Ухвала суду № 136756320, 21.05.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/575/26Провадження № 2-з/724/10/26

У Х В А Л А

21 травня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі:

секретаря судового засідання: Копайгородського Д.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хотин Чернівецької області заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Хотинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловська Ірина Юріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Брилянт Ірина Олександрівна, звернувся до суду з позовною заявою до Хотинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловська Ірина Юріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили (справа № 724/575/26).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 справу розподілено в провадження судді Ковальчук Т.М.

03 березня 2026 року ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області відкрито провадження по справі з призначення підготовчого судового засідання.

18 травня 2026 року представником позивача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що 14.05.2026 року нею, як представником позивача, була отримана інформація за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7325082000:02:004:0500, яка згідно із заповітом від 22.04.2019 року, була заповідана ОСОБА_3 - позивачу ОСОБА_2 . З отриманого реєстру було виявлено, що 21.04.2026 року приватним нотаріусом Кам`янець Подільского районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчуком В.М. на підставі договору купівлі продажу серія та номер 1146 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 . Вважає, що здійснення об`єднання або поділ земельної ділянки новим власником може призвести до порушення прав позивача та унеможливить виконання рішення суду, крім того, існує небезпека повторного відчуження земельної ділянки до остаточного вирішення спору судом. Вказує, що без вжиття заходів забезпечення позову, усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав, в тому числі нотаріусам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання, передачі в оренду та інших дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7325082000:02:004:0500, площею 1,2966 га.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2026 заяву про забезпечення позову передано в провадження судді Ковальчук Т.М.

Суддя, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

У відповідності до положення ч. 1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Судом встановлено та з матеріалів позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно, зокрема, земельна ділянка кадастровий номер 7325082000:02:004:0500, площею 1,2966 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Анадольської сільської ради Дністровського району, Чернівецької області.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчений 22.04.2019 в.о. старости с. Анадоли Хотинської міської об`єднаної територіальної громади Чернівецької області та зареєстровано в реєстрі за №06, згідно якого заповіла останньому земельну ділянку з кадастровим номером 7325082000:02:004:0500, площею 1,2966 га.

Зі спадкової справи №2/2025, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_6 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7325082000:02:004:0500, площею 1,2966 га. була успадкована ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2025, зареєстрованого в реєстрі №1290.

З доданої до заяви про забезпечення позову Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» 14.05.2026 вбачається, що 21.04.2026 року приватним нотаріусом Кам`янець Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчук В.М. на підставі договору купівлі продажу, серія та номер 1146 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7325082000:02:004:0500, площею 1,2966 га., за ОСОБА_5 . Правокористувач даної земельної ділянки є Фермерське господарство «Помонна».

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.05.2026 року прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову, зокрема, позивачем доповнено позовні вимоги новими вимогами : про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2025, реєстровий номер 1290. За клопотанням представника позивача, здійснено заміну первісного відповідача Хотинську міську раду на належного відповідача ОСОБА_7 , та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 .

Отже, предметом позову в даній справі є визначення позивачу ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2025, яке видано на ім`я ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_3 .

У частині першій та другій сттта 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої стта 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України). За змістом наведених норм це стосується майна, що належить відповідачу.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися майном, що належить відповідачу, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 рокуу справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосуються прав третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 824/2/24 (провадження № 61-1444ав24).

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20, від 25 вересня 2024 року у справі № 756/19178/21.

Отже, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Тому, усуду наявні правові підстави для обтяження нерухомого майна, яке є предметом спору і належить виключно відповідачу у справі.

Разом з тим, судом встановлено, що на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову власником земельної ділянки з кадастровим номером 7325082000:02:004:0500, площею 1,2966 га. є ОСОБА_5 , якого не було залучено до участі у справі як відповідача.

Отже, у разі вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, який просить застосувати представник позивача, у такому випадку, фактично буде вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником нерухомого майна та не є відповідачем по справі, тобто ОСОБА_5 , що є недопустимим.

Крім того, представник позивача в своїй заяві не обгрунтувала в чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення вимог, враховуючи предмет позову, що є основною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позовної заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т. М. Ковальчук