Ухвала суду № 136756287, 20.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4149/26

н/п 1-кс/953/2718/26

УХВАЛА

"20" травня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, слідчого управління ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222100000002 від 07.01.2025, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноград Красноградського району Харківської області, громадянина України, українця, розлученого, має повнолітню дочку, працюючого директором ПП «КАР`ЄР-2023» та за сумісництвом в ТОВ «Універсал Пром Трейд», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, слідчого управління ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222100000002 від 07.01.2025, відносно ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області здійснюються досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025222100000002 від 07.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Харківської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.07.2024 приватне підприємство «КАР`ЄР-2023» (діла ПП «КАР`ЄР-2023») в особі директора ОСОБА_5 , за результатами електронного аукціону № SUE001-UA-20240517-80651 від 06.06.2024, як переможець аукціону, отримало від Державної служби геології та надр України спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.07.2024 № 5693 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) піску ділянки «Балка Довга», що розташована на відстані 3,1 км на північ від околиці с. Петрівка Берестинського району Харківської області, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки під номером: 6323385000:05:000:0187.

Згідно спеціального дозволу на користування надрами від 03.07.2024 № 5693 зазначені особливі умови надрокористування, які є обов`язковими для виконання надрокористувачем, відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, а саме:

1.Виконання умов Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України лист від 30.04.2024 № 25/4-17/5671-24.

2.Протягом трьох місяців після отримання спеціального дозволу зареєструвати форму 3-гр у Державній службі геології та надр України.

3.Обов`язкова передача в установленому законодавством порядку геологічної інформації, отриманої в процесі робіт, до Державної служби геології та надр України протягом трьох місяців після затвердження запасів ДКЗ України.

4.Упродовж трьох місяців після отримання протоколу затвердження детальної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки Балка Довга від Державної комісії України по запасах корисних копалин внести відповідні зміни до спеціального дозволу на користування надрами.

5.Провести процедуру оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

6.Заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

7.Обов`язкове внесення змін до особливих умов дозволу з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля.

8.Дотримання вимог Проекту розробки родовища.

9.Щорічний радіаційний контроль за порадами в кар`єрі та продукцією з них на відповідність вимогам НРБУ-97.

10.Своєчасна і в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету згідно з законодавством.

11.Щорічна звітність перед Державною службою геології та надр України згідно з формою 5-гр.

Окрім цього, невід`ємним додатком до зазначеного спеціального дозволу є угода № 5693 від 03.07.2024 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ), до якої додається програма робіт, визначена Державною службою геології та надр України, в якій зазначаються види, обсяги та граничні терміни робіт.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним з особливими умовами спеціального дозволу на користування надрами від 03.07.2024 № 5693 і додатками до нього, виконав їх лише частково, а саме забезпечив виконання окремих організаційних вимог, однак не виконав у повному обсязі обов`язкові умови надрокористування, передбачені пунктами 4, 5, 6, 7 та 8 зазначеного дозволу, зокрема:

не забезпечив внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами після затвердження геолого-економічної оцінки запасів (п. 4 особливих умов надрокористування);

не провів у встановленому законом порядку процедуру оцінки впливу на довкілля (п. 5 особливих умов надрокористування);

всупереч прямій забороні, розпочав видобування корисних копалин до завершення процедури оцінки впливу на довкілля (п. 6 особливих умов надрокористування);

не забезпечив внесення змін до особливих умов дозволу за результатами оцінки впливу на довкілля (п. 7 особливих умов надрокористування);

не дотримався вимог затвердженого Проекту розробки родовища (п. 8 особливих умов надрокористування).

Невиконання вищевказаних обов`язкових умов спеціального дозволу фактично унеможливлювало законне здійснення видобування корисних копалин, у зв`язку з чим будь-які дії, спрямовані на їх видобування, набували ознак незаконності.

Таким чином, ОСОБА_5 , умисно не виконав їх у повному обсязі, що створило умови для незаконного видобування корисних копалин місцевого значення.

Так, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про порядок користування надрами, встановлений законодавством України та умовами спеціального дозволу, маючи умисел на отримання протиправного доходу від незаконного видобування корисних копалин місцевого значення, усвідомлюючи неможливість реалізації свого злочинного умислу одноособово, у період з 03.07.2024 по невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2025 року, вступив у злочинну змову з невстановленими досудовими розслідуванням особами, які, у свою чергу, надали добровільну згоду на участь у протиправній діяльності, пов`язаної з незаконним видобування корисних копалин.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне видобування корисних копалин з метою отримання прибутку, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, у порушення вимог ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 15-1, 16, 18, 19, 23, 24, 28, 51, 56 Кодексу України про надра та спеціального дозволу на користування надрами від 03.07.2024 № 5693, у період з 03.07.2024 по невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2025 року, не маючи правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою для цілей, пов`язаних із використанням надр, належним чином оформленого спеціального дозволу (ліцензії) на видобування корисних копалин, без затвердженого в установленому порядку плану розробки родовища, а також без проведення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», розпочав незаконне видобування піску відкритим (кар`єрним) способом із використанням спеціальної техніки шляхом зняття верхнього шару ґрунту на земельній ділянці «Балка Довга» з кадастровим номером 6323385000:05:000:0187.

