факт, що підприємство наразі перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі, що зумовлено суттєвим зменшенням обсягів господарської діяльності, нестачею обігових коштів та наявністю значних фінансових зобов`язань. У зв`язку з цим підприємство фактично позбавлене можливості одночасно та в повному обсязі погасити наявну заборгованість із виплати заробітної плати. З метою забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства, збереження робочих місць та поступового виконання зобов`язань перед працівниками.

Таким чином, вважає заявлену суму у 10 000 грн необгрунтованою, непропорційною до суті справи та обсягу наданої правничої допомоги, а також такою, що створює ризик покладення надмірного фінансового навантаження на іншу сторону, відтак, не підлягає стягненню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив такі фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 25 березня 2014 року по 30 квітня 2024 року, працював гірником підземним на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля», що підтверджується записами №14 та №15 в трудовій книжці (а.с.8-10).

30 квітня 2024 року був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, з виплатою вихідної допомоги, що підтверджується копією витягу з наказу №62/к від 29.04.2024 (а.с.11).

Відповідно до довідки ДП «Волиньвугілля» №1247/9.1/01-19 від 18.08.2025 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 879,21 грн, заборгованість із виплат станом на 15.08.2025 складає 138816,59 грн (а.с.12).

У відповідності до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Таким чином, невиплачені ОСОБА_1 розрахункові, належні при звільненні, в сумі 138816,59 грн слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд погоджується з тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку є обґрунтованими.

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року, тобто за 132 робочий день.

Розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку з дня його звільнення за період з 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року становить 116055,72 грн, виходячи із розрахунку: 879,21 грн (середньоденна заробітна плата) x 132 (робочих днів затримки розрахунку) = 116055,72 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд стягує з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь позивача ОСОБА_1 138816,59 грн розрахункових, належних при звільненні, та 116055,72 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2024 по 30 жовтня 2024 року включно.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строком для звернення до суду, оскільки початок перебігу тримісячного строку починається з дня наступного за день, коли працівник фактично отримав усі належні при звільненні суми. Натомість на день розгляду справи заборгованість із виплати заробітної плати (в тому числі вихідна допомога, лікарняні) становить 138816,59 грн, розрахунок з позивачем не проведено. Вказану обставину не заперечує відповідач у поданих додаткових поясненнях.

Згідно із ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: 968,96грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду за вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.4), та в дохід держави 968,96 грн судового збору за вимогу в частині стягнення розрахункових належних при звільненні.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджені документально (а.с. 12-14).

У додаткових поясненнях представник відповідача просив зменшити розмір стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на скрутне матеріальне становище відповідача, а саме реальної фінансової неспроможності. Вказує, що сума винагороди адвоката в розмірі 10000 гривень є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги. Предмет даної справи не передбачає складних правових питань, ґрунтується на прямих нормах матеріального права та не потребує значного дослідження доказів. Заявлена сума витрат не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності, визначеним нормами ЦПК України.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Ґрунтуючись на вказаному вище принципі, при дослідженні та оцінці наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн є неспівмірним із складністю справи, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для їх зменшення до 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.12,89,141,263,265,268 ЦПК України, ст.116, ст. 117 КЗпПсуд

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 138816 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 59 коп. розрахункових, належних при звільненні, 116055 (сто шістнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 72 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року включно, всього 254872 (двісті п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 31 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат, понесених позивачем за надання професійної правничої допомоги та 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в дохід держави 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Волиньвугілля», код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул.Луцька, 1, м. Нововолинськ Волинської області.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 01.05.2026 року.

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук