Ухвала суду № 136753238, 22.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

22 травня 2026 рокуСправа № 280/4864/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши заяву про забезпечення позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), подану до звернення до суду із позовом, до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69126, Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, ЄДРПОУ: 02140892), Комунального підприємства «Муніципальна варта» Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-Б, ЄДРПОУ: 45091166), Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради (69126, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 214, ЄДРПОУ 44921382), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Комунальне підприємство «Запоріжринок» Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 2, ЄДРПОУ: 01559577) шляхом зупинення дії рішення та заборони вчиняти певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду, до подання позовної заяви, надійшла заява про забезпечення позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі заявник), в якій останній просить суд:

- забезпечити позов шляхом зупинення дії Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 66/9 від 27 січня 2026 року «Про усунення наслідки порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: перехрестя вул. Університетська та пров. Торговий (на підставі акту обстеження території від 05 грудня 2025 року № 0558)» в частині демонтажу, знесення чи переміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, кіоску № 2833-2837 (загальною площею 18.0 кв. м), що належить на праві приватної власності ФОП ОСОБА_1 та розташований на території Центрального ринку (в межах тимчасового комунального ринку в провулку Млинному в місті Запоріжжі), щодо якого позовна заява про визнання протиправним та скасування буде подана Позивачем у строк з 21 травня 2026 року по 22 травня 2026 року включно, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі по суті позовних вимог;

- забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо примусового демонтажу, знесення, відключення від інженерних (комунальних) мереж, переміщення, завантаження, транспортування, прийняття на зберігання або пошкодження тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, кіоску № 2833-2837, розташованого на прилеглій до Центрального ринку КП Запоріжринок ділянці на протилежному від Центрального ринку тротуарі у провулку Млиновому, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі по суті позовних вимог, НАСТУПНИМ ОСОБАМ: 1. Виконавчому комітету Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ: 02140892, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206); 2. Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ: 44921382, 69126, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 214); 3. Комунальному підприємству «Муніципальна варта» Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ: 45091166, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-Б ); 4. Запорізькому комунальному підприємству міського електротрансу «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТРАНС» (код ЄДРПОУ: 03328379, 69095, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Шкільна, будинок 2) (як підприємству, на яке оскаржуваним рішенням покладено обов`язок технічного виконання демонтажу, надання спецтехніки та зберігання майна); 5. Постійно діючій Комісії з питань звільнення території міста Запоріжжя від об`єктів, встановлених без відповідних дозвільних документів, яка створена при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; код ЄДРПОУ правосуб`єктного органу: 02140892); 6. Районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (код ЄДРПОУ: 37573707, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 26); Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ: 37611396, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206); 8. Комунальній установі «Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя» Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ: 44407877, вулиця Зелінського, 3, Запоріжжя, 69126).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на наступні обставини: загроза знищення майна; очевидна протиправність; неможливість відновлення прав. Так, рішення, яке заявник має оскаржити в судовому порядку, визначає об`єкт як встановлений без відповідних дозвільних документів, що згідно з правилами благоустрою м. Запоріжжя передбачає його терміновий примусовий демонтаж. Проведення демонтажу призведе до незворотної втрати майна (кіоску № 2833-2837) ще до того, як суд перевірить законність рішення від 27 січня 2026 року № 66/9. Вказує, що твердження відповідача про те, що об`єкт встановлений без відповідних дозвільних документів є передчасним та необґрунтованим, оскільки об`єкт був встановлений на законних підставах, а відповідач не надав позивачу можливості надати пояснення чи документи під час складання акту від 05 грудня 2025 року № 0558 та винесення рішення від 27 січня 2026 року № 66/9. Право користування торговельним місцем підтверджується договором від 20 квітня 2019 року № 33, укладеним з КП «Запоріжринок», відповідно до якого надано торговельні місця № 2833-2837 загальною площею 18,0 кв.м. для розміщення належного позивачу кіоску та здійснення підприємницької діяльності. Зазначає, що у разі демонтажу кіоску навіть позитивне рішення суду у майбутньому не дозволить відновити його стан, оскільки майно буде фізично знищено або пошкоджено.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Поряд із цим співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Також суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Предметом спору представник визначив рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27 січня 2026 року № 66/9 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: перехрестя вул. Університетська та провулок Торговий» в частині, що стосується демонтажу тимчасової споруди № 2833-2837, власником якої є ОСОБА_1 , яке наразі вже оскаржується ним в межах адміністративної справи № 280/4188/26, і заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії цього рішення та заборони вчиняти дії щодо демонтажу, переміщення, пошкодження чи інші дії щодо вище вказаного об`єкту.

Суд зазначає, що в даному випадку заявником не наведено переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Також, наведені у заяві обставини не підтверджені належними та достовірними доказами.

Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення та заборони вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди може убезпечити позивача від понесення ним майнових витрат.

Разом із тим, у контексті вказаного, суд звертає увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21 та у справах № 640/23179/19, № 460/549/20, № 826/16216/18, від 21 серпня 2024 року у справі № 320/4183/24, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Також, відповідно до пункту 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Отже, вказаним Порядком передбачено, що тимчасова споруда має бути встановлена з полегшених конструкцій без улаштування фундаменту, враховуючи її тимчасовий характер та відповідну площу.

Відповідно до пункту 2.29 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди, така споруда підлягає демонтажу.

Таким чином, розміщення тимчасових споруд не передбачає влаштування фундаменту, а характер тимчасовості передбачає, що примусовий демонтаж може відбуватись шляхом переміщення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 квітня 2025 року у справі № 380/12961/24.

Також, твердження заявника про можливе ускладнення чи неможливість в майбутньому виконання рішення суду з огляду на те, що належне йому майно буде фізично знищено або пошкоджено не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки в даному випадку є суб`єктивним припущенням.

Крім того, суд не вважає наведені у позовній заяві обставини щодо очевидності протиправності спірного рішення достатніми, безспірними та доведеними. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи. Тобто, за наведеними підставами, протиправність рішення відповідача 1 може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.

Також, позивач у заяві просить заборонити вчиняти певні дії не лише конкретним особам, а взагалі невизначеному колу осіб «будь-яким іншим особам».

Відтак, ці вимоги є не співмірними із позовними вимогами.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статті 150, 151, 154 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Татаринов