Постанова № 136757710, 21.05.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/348/26

Провадження № 3/156/188/26

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився,

захисник особи, притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Соколов Микола Васильович не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

13.03.2026 року об 11:46 год. по вул. А. Кисіля в с. Низкиничі Володимирського району Волинської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Пежо Боксер" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 21.05.2026 року не з`явився, хоч про дати, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У матеріалах справи наявна заявка ОСОБА_1 про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.

Про судове засідання, призначене на 21.04.2026 ОСОБА_1 був повідомлений 31.03.2026 шляхом доставлення повідомлення судової повістки про виклик у додаток «Viber», що підтверджується довідкою про доставку 31.03.2026 (а.с.13). Крім того, ОСОБА_1 був особисто повідомлений 08.04.2026 року про судове засідання, призначене на 21.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому поштового відправлення - судової повістки (а.с.14).

21.04.2026 ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подав. Судове засідання відкладено у зв`язку із задоволенням заяви захисника ОСОБА_1 адвоката Соколова М. В. від 21.04.2026 року про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.

Про судове засідання, призначене на 05.05.2026 захисник Соколов М. В. був повідомлений 22.04.2026 шляхом доставлення судової повістки про виклик до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку 22.04.2026 (а.с.18).

Про судове засідання, призначене на 05.05.2026 ОСОБА_1 був повідомлений 21.04.2026 шляхом доставлення судової повістки про виклик у додаток «Viber», що підтверджується довідкою про доставку 21.04.2026.

В судове засідання, призначене на 05.05.2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Соколов М. В. не з`явилися.

05.05.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із його поганим почуттям та неможливістю прибути на розгляд. Будь-яких доказів поважності причин неявки в судове засідання ОСОБА_1 до заяви не додав.

Судовому засіданні 05.05.2026 захисник Соколов М. В. підтримав заяву ОСОБА_1 та наполягав на відкладенні судового засідання, запевнивши суд, що ОСОБА_1 у наступне судове засідання надасть докази поважності причин неприбуття в судове засідання. При цьому, в судовому засіданні 05.05.2026 захисник Соколов М. В. не подав будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не надав усних пояснень чи заперечень у судовому засіданні, не надав суду письмових пояснень із викладом позиції ОСОБА_1 щодо обставин справи тощо.

У зв`язку з такими обставинами, суд відклав розгляд справи на 21.05.2026, повідомивши про дату, час та місце судового засідання захисника Соколова М. В. під його особистий підпис, що підтверджується відповідною розпискою.

Також 05.05.2026 захисник Соколов М. В. отримав судову повістку про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 21.05.2026 для передання ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 був повідомлений 05.05.2026 шляхом доставлення повідомлення судової повістки про виклик у додаток «Viber», що підтверджується довідкою про доставку 05.05.2026.

В судове засідання, призначене на 21.05.2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Соколов М. В. не з`явилися.

Від ОСОБА_1 жодних заяв, клопотань чи доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання 05.05.2026 не надходило. Причини неявки в судове засідання 21.05.2026 р. ОСОБА_1 вкотре суду не повідомив.

21.05.2026 від захисника Соколова М. В. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката у кримінальному провадженні, призначеному на 11:00 год 21.05.2026 у Володимирському міському суді Волинської області.

Суд розглянув клопотання захисника та дійшов висновку про відмову у задоволенні такого з огляду на те, що судові засідання у цій справі та у кримінальному провадженні № 165/300/18 призначені з інтервалом в одну годину, а захисник Соколов М. В. не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у справі № 156/348/26 в режимі відеоконференції з Іваничівським районним судом Волинської області. ОСОБА_1 також не був позбавлений можливості взяти участь у судвому засіданні в режимі відеоконференції у разі наявності обставин, що перешкоджали його безпосередній участі в судовому засіданні. Відтак, суд визнає неповажними причини неявки в судове засідання ОСОБА_1 та захисника Соколова М. В., а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Участь адвоката Соколова М. В. в судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 здатна в розумний строк та в повній мірі забезпечити, відповідно до статтей 245, 280 КУпАП, з`ясування судом чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, захиснику було надано можливість і достатньо часу для узгодження позиції захисту із ОСОБА_1 та надання пояснень чи заперечень у судовому засіданні як 05.05.2026, так і 21.05.2026, однак на останнє засідання захисник не прибув, у період з 22.04.2026 по 21.05.2026 не вчинив жодних дій для забезпечення належного захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Щодо розумних інтервалів у часі і неналежне їх дотримання слід звернути увагу на наступне.