Так, у період з 03.07.2024 по невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.04.2026, ОСОБА_5 , спільно з невстановленими особами, здійснив незаконний видобуток піску загальною кількістю 33515,3 тон на загальну суму 5 015 385,20 грн, який у подальшому реалізував іншим суб`єктам господарювання у вигляді товарної продукції.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» (в редакції від 17.09.2020) пісок відноситься до сировини піщаної та є корисною копалиною місцевого значення.

Вартість незаконно видобутого піску у сумі 5 015 385,20 грн є великим розміром, так як вказана сума у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на час вчинення злочину (1514 грн).

14 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, просить відмовити у задоволенні клопотання, або визначити заставу, яка є адекватною, враховуючи особу підозрюваного.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

СУ ГУНП в Харківській області здійснюються досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025222100000002 від 07.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України. 14 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів:

?спеціальним дозволом на користування надрами № 5693 від 03.07.2024;

?угодою № 5693 від 03.07.2024 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища);

?програмою робіт з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин, яка є додатком до угоди № 5693 від 03.07.2024;

?протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_5 від 17.06.2025 № 70/5/6-4932нт, в якому зафіксовано обставини, що свідчать про організацію ОСОБА_5 незаконного видобування та збуту піску, координацію дій осіб, залучених до перевезення та реалізації незаконно видобутих корисних копалин, а також обговорення питань, пов`язаних із реалізацією піску;

?протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за місцем від 22.07.2025 № 70/5/6-5919нт, яким зафіксовано здійснення навантаження піску спеціальною технікою на вантажні автомобілі на території земельної ділянки з кадастровим номером 6323385000:05:000:0187;

?протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за місцем від 15.09.2025 № 70/5/6-7285нт, яким також зафіксовано проведення робіт, пов`язаних із видобуванням, навантаженням та вивезенням піску з території вказаної земельної ділянки;

?відповіддю Наталинської сільської військової адміністрації від 10.12.2025;

?відповіддю Державної служби геології та надр України від 19.11.2025;

?відповіддю Міністерства економіки України від 18.12.2025;

?відповіддю Харківської обласної військової адміністрації від 05.12.2025;

?відповіддю Державної служби України з питань праці від 27.03.2026;

?відповіддю Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 31.03.2026;

?відповіддю Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2025;

?протоколом огляду від 07.05.2026 за участю співробітників Державної служби геології та надр України, Державної екологічної інспекції у Харківській області та інженера-геодезиста, під час якого проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6323385000:05:000:0187, площею 9,6 га, розташованої на території Наталинської сільської ради Харківської області, та виявлено ознаки проведення робіт, пов`язаних із незаконним видобуванням корисних копалин;

?повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України;

?іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

Також, є встановленим ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи посаду підозрюваного та кількість епізодів інкримінованого.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_5 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, і слідча суддя зазначає, що інші запобіжні заходи не можуть запобігти вищезазначеним ризикам, та є обмеження щодо запобіжних заходів відносно військовослужбовців згідно КПК України.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1984 року народження, уродженець м. Красноград Красноградського району Харківської області, громадянин України, українець, розлучений, має повнолітню дочку, працює директором ПП «КАР`ЄР-2023» та за сумісництвом в ТОВ «Універсал Пром Трейд», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І захист в судовому засіданні не надав належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий стан, розмір його заробітної плати та працевлаштування на 2 роботах, відомості про хвороби батьків, сімейний стан підозрюваного, та обставин інкримінованих правопорушень, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідча суддя не погоджується з доводами сторони органу досудового розслідування та прокурора щодо визначення розміру застави у вигляді 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та з обґрунтуванням розміру можливої шкоди, визначеної за укладеними договорами, без проведення відповідної експертизи.

Згідно зі ст. 182 КПК України, суд може вийти за межі стандартних сум застави у «виключних випадках».

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ у цій справі дійшов висновку, що застава це не компенсація. Гарантія за статтею 5 § 3 Конвенції з прав людини покликана забезпечити присутність обвинуваченого в суді, а не відшкодування шкоди, завданої злочином. Сама лише сума збитків або тяжкість статті не може автоматично виправдовувати надмірний розмір застави. Вказано про те, що суди зобов`язані докладати максимум зусиль для оцінки реального майнового стану особи. Нездійснення такої оцінки та ігнорування доводів захисту про невідповідність суми доходам особи є прямим порушенням Конвенції.

Встановлення непомірних розмірів застави породжує соціальну несправедливість і може викликати недовіру громадян до правосуддя.

Також, ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 56 днів тобто до 14 липня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 266240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 14.07.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя -