Рішення № 136753664, 21.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року справа №320/1205/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; ЄДРПОУ 22933548) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його трудової діяльності:

згідно з трудовою книжкою колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998;

згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.01.2025 № 1/96/4, виданою військовою частиною НОМЕР_3 з 06.06.2024 по 30.08.2024 з урахуванням кратності один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум з дати її призначення, а саме 23.05.2025, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності:

згідно з трудовою книжкою колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998;

згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.01.2025 № 1/96/4, виданою військовою частиною НОМЕР_3 з 06.06.2024 по 30.08.2024 з урахуванням кратності один місяць служби за три місяці.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.05.2025. 29.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Правда» з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998, що підтверджуються трудовою книжкою колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 , а також про врахування періоду безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 06.06.2024 по 30.08.2024 згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 02.01.2025 №1/96/4 із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці. Листом від 15.12.2025 №41160-42728/К-02/8-1000/25 відповідач повідомив про незарахування до страхового стажу періодів роботи у СГВК «Правда» у зв`язку з неможливістю проведення перевірки первинних документів через відсутність підприємства за місцем реєстрації та невідоме місцезнаходження відповідної документації. Також відповідачем зазначено, що період військової служби з 06.06.2024 по 30.08.2024 зараховано у календарному обчисленні без застосування кратності один місяць служби за три місяці. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки трудова книжка колгоспника є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, містить належним чином оформлені записи про членство у колгоспі, періоди роботи, трудову участь та виконання мінімуму трудоднів, а надані документи у своїй сукупності підтверджують факт роботи позивача у СГВК «Правда» у спірні періоди. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що період його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України підлягає зарахуванню до страхового стажу із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці. Таким чином, позивач звернувся до суду із даним позовом, який просить задовольнити.

Щодо позиції відповідача.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 16.01.2026 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.05.2025, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.12.2025 №41160-42728/К-02/8-1000/25 та формою РС-право №104550008998.

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 .

29.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Правда» з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998, а також про врахування періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 06.06.2024 по 30.08.2024 із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.12.2025 №41160-42728/К-02/8-1000/25 позивача повідомлено про незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998 у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Правда» у зв`язку з неможливістю проведення перевірки первинних документів через відсутність підприємства за місцем реєстрації та невідоме місцезнаходження первинної документації. Також у вказаному листі зазначено, що період військової служби з 06.06.2024 по 30.08.2024 зараховано у повному обсязі без застосування кратності один місяць служби за три місяці.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 у розділі «Членство у колгоспі» міститься запис №3 від 01.08.1988 про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу «Правда» с. Біївці Богуславського району Київської області на посаду різноробочого на підставі наказу №8 від 01.08.1988. Також у трудовій книжці міститься запис №5 від 11.06.1991 про прийняття позивача на роботу до тракторної бригади колгоспу «Правда» механізатором на підставі наказу №6 від 11.06.1991.

У трудовій книжці колгоспника міститься запис про проходження позивачем строкової військової служби у період з 15.07.1989 по 12.05.1991 на підставі військового квитка серії НОМЕР_5 .

У розділі трудової книжки колгоспника «Трудова участь у громадському господарстві» містяться відомості про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані трудодні за 1988-2000 роки, зокрема: у 1988 році при встановленому мінімумі 110 трудоднів позивачем відпрацьовано 140 трудоднів; у 1989 році при мінімумі 120 трудоднів відпрацьовано 132 трудодні; у 1991 році при мінімумі 120 трудоднів відпрацьовано 157 трудоднів; у 1992 році при мінімумі 260 трудоднів відпрацьовано 315 трудоднів; у 1993 році при мінімумі 260 трудоднів відпрацьовано 265 трудоднів; у 1994 році при мінімумі 260 трудоднів відпрацьовано 336 трудоднів; у 1995 році при мінімумі 250 трудоднів відпрацьовано 280 трудоднів; у 1996 році при мінімумі 250 трудоднів відпрацьовано 307 трудоднів; у 1997 році при мінімумі 250 трудоднів відпрацьовано 271 трудодень; у 1998 році при мінімумі 250 трудоднів відпрацьовано 260 трудоднів.

Відповідно до довідки (додаток №22-К) ОСОБА_1 перебував членом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» та працював у колгоспі з 01.08.1988 по 13.07.1989 та з 11.06.1991 по 14.02.2000.

Згідно з відомостями про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь у колгоспному виробництві ОСОБА_1 , документ містить відомості про встановлений мінімум трудової участі та фактично вироблені трудодні за 1988-2000 роки.

Форма РС-право №104550008998 містить відомості про страховий стаж позивача тривалістю 25 років 07 місяців 07 днів.

Також установлено, що акти від 04.06.2025 №1000-1003-1/4108, №1000-1003-1/4109 та №1000-1003-1/4110 складені щодо перевірки довідок про заробітну плату, поданих для призначення (перерахунку) пенсії позивачу.

У довідці військової частини НОМЕР_3 від 02.01.2025 №1/96/4 зазначено, що підставою для її видачі є накази командира військової частини НОМЕР_3 від 06.06.2024 №160 та від 30.08.2024 №245.

Матеріали справи містять довідки про заробіток для обчислення пенсії за 1988-1992 роки, 1993-1995 роки та 1996-1999 роки, видані на ім`я ОСОБА_1 на підставі особових рахунків.

Окрім цього, встановлено, що головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №2 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області складено акти від 04.06.2025 №1000-1003-1/4108, №1000-1003-1/4109 та №1000-1003-1/4110 про відсутність суб`єкта господарювання за місцем реєстрації. Згідно зі змістом вказаних актів Сільськогосподарський виробничий кооператив «Правда», код ЄДРПОУ 03753622, за адресою: вул. Загребельна, 19, с. Біївці, Обухівський район, Київська область, не знаходиться, місцезнаходження первинних документів невідоме, у зв`язку з чим провести перевірку довідок про заробітну плату неможливо.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 02.01.2025 №1/96/4 сержант ОСОБА_1 у період з 06.06.2024 по 30.08.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області.

Судом установлено, що згідно з військовим квитком серії НОМЕР_5 позивач проходив строкову військову службу у період з 15.06.1989 по 12.05.1991, а також був призваний на військову службу за мобілізацією 19.05.2023 та проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Позивач не погоджується із незарахуванням до страхового стажу періодів його роботи у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Правда» з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998, а також із відмовою відповідача у врахуванні періоду військової служби з 06.06.2024 по 30.08.2024 із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці при обчисленні страхового стажу, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пп. 1.7, 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Так, у даній справі, суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.05.2025, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.12.2025 №41160-42728/К-02/8-1000/25 та формою РС-право №104550008998.

29.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Правда» з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998, а також про врахування періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 06.06.2024 по 30.08.2024 із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці.

За результатами розгляду заяви листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.12.2025 №41160-42728/К-02/8-1000/25 позивача повідомлено про незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998 у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Правда» у зв`язку з неможливістю проведення перевірки первинних документів через відсутність підприємства за місцем реєстрації та невідоме місцезнаходження первинної документації. Також у вказаному листі зазначено, що період військової служби з 06.06.2024 по 30.08.2024 зараховано у повному обсязі без застосування кратності один місяць служби за три місяці.

Дослідивши зміст трудової книжки колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 , суд установив, що у розділі «Членство у колгоспі» міститься запис №3 від 01.08.1988 про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу «Правда» с. Біївці Богуславського району Київської області на посаду різноробочого на підставі наказу №8 від 01.08.1988. Також у трудовій книжці міститься запис №5 від 11.06.1991 про прийняття позивача на роботу до тракторної бригади колгоспу «Правда» механізатором на підставі наказу №6 від 11.06.1991.

У трудовій книжці колгоспника міститься запис про проходження позивачем строкової військової служби у період з 15.07.1989 по 12.05.1991 на підставі військового квитка серії НОМЕР_5 .

Таким чином, судом установлено, що у спірні періоди позивач перебував членом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» та виконував трудові обов`язки, а записи у трудовій книжці містять посилання на відповідні накази, засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою.

Окрім цього, судом досліджено розділ трудової книжки колгоспника «Трудова участь у громадському господарстві» та встановлено, що у трудовій книжці містяться відомості про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані трудодні за відповідні роки, а саме:

за 1988 рік встановлений мінімум становив 110 трудоднів, фактично відпрацьовано 140 трудоднів;

за 1989 рік встановлений мінімум становив 120 трудоднів, фактично відпрацьовано 132 трудодні;

за 1991 рік встановлений мінімум становив 120 трудоднів, фактично відпрацьовано 157 трудоднів;

за 1992 рік встановлений мінімум становив 260 трудоднів, фактично відпрацьовано 315 трудоднів;

за 1993 рік встановлений мінімум становив 260 трудоднів, фактично відпрацьовано 265 трудоднів;

за 1994 рік встановлений мінімум становив 260 трудоднів, фактично відпрацьовано 336 трудоднів;

за 1995 рік встановлений мінімум становив 250 трудоднів, фактично відпрацьовано 280 трудоднів;

за 1996 рік встановлений мінімум становив 250 трудоднів, фактично відпрацьовано 307 трудоднів;

за 1997 рік встановлений мінімум становив 250 трудоднів, фактично відпрацьовано 271 трудодень;

за 1998 рік встановлений мінімум становив 250 трудоднів, фактично відпрацьовано 260 трудоднів;

за 1999 рік встановлений мінімум становив 250 трудоднів, фактично відпрацьовано 312 трудоднів;

за 2000 рік встановлений мінімум становив 18 трудоднів, фактично відпрацьовано 45 трудоднів.

Вказані записи внесені до трудової книжки колгоспника, містять посилання на відповідні підстави, засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою.

Окрім цього, судом установлено, що відповідно до довідки (додаток №22-К) ОСОБА_1 перебував членом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» та працював у колгоспі з 01.08.1988 по 13.07.1989 та з 11.06.1991 по 14.02.2000.

Також судом установлено, що згідно з відомостями про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь у колгоспному виробництві ОСОБА_1 , документ містить відомості про встановлений мінімум трудової участі та фактично вироблені трудодні за 1988-2000 роки, які узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці колгоспника.

Матеріали справи містять довідки про заробіток для обчислення пенсії за 1988-1992 роки, 1993-1995 роки та 1996-1999 роки, видані на ім`я ОСОБА_1 на підставі особових рахунків.

Головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №2 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області складено акти від 04.06.2025 №1000-1003-1/4108, №1000-1003-1/4109 та №1000-1003-1/4110 щодо перевірки довідок про заробітну плату, поданих для призначення (перерахунку) пенсії позивачу. Згідно зі змістом вказаних актів Сільськогосподарський виробничий кооператив «Правда», код ЄДРПОУ 03753622, за адресою: вул. Загребельна, 19, с. Біївці, Обухівський район, Київська область, не знаходиться, місцезнаходження первинних документів невідоме, у зв`язку з чим провести перевірку довідок про заробітну плату неможливо. При цьому вказані акти не містять висновків щодо недостовірності поданих позивачем документів, ознак їх підроблення чи невідповідності відомостей, зазначених у трудовій книжці колгоспника.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 02.01.2025 №1/96/4 сержант ОСОБА_1 у період з 06.06.2024 по 30.08.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_5 позивач проходив строкову військову службу у період з 15.06.1989 по 12.05.1991, а також був призваний на військову службу за мобілізацією 19.05.2023 та проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана - на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організації кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

На момент заповнення та внесення перших записів у трудову книжку позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Згідно п.п. 1.1. Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом трудової діяльності робітників та службовців.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. (Постановою від 27.04.1993 №301 Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» затверджено зразок бланку трудової книжки). Отже законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією №58 припинено застосування Інструкції №162.

При цьому, суд звертає увагу, що в Інструкції №58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції №162.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 .

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно із пунктом 6 Основних Положень, всі записи у трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 310 відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правил трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведеного вбачається, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Верховний Суд у постанові від 21.06.2019 у справі №727/384/17 підтвердив обґрунтованість доводів судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і вона містить інформацію про фактично відпрацьований позивачем час у колгоспі за спірний період, що відповідачами не спростовано, а також містить інформацію про встановлені річні мінімуми трудової участі в господарстві та відомості про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в господарстві, ненадання позивачем довідки із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в даному господарстві не може бути законною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу.

Законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах, а відтак посилання відповідача на ненадання позивачем додаткової довідки, за умови наявності в трудовій книжці всіх необхідних записів, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 439/571/17.

Також у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №686/3264/16-а зазначено необхідність застосування саме записів у трудовій книжці, а надання довідок вимагається у разі відсутності в ній відповідних записів.

При цьому суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей (доказів на підтвердження чого відповідачем до суду не надано) не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи (з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998) підлягають визнанню протиправними, а спірний стаж зарахуванню.

Щодо вимоги про врахування до страхового стажу періоду участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 06.06.2024 по 30.08.2024 із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці.

Згідно з п.4 ч.1ст.115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці… які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, …, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Порядок звернення за призначенням пенсії визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №1058 затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2025 р. №22-1 (далі Порядок).

Відповідно до пп. 6 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку військовослужбовцями, особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, а саме:

документи про проходження військової служби (служби);

довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації;

посвідчення учасника бойових дій.

У спірних правовідносинах, надання позивачем вказаних вище документів, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідачем не заперечується та не оспорюються обставини безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та наявність у позивача статусу учасника бойових дій.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Абзацами 1 та 3 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/ або Інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 6 Порядку №637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Наведене повністю узгоджується з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Суд зазначає, що спір фактично зводиться до незгоди позивача з відмовою у зарахуванні до страхового стажу в кратному обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження позивачем військової служби.

Як вбачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.12.2025 №41160-42728/К-02/8-1000/25, період військової служби позивача з 06.06.2024 по 30.08.2024 зараховано до страхового стажу у календарному обчисленні.

При цьому відповідачем не застосовано пільгове обчислення зазначеного періоду військової служби із розрахунку один місяць служби за три місяці, незважаючи на наявність довідки військової частини НОМЕР_3 від 02.01.2025 №1/96/4 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зараховується на пільгових умовах особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Зміст зазначеної норми свідчить про необхідність зарахування у кратному відношенні періоду проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану, до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Суд зауважує, що Положення №530 прийняте на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років.

Суд зазначає, що з огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення, спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, позивач просив врахувати до страхового стажу період його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 06.06.2024 по 30.08.2024 із застосуванням кратності один місяць служби за три місяці.

Отже, спір у цій частині зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду проходження позивачем військової служби в особливий період із застосуванням пільгового обчислення один місяць служби за три місяці.

Верховний Суд у постанові від 19 березня 2026 року у справі №200/8094/24 сформулював правовий висновок в аналогічних правовідносинах, який в силу ст. 242 КАС України є обов`язковим для суду.

Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання "виключно" свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період військової служби позивача з 06.06.2024 по 30.08.2024 правомірно зарахований відповідачем до страхового стажу у календарному обчисленні.

Підстави для застосування кратності один місяць служби за три місяці при визначенні страхового стажу відповідно до Закону №1058-IV відсутні.

Тому у цій частині позовних вимог доцільно відмовити.

Окрім цього, суд зазначає, що порушені права позивача підлягають захисту також шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум з дати її призначення, а саме з 23.05.2025, з урахуванням зарахованих періодів роботи до страхового стажу, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вона вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на вище зазначене.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 .

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500 ЄДРПОУ 22933548) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника від 15.07.1991 серії НОМЕР_2 з 01.08.1988 по 14.07.1989 та з 11.06.1991 по 31.12.1998.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум з дати її призначення, а саме з 23.05.2025, з урахуванням зарахованих періодів роботи до страхового стажу.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

6. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.