Рішення № 136753585, 21.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Київ № 320/40055/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому просив суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368) сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 24.10.2019 у розмірі 19639,59 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 24.10.2019 № 45467591.

II. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов обґрунтовано тим, що позивачем придбано нерухоме майно - квартиру у місті Києві. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу ним сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості об`єкта нерухомого майна, що становить 19639,59 грн.

Вважає, що такий збір сплачено безпідставно, оскільки житло позивачем придбавалось вперше, а відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 27.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що позивач 24.10.2019 здійснив операцію з купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - придбав квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок укладання договору купівлі-продажу квартири.

Під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19639,59 грн, що підтверджено квитанцією від 24.10.2019 № 45467591.

На думку позивача, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта підтверджує, що названа квартира придбана вперше.

До позовної заяви долучено: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.09.2023 № 348122887; довідку АТ «Державний ощадний банк України» (ТВБВ № 10026/041) від 03.10.2023 № 48 про те, що позивач за вказаною у довідці адресою в списках не значиться, житлові чеки на приватизацію Державного житлового фонду не використовував, участі в приватизації не брав.

19.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.10.2023 про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідач листом від 21.02.2024 повідомив позивача, що відповідно до наданої позивачем квитанції збір було сплачено 24.10.2029. Із посиланням на статтю 257 Цивільного кодексу України зазначили про загальну позовну давність у три роки, а у відповідності до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, зазначили, що Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Із урахуванням викладеного, зазначили, що позивач має право звернутися до контролюючого органу із заявою про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Оскільки збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачено 24.10.2019, тож позивач мав право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про повернення помилково сплачених коштів до жовтня 2022 року, у зв`язку із чим позивачем подано заяву з пропуском строків, тому заява задоволенню не підлягає.

Вважаючи своє право щодо повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна порушеним, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

За правилами пункту 7.2 постанови Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2 «Про затвердження Порядку обліку сум, які сплачуються/підлягають сплаті на рахунки Пенсійного фонду України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283 (далі Порядок № 21-2), яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

VI. Оцінка суду

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.09.2023 № 348122887, позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нацина М.О. та зареєстрований в Реєстрі за № 1970.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Отже, квартира за названою адресою відноситься до таких, що придбана позивачем вперше, у зв`язку із чим позивач не був зобов`язаний сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від її вартості.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Із урахуванням положень пункту 5 Порядку № 787 та пункту 7.2 постанови Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2 «Про затвердження Порядку обліку сум, які сплачуються/підлягають сплаті на рахунки Пенсійного фонду України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

При цьому, суд зазначає, що приписами статті 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, відповідно до якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, платник має право на повернення помилково сплачених грошових коштів у випадку подання ним заяви про таке повернення з урахуванням дотримання строків давності, встановлених пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які необхідно обчислювати з моменту фактичної сплати платником податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України імперативно встановлено початок перебігу 1095 днів - за днем виникнення такої переплати.

Судом установлено, що право позивача на звернення щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна виникло 24.10.2019 при посвідченні договору купівлі-продажу квартири з моменту сплати такого збору, при цьому позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про повернення такого збору лише - 19.02.2024.

Таким чином, суд установив, що позивачем не дотримано строки, встановлені пунктом 43.3 статті 43 та пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, для звернення із заявою про повернення помилково сплачених коштів, оскільки строки давності потрібно відраховувати, починаючи з моменту настання факту сплати надмірної чи помилкової суми коштів до відповідного бюджету, та до моменту подання платником податку заяви про повернення надміру чи помилково сплаченої суми грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що спірні відносини безпосередньо пов`язані з правом позивача на повернення помилково сплаченої суми грошового зобов`язання, а саме зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а отже предметом спірних правовідносин є право на повернення названого грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відмова відповідача про повернення помилково сплачених коштів не порушує прав позивача, оскільки на дату звернення з відповідною заявою позивач пропустив встановлений законом строк для такого звернення, у зв`язку із чим відсутні підстави для повернення помилково сплаченої суми спірного грошового зобов`язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що будь-яких пояснень під час звернення до відповідача із заявою про повернення спірних коштів та до матеріалів справи щодо причин, за яких позивач більше 1095 днів не звертався з відповідною заявою, позивачем надано не було.

Відтак, суд доходить висновку про безпідставність заявленого позову.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.