Ухвала суду № 136753379, 22.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"22" травня 2026 р. справа № 300/3250/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в інтересах якої діє Дрогомирецький Ігор Миколайович до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2026/000008/2 від 01.05.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2026/000078,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2026/000008/2 від 01.05.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2026/000078 з підстав неправомірного визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

20.05.2026 ОСОБА_2 , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису клопотання від 20.05.2026, згідно якого представник позивача просить суд розглядати справу № 300/3250/26 за правилами загального позовного провадження. Вказане клопотання мотивоване тим, що спір стосується правомірності рішень митного органу, які безпосередньо впливають на майнові права позивач, оскільки, внаслідок прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови позивач надмірно сплатив митні платежі на суму 543073,56 грн, що перевищує граничний розмір, визначений пунктом 4 частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Також представником позивача наводить доводи про те, що розгляд справи у загальному позовному провадженні забезпечить повну реалізацію принципів адміністративного судочинства, зокрема принципів змагальності сторін та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Водночас, частинами 4 та 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Приписи частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із нормами частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та визначають перелік адміністративних справ, що належить розглядати виключно за правилами загального позовного провадження.

Суд зазначає, що зважаючи на предмет позову, справа № 300/3250/26 не відноситься до категорій справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження згідно частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно частини 2 коментованої статті за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд звертає увагу, що необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження повинна бути належним чином обґрунтована із зазначенням конкретних підстав, які ускладнюють чи унеможливлюють повний та всебічний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що наведені представником позивача обґрунтування щодо необхідності розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження не вказують на наявність істотних підстав для здійснення такого розгляду, в суду відсутні правові підстави у задоволенні клопотання щодо здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні. Натомість, наявні у матеріалах справи письмові докази дозволяють суду всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим суд наголошує, що здійснення судом розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін жодним чином не нівелює принципи змагальності, диспозитивності, офіційного з`ясування всіх обставин у справі, оскільки сторони у справі не позбавлені можливості подати відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення, а також усі необхідні, на переконання учасників справи, письмові докази для підтвердження правомірності та обґрунтованості власних доводів, міркувань та аргументів.

Стосовно доводів представника позивача про те, що дана справа підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до імперативних норм Кодексу адміністративного судочинства України, а саме пункту 4 частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що оскаржувані у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, на підставі яких може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів. Такі рішення лише визначають підхід митного органу до митної оцінки товару та слугують підставою для здійснення митного оформлення.

Так, оскаржувані рішення є індивідуальними актами, якими визначено спосіб обчислення митної вартості товару, що, у свою чергу, впливає на розмір митних платежів, однак такі рішення не породжують обов`язку безпосереднього стягнення грошових коштів, а лише є підставою для їх можливого визначення у відповідних митних процедурах.

Отже, факт визначення митним органом іншого розміру митної вартості товару та відповідного збільшення суми митних платежів не є тотожним виникненню у суб`єкта владних повноважень права на звернення з вимогою про стягнення таких коштів у розумінні пункту 4 частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що положення пункту 4 частини 4 статті 257 як і пункту 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають застосуванню у випадках, коли оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є безпосередньою правовою підставою для заявлення вимоги про стягнення грошових коштів, тобто коли таке рішення формує завершений обов`язок особи зі сплати відповідної суми.

Натомість у спірних правовідносинах оскаржувані рішення не є рішеннями про стягнення коштів, не передбачають процедури примусового виконання, не мають самостійного виконавчого характеру, а їх реалізація пов`язана з подальшими митними процедурами.

Відтак, такі рішення не можуть бути ототожнені з рішеннями, на підставі яких суб`єкт владних повноважень безпосередньо заявляє вимогу про стягнення грошових коштів у розумінні вказаної норми процесуального закону.

Посилання представника позивача на розмір донарахованих митних платежів як підставу для застосування пункту 4 частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює критично, оскільки сам по собі розмір потенційних фінансових наслідків не є визначальним критерієм для віднесення справи до категорії, що підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Суд звертає увагу, що згідно із частиною 1 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

В свою чергу, статтею 43 Податкового кодексу України передбачені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, а саме: відсутність у платника податкового боргу; подання платником заяви на повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, з зазначенням напряму перерахування коштів; підготовка контролюючим орган, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, висновку про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подання його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина 3 статті 301 Митного кодексу України).

Процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах 9, 10 статті 55, частині 6 статті 244, частині 5 статті 299, частинах 3, 5 статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині 1 статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині 3 статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року регламентовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за № 643 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2007за № 976/30844

З урахуванням наведеного, повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів здійснюється в окремому адміністративному порядку на підставі заяви платника та відповідного висновку митного органу, а не автоматично внаслідок ухвалення судового рішення про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Отже, зазначені представником позивача обґрунтування не можуть розцінюватися судом, як підстави для застосування положень пункту 4 частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства.

Таким чином суд зазначає, що доводи ОСОБА_2 , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 241-243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача від 20.05.2026 про розгляд за правилами загального позовного провадження справи № 300/3250/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в інтересах якої діє Дрогомирецький Ігор Миколайович до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2026/000008/2 від 01.05.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2026/000078 - залишити без задоволення.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Матуляк Я.П.