Ухвала суду № 136754441, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 травня 2026 рокусправа № 380/10089/26 м. ЛьвівСуддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі за текстом позивач) до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885 (далі за текстом відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду

України у Львівській області щодо невиплати позивачу в повному обсязі належних сум пенсії (відповідно до статусу особи, яка має право на чорнобильську пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком) та умисного штучного обмеження виплат до 50% від нарахованого розміру;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

(код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень), завдану тривалим протиправним невиконанням судового рішення, фіктивним нарахуванням коштів в електронній системі та нівелюванням соціальних гарантій ветерана війни.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя виходила з такого.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

У свою чергу, за нормами частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суддя звертає увагу, що названі норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на наведене, суддя доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Із аналізу предмета спору у цій справі суддя доходить висновку, що такий фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №380/21230/25.

За таких обставин, суддя зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, вчинену на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання названого судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то вона повинен був звертатися до суду в порядку КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

Ураховуючи наведене суддя уважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 170, 238, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяМричко Н.І.