Рішення № 136752974, 22.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Справа№200/3399/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309,67 гривень, яка виникла з вини органу пенсійного фонду;

- стягнення заборгованості з пенсії за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309,67 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.11.2024 йому призначено пенсію на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №200/7373/25.

Відповідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2026 року № 18692-12182/П-02/8-0500/26 за період з 25.11.2024 по 31.03.2026 року сума боргу з пенсійних виплат складає 258309,67 гривень.

Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не виконує приписи ст. 46 ч. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не виплачує позивачу борг з пенсії, який утворився виключно з вини органу Пенсійного фонду України.

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому просив задовольнити позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не надав письмового відзиву на позовну заяву, тому суд на підставі ч. 5 ст. 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_2 .

Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача та має право на пенсію згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка йому була призначена на підставі судового рішення.

Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №200/7373/25 з 25.11.2024 року ОСОБА_1 було призначено пенсію на пільгових умовах на підставі частини 3 статті 114 Закону № 1058.

Зокрема, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року у справі №200/7373/25 за позовом ОСОБА_1 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового підземного стажу за списком №1 та за професіями згідно з постановою КМУ №202 від 31.03.1994 періоду навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 та періоду роботи з 05.08.2002 по 08.08.2002, з 01.10.2002 по 03.10.2002, та з 01.06.2012 по 02.06.2012, з 01.07.2012 по 06.07.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.12.2012 по 03.12.2012, 01.01.2013, з 01.04.2013 по 04.04.2013, з 01.05.2013 по 02.05.2013, 01.07.2013, з 01.08.2013 по 02.08.2013, 01.12.2014, з 01.07.2014 по 02.07.2014, 01.08.2014, з 01.09.2014 по 03.09.2014, з 01.02.2015 по 03.02.2015, з 01.03.2015 по 09.03.2015.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 року рішення суду першої інстанції змінено в частині доповнення абзацу третього резолютивної частини, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 25.11.2024 року пенсію на пільгових умовах на підставі частини 3 статті 114 Закону № 1058». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року у справі № 200/7373/25 залишено без змін.

Отже, рішення суду від 29 грудня 2021 року у справі № 200/7373/25 набрало законної сили 12 лютого 2026 року.

Відповідач на виконання вказаного рішення нарахував пенсію позивачу, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309,67 гривень.

На звернення позивача виплатити заборгованість з перерахованої пенсії відповідач листом від 13.03.2026 року відмовився сплатити заборгованість, оскільки виплата щомісячної пенсії, призначеної на виконання рішення суду та боргу, нарахованого на виконання рішення суду, буде проводитись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Також в листі вказано, що станом на дату надання відповіді на звернення Головним управлінням облікована сума боргу в розмірі 258309,67 грн. за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нездійснення виплати нарахованої позивачу пенсії, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі - Закон № 1058 - IV).

Статтею 8 Закону № 1058 - IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 - IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821).

Пунктом 2 Порядку № 821 визначено, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з п. 3 Порядку № 821, судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Приписами п. 4 Порядку № 821 передбачено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до п. 5 Порядку № 821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Приписами п. 6 Порядку № 821 визначено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно з п.п. 7, 8 Порядку № 821, для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відповідач зазначив у листі від 13.03.2026 року, що заборгованість з пенсії позивача з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року становить 258309,67 гривень.

Водночас, згідно з п. 1 Порядку № 821 цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій […] на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Дія цього Порядку не поширюється на забезпечення виконання:

- грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902,

- судових рішень, що виконуються негайно відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС у межах суми стягнення за один місяць;

- виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком;

- виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165.

Суд зауважує, що виконання рішень судів є обов`язковим, а підзаконні акти уряду не можуть скасовувати чи обмежувати гарантований законом розмір пенсійних виплат.

Суд також зазначає, що на правові відносини з приводу одержання пенсії поширюється правовий режим захисту згідно з ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа - це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) Cуд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як окремі, тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (пункт 106 рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986, серія A, № 102 Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. The United Kingdom).

Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття власності, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права, і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (Broniowskiv.Poland, № 31443/96, пар. 98).

Таким чином, право на отримання призначеної на підставі достовірних і правдивих документів пенсії підпадає під захист за ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і право власності на згадані кошти не може бути припинено, оскільки є невиправданим втручанням у право учасника суспільних відносин на мирне володіння майном.

На підставі викладеного вище, суд, з метою захисту прав позивача, ураховуючи, що виплата пенсії за судовим рішенням позивачеві не проведена та матеріалами справи підтверджується застосування до пенсії позивача постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821 з 12.02.2026 (набрання законної сили рішенням суду), суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309,67 гривень, яка виникла з вини органу Пенсійного фонду України та стягнення заборгованості з пенсії за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