Справа на розгляд до суду надійшла 31.03.2026 року, вперше судове засідання було призначено на 21.04.2026 року, про що ОСОБА_1 стало відомо 31.03.2026 р., згідно довідки про доставку повідомлення в додаток Вайбер. В період часу з 31.03. по 21.04 ОСОБА_1 не вжито заходів щодо укладення договору з адвокатом та забезпечення участі останнього в судовому засіданні, призначеному на 21.04. уже з обраною тактикою захисту. Лише 20.04. ОСОБА_1 укладено договір із адвокатом Соколовим М.В. і тому клопотання захисника від 21.04. про ознайомлення із матеріалами справи стало підставою для відкладення розгляду справи. Разом з тим, ознайомившись із матеріалами справи 22.04., адвокат Соколов М.В. в період до наступного судового засідання не подав будь-яких клопотань, доказів на спростування обставин справи чи пояснень щодо викладу своєї позиції. 05.05. захисник, підтримуючи заяву свого підзахисного щодо відкладення розгляду справи, також не подав будь-яких доказів чи пояснень по справі, а при узгодженні дати наступного судового засідання, не повідомив суд, що буде зайнятий в іншому процесі. Формальне посилання сторони захисту на необхідність забезпечення права на захист без вжиття реальних дій щодо підготовки правової позиції, подання доказів чи пояснень, у сукупності із залученням захисника напередодні першого судового засідання, суд розцінює як недобросовісне користування процесуальними правами, спрямоване на безпідставне затягування судового розгляду.

Отже, беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не вжив жодних заходів для явки до суду, однак в той же час скористався правом на представлення його інтересів захисником - адвокатом Соколовим М. В., участь якого в судовому засіданні здатна в повній мірі забезпечити, відповідно до статтей 245, 280 КУпАП, з`ясування судом, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, проте й адвокат Соколов М. В. не вжив жодних заходів для явки до суду, а тому надання суду безпідставних та необґрунтованих заяв і клопотань про відкладення розгляду справи суд розцінює як затягування розгляду справи та недобросовісне користування учасниками їх процесуальними правами. Таким чином, право на захист ОСОБА_1 не порушено та є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без його участі та без захисника.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов`язковою.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Протокол серії ЕПР1 № 613787 від 13.03.2026 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613787 від 13.03.2026 року, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- рапортом № 2835 від 13.03.2026;

- направленням на огляд до КНП «Нововолинська ЦМЛ» водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 до КНП «Нововолинська ЦМЛ» не доставлявся через відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, однак від проходження огляду він відмовився;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 від 13.03.2026 не керувати т/з в стані алкогольного сп`яніння;

- оптичним диском DVD-R з відеозаписами з місця події.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На відеозаписах зафіксовано патрулювання працівників поліції та виявлення т/з "Пежо Боксер" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупитки т/з працівниками поліції стало те, що водій не був пристебнутим ременем безпеки.

Надалі в ході розмови з працівником поліції водій ОСОБА_1 відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі мотивуючи так: «… не думаю… не треба…».

Працівник поліції роз`яснив водієві про настання відповідальності за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки.

Суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 не встановлено.

Проаналізовані документи відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення, і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і його винуватість.

При цьому суд враховує також і те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, суду не скеровував.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.

V. Накладення адміністративного стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП під час накладення стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Під час вирішення питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, суддею враховано також характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу (до адміністративної відповідальності правопорушник притягується вперше), майновий стан (відомості у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні), ступінь його вини, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, поведінку правопорушника під час та після вчинення правопорушення та вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Щодо позбавлення права керування суд зазначає, що відповідно до довідки інспектора з РПП СПД № 2 (с-ще Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 31.05.2022 р. Отже, суд застосовує до порушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

VІ. Судові витрати

Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 9, 33, 34, 35, 40-1, 256, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

п о с т а н о в и в :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому копії цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська