Рішення № 136753390, 22.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. справа № 300/8740/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування попередження за порушення законодавства про працю ПЗ/З/4748-25 від 15.07.2025

ВСТАНОВИВ:

Представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - третя особа ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування попередження за порушення законодавства про працю ПЗ/З/4748-25 від 15.07.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу №1773-к від 03.07.2025 "Про проведення фактичної перевірки" працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області 04.07.2025 розпочато фактичну перевірку з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплатити роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету на господарській одиниці розташованої за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш, вул. Лесі Українки, 86. За результатами перевірки працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт (довідка) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) №15726/09-19-06/3487105770 від 10.07.2025. 15.07.2025 Управлінням розпочато адміністративне провадження щодо накладення штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 256 КЗпП України за актом ДПС№15726/09-19-06/3487105770 від 10.07.2025. За результатами розгляду провадження щодо накладення штрафу на позивача, Управлінням прийнято попередження №119/ДПС/ТД/Р127/ПР84 від 27.08.2025. Позивач вважає, що попередження про вжиття заходів за порушення законодавства про працю №119/ДПС/ТД/Р127/ПР84 від 27.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.10-11).

18.12.2025 представником позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (а.с.28-29).

29.12.2025 через підсистему "Електронний суд" на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечила проти задоволення позову. Зокрема представник відповідача вказав, що відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Абзац другий частини другої до статті 265 КЗпП України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Звернула увагу на те, що з приводу укладення між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів про проведення майстер-класу, Міжрегіональне управління наголошує на тому, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в переліку видів господарської діяльності, які можуть здійснюватися Позивачем, ФОП ОСОБА_1 не має права надавати послуги з навчання. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с.106-112).

Третя особа скористалася своїм правом на подання пояснення, у якому, зокрема зазначила, що як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави. В силу вимог пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову ) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, шо оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Просила у задоволенні позову відмовити (а.с.82-87).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

14.07.2025 від ГУ ДПС на адресу Міжрегіонального управління надійшли матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме: акт (Довідка) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 10.07.2025 №15726/09-19-24-06/ НОМЕР_1 (далі - акт), за адресою: АДРЕСА_1 , для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Відповідно до зазначеного Акту, спеціалістами ГУ ДПС під час проведення фактичної перевірки в період з 04.07.2025 по 10.07.2025 встановлено, що в приміщенні академії ІТ "STEP", яка розташована в орендованому приміщенні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , працювало троє найманих працівників, які надавали послуги по навчанню дітей (допоміжна діяльність у сфері освіти) без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_4 (жителька АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (житель АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (житель АДРЕСА_4 ).

Працівниками ГУ ДПС в даних осіб відібрано письмової пояснення. Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_3 встановлено, що працівник стажується другий день. Трудову угоду не укладав, в разі коли умови праці його влаштовуватимуть буде оформляти контракт з навчальним закладом. Пояснення власноручно ним написані та підписані.

Згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_2 працівник проходить стажування. Трудову угоду не укладав, заробітну плату ще не отримував, в разі коли умови праці його влаштовуватимуть буде оформляти контракт офіційно. Пояснення власноручно ним написані та підписані.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 працівниця стажується на посаді вожатої, знайшовши цю роботу за оголошенням в інтернеті. Трудову угоду не укладала, заробітну плату ще не отримувала. Від надання будь-яких інших пояснень та підпису наданих письмових пояснень громадянка ОСОБА_4 відмовилася.

У відповідності до наявних інформаційних баз ДПС України встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з даними працівниками не укладено трудові угоди згідно вимог чинного законодавства та не подано повідомлення про прийняття на роботу та в ході перевірки не надано документи про оформлення трудових відносин. Відповідно до абзацу 4 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення і формування державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання норм Порядку № 509, листом від 15.07.2025 вих. № ПЗ/3/4748-25, Міжрегіональне управління повідомило Позивача про те, що уповноваженою особою Міжрегіонального управління отримано Акт (довідку) фактичної перевірки від 10.07.2025, складений за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС, в ході якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України та листом від 15.07.2025 вих. № ПЗ/3/4749-25 було запрошено на розгляд справи 30.07.2025. Дані листи направлено Позивачу шляхом надіслання рекомендованого поштового відправлення (квитанція №7600203125103).

30.07.2025 до Міжрегіонального управління надійшло клопотання про перенесення розгляду адміністративного провадження та витребування доказів від представника ФОП ОСОБА_1 адвоката Крамаренко Г.М.

У відповідь на дане клопотання, листом від 31.07.2025 вих. № ПЗ/3/5155-25, Міжрегіональне управління повідомило представника позивача про те, що розгляд справи про накладення штрафних санкцій переноситься на 20.08.2025 на 11 год 20 хв. Даний лист надісланий на офіційну електронну адресу представника ФОП Нестеренка К.А. 31.07.2025.

До Міжрегіонального управління, 19.08.2025 повторно надійшло клопотання від представника позивача про перенесення розгляду адміністративного провадження та витребування доказів. Листом від 22.08.2025 вих. № ПЗ/3/5647-25 Міжрегіональне управління повідомило представника позивача про повторне перенесення дати розгляду справи про накладення штрафних санкцій та зазначило, що розгляд справи відбудеться 27.08.2025. Даний лист надісланий на офіційну електронну адресу представника ФОП ОСОБА_1 22.08.2025.

На розгляд справи 27.08.2025 ФОП ОСОБА_1 чи його представник не з`явилися.

За таких умов, 27.08.2025 заступником начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, на підставі рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 15.07.2025 №1519/ДПС/ТД/Р127 щодо порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, та у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку II групи винесено попередження №1519/ДПС/ТД/Р127/ПР84.

Попередження №1519/ДПС/ТД/Р127/ПР84 від 27.08.2025 направлено позивачу 29.08.2025 листом та вручену позивачу особисто про що сторонами не заперечується.

Вважаючи попередження Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №1519/ДПС/ТД/Р127/ПР84 від 27.08.2025 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Згідно з підпунктом 41.1 .1 пункту 41,1 статті 4 і ГІК У країни, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

На підставі наказу № 1773-п від 03.07.2025 працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 04.07.2025 розпочато фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено від 10.07.2025 року акт № 15726/09-19-06/ НОМЕР_1 .

Фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведена відповідно до наказу Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області "Про проведення фактичної перевірки" № 1773-п від 03.07.2025 та направлень на перевірку від 03.07.2025 № 3247 та № 3248. Так, копія наказу про проведення фактичної перевірки вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку. В ході проведення перевірки копія наказу була вручена під розписку уповноваженій особі - Хемію Ігорю Юрійовичу.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V1 (із змінами та доповненнями):

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Державною фіскальною службою України з метою належного виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 649-р "Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення" розроблено та затверджено "Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення фактичних перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), документування виявлених порушень та оформлення матеріалів таких перевірок", які надіслано листом 08.10.2018 №3114/7/99-99-13-04-01-17.

Згідно з абз. 10, п. 2 "Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення фактичних перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), документування виявлених порушень та оформлення матеріалів таких перевірок":

У разі, якщо в контролюючому органі відсутні найменування та/або реквізити суб`єкта (платника) або їх неможливо встановити, наказ на проведення фактичної перевірки оформляється окремо на кожен об`єкт (місце фактичного провадження діяльності), де здійснюється діяльність та який підлягає перевірці.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 за №877-V (надалі по тексту також Закон №877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (далі по тексту також Порядок №509), Податковим кодексом України, а також положеннями статті 265 Кодексу законів про працю України (далі по тексту також КЗпП України).

Державний нагляд (контроль) в силу вимог статті 1 Закону №877-V діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Водночас в силу правого визначення пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

З аналізу наведених норм права слідує, що податкове законодавство надає посадовим особам Головного управління ДПС в області право розпочати проведення фактичної перевірки за наявності відповідних на те підстав (у спірному випадку на підставі підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80

Податкового кодексу України), та за умови прийняття відповідного наказу із зазначенням у ньому таких підстав на її проведення.

Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

В силу вимог пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову ) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, шо оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Нормами статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до вимог статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення ДПС України про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Повідомлення про прийняття працівника - важлива складова оформлення трудових відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником" (далі - Порядок № 413) встановлено, що повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Згідно з частиною 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Щодо зазначення працівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в усних та письмових поясненнях про те, що вони проходять стажування суд зазначає таке.

Термін стажування вживається в різних нормативно-правових актах і в різному значенні, зокрема, як спосіб професійного навчання безробітних безпосередньо на робочому місці для отримання ними відповідної кваліфікації та посилення конкурентоспроможності молоді на ринку праці. Фахівці вважають, що при стажуванні одночасно реалізується право людини на працю і право на освіту.

Міжрегіональне управління вважає за необхідне звернути увагу суду на специфіку видів стажування, передбачених Законом "Про зайнятість населення" (далі - Закон):

1. Стажування без трудового договору можливе у визначених законом випадках.

На підприємствах усіх форм власності існує тільки два види стажування - стажування студентів/учнів і стажування зареєстрованих безробітних, які перебувають на обліку в службі зайнятості. Укладення договору про проходження стажування у випадках, не передбачених законодавством, може трактуватись як неоформлення трудових відносин. Зазначені у статті 29 Закону категорії студентів закладів фахової передвищої та вищої освіти, учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти мають право проходити стажування на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Порядок укладання договору про стажування з такими особами визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 року № 20 "Про затвердження Порядку укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях". Можливість стажування безробітних за направленням центрів зайнятості передбачена в статті 35 Закону.

2. Стажування здійснюється за встановленою процедурою.

Договір про стажування студентів/учнів укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий - у стажиста. Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування та видає наказ про проходження стажування, у якому зазначаються строки і місце його проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також його керівник. За керівником стажування закріплюється не більше двох стажистів (п. 10 Порядку, що затверджений Постановою КМУ № 20). Стажування студентів/учнів проводиться під керівництвом працівника підприємства зі стажем роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як 3 роки. Робота керівників стажування, призначених з числа працівників підприємства, може додатково оплачуватися цим підприємством за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, на строк стажування у розмірах не менше 5% суми основної щомісячної зарплати, яку вони отримують за основним місцем роботи (стаття 29 Закону).

Стажування безробітних здійснюється за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Для організації професійного навчання безробітних центрами зайнятості укладаються договори з безробітним і роботодавцем (договір про професійне навчання безробітного у роботодавця).

3. За певних умов виконання робіт у період стажування може оплачуватись.

Безоплатного стажування в трудовому законодавстві не існує. Роботодавець повинен виплачувати кошти, якщо в період набуття нових навичок особа виконує роботу. Типова форма договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях у пункті 7 прямо передбачає, що оплата здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт. Якщо ж особа лише навчалась навичкам і здобувала знання, то оплата не є обов`язковою. Якщо стажування проходить безробітний, то за час проходження професійного навчання та стажування на робочому місці за безробітним зберігається допомога по безробіттю.

Також важливим є й те, що для перевірки профпридатності працівника в трудовому законодавстві передбачена можливість встановити випробування при прийнятті на роботу (а не стажування).

Можливість приймати працівника на роботу зі строком випробування визначена положеннями статті 26 КЗпП України. Як і у попередньому випадку для залучення до виконання роботи новачка на «випробувальний термін» із таким працівником слід укласти трудовий договір, із поданням до органу державної податкової служби відповідного повідомлення про прийняття працівника на роботу.

В силу вищезазначеного, суд вважає, що підстав для укладення договору про проходження платного стажування між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_4 не було, оскільки підтвердження того, що дана особа є студентом чи учнем або зареєстрована як безробітна, яка перебуває на обліку в службі зайнятості позивачем не надано. Не надано також індивідуальну програму стажування та наказ про проходження стажування, у якому зазначаються строки і місце його проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також його керівник.

З приводу укладення між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів про проведення майстер-класу, суд наголошує на тому, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в переліку видів господарської діяльності, які можуть здійснюватися ФОП ОСОБА_1 не має права надавати послуги з навчання.

КВЕД 85.60 - це "Допоміжна діяльність у сфері освіти", яка включає послуги, що підтримують освітній процес, але не є безпосередньо навчанням: консультування, оцінювання та проведення тестів, організація обмінних програм, тобто все, що пов`язано з організацією та підтримкою освітніх систем, наприклад, освітні агентства, консультанти, ті, хто проводить тести тощо.

Що включає КВЕД 85.60:

Консультації з питань освіти та вибору навчальних напрямів.

Діяльність з оцінювання тестів та проведення тестів.

Організація програм обміну студентами.

Послуги, що підтримують освітні системи.

Приклади діяльності:

Освітні агентства, які допомагають з вступом до навчальних закладів.

Компанії, що організовують міжнародні студентські обміни.

Організатори іспитів, тестувальні центри.

Цей код використовується для підприємств, що надають супровідні послуги в освіті, на відміну від безпосередньо навчання (наприклад, КВЕД 85.5), або самої освіти (КВЕД 85.1-85.4).

Крім того, відповідно до ч.1 та ч. 2 статті 3 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР), із змінами та доповненнями, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно- технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Так, згідно статті 4 Закону № 103/98-ВР система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно- освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Професійна (професійно-технічна) освіта здійснюється у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами (частина перша статті 12 Закону № 103/98-ВР).

Згідно статті 18 цього Закону, до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно - художнє училище; художнє професійно - технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Аналізуючи наведені положення норм права, суд прийшов до висновку, що заклад IT- академія "STEP" не належить до закладів професійної (професійно-технічної) освіти в розумінні Закону № 103/98-ВР, а відтак укладені договори про проведення майстер-класів є фактично трудовими договорами.

Відповідно до інформації з Реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 перебуває на другій групі спрощеної системи оподаткування.

У відповідності до абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

У зв`язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група) з 01.07.2023, відповідачем прийнято рішення про застосування до нього попередження за порушення вимог законодавства про працю, зафіксованих у акті фактичної перевірки від 10.07.2025 № №15726/09-19-24-06/ НОМЕР_1 за допуск трьох працівників до роботи без оформлення із ними трудових відносин.

У зв`язку із цим, за результатами розгляду справи про накладення штрафу, відповідно до абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України, на підставі акта від № №15726/09-19-24-06/ НОМЕР_1 , за порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, а саме: статей 21, 24 КЗпП України, уповноваженою посадовою особою 27.08.2025 винесено попередження №1519/ДПС/ТД/Р127/ПР84, яке надіслано позивачу рекомендованим листом (рекомендоване поштове відправлення № 7601801042898).

Щодо тверджень представника Позивача про необґрунтованість винесення попередження за порушення законодавства про працю, суд зазначає таке.

У позовній заяві представник позивача наголошує на тому, що акт фактичної перевірки ГУ ДПС не може бути підставою для винесення попередження за порушення законодавства про працю, посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишене без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".

Верховний Суд у Постанові від 02.10.2024 у справі №120/12494/23 висловив таку правову позицію: "...В аспекті зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у 'їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

59. Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.

60. За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

61. Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20, про що правильно вказав відповідач у касаційній скарзі.

62. Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

63. Тому суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.

64. Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

65. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96, яке процитовано судом вище. Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

66. На цій підставі, Суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

67. У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.

68. Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 804/9077/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 824/601/18-а, від 13 квітня 2023року у справі № 160/19160/21, від 23 червня 2023 року у справі № 160/1649/22, від 23 червня 2023 року у справі № 300/377/22, від 19 жовтня 2023року у справі № 420/1011/20 та від 20 грудня 2023року у справі № 480/1815/22.

69. Окрему увагу Суд звертає на те, що підзаконні нормативно - правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення 'їх суті та характеру, порядку застосування викладено у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19).

70. За приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

71. Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КАС України сформована, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 817/996/16 та від 19 січня 2023рокуу справі № 640/10685/21.

72. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно- правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

73. Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17 і відступу від такого правозастосування не здійснювалось.

74. Поширюючи вищезгадані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права на спірні у цій справі правовідносини, колегія суддів, ураховуючи встановлені у цій справі обставини та наявне правове регулювання спірних правовідносин вважає, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акта, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації вищезгаданих повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати 'їх, оскільки ці повноваження належать вказаним суб`єктам відповідно до закону".

Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься і в Постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №260/586/20 та від 17.04.2024 у справі №560/3981/23, від 23.01.2025 у справі №240/32993/23.

Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку, що попередження №1519/ДПС/ТД/Р127/ПР84 від 27.08.2025 прийняте відповідачем з дотриманням критеріїв, встановлених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування попередження, слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу, що у прохальній частині позовної заяви представник позивача просить визнати протиправним та скасування попередження за порушення законодавства про працю ПЗ/З/4748-25 від 15.07.2025, яке по суті є рішенням відповідача щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Судові витрати згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в позові, за відсутності доказів їх понесення відповідачем, судом не розподілялися.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування попередження за порушення законодавства про працю ПЗ/З/4748-25 від 15.07.2025, - відмовити.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.