Ухвала суду № 136756114, 21.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 травня 2026 року Справа № 340/1460/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду клопотання відповідача про залишення позовної без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального Прокурора, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального Прокурора, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду від представника відповідача Офісу Генерального Прокурора надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 5 ст. 122, ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України. Заява мотивована тим, що саме із дати опублікування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у «Віснику Конституційного Суду України» розпочався перебіг місячного строку звернення до суду із даним позовом. Як вбачається із офіційного веб-сайту Конституційного Суду України, рішення від 26.03.2020 №6-р/2020 опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» №3/2020 17.06.2020. Позивач звернувся до суду із цим позовом 13.03.2026.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється інші строки, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В силу ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Зі змісту ч. 2 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.

Отже, посадовий оклад прокурора входить до структури заробітної плати і відповідно, є її складовою.

Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення КСУ від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно із пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до ст.1 Конвенції "Про захист заробітної плати" №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналіз частини 5 ст.122 КАС України свідчить про те, що цією нормою визначений місячний строк звернення до суду стосовно трьох стадій, пов`язаних з публічною службою: 1) прийняття на публічну службу; 2) проходження публічної служби; 3) звільнення з публічної служби.

У даному випадку суд вважає, що порушено права стосовно заробітної плати (оплати праці) за періоди, коли позивач проходив публічну службу, при цьому ним не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.

Частиною 5 статті 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду відносно спорів стосовно "заробітної плати" або "оплати праці" за проходження публічної служби.

Сама процедура проходження публічної служби, в даному випадку - служби в органах прокуратури, має широкий характер і включає багато процедур, таких як: призначення на посади, переміщення і просування по службі, атестація, відпустки, умови звільнення зі служби, притягнення до дисциплінарної відповідальності, питання соціального захисту тощо.

Натомість, питання "заробітної плати" або "оплати праці" (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків) врегульоване спеціальними законами: Законами України «Про оплату праці», «Про прокуратуру», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Зазначене свідчить про те, що в цих спірних правовідносинах норми Законів України «Про оплату праці», «Про прокуратуру», Кодексу законів про працю України, а також інших підзаконних нормативних актів з питань оплати праці є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду а тому в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, посадового окладу) повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №812/792/17 та постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №812/1255/17.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених обмежень стосовно строків звернення до суду осіб, які проходили публічну службу, щодо питання стягнення винагороди за її проходження.

Таким чином, позивачем не пропущено строк на подачу позовної заяви, оскільки його вимоги стосуються виплати неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, звернення з якими до суду не обмежене будь-яким строком та відповідно подання заяви про поновлення пропущеного строку не потрібно.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду цієї позовної заяви в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду по даній справі з підстав заявлених в ньому.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 240, 241-243, 248, 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача Офісу Генерального Прокурора про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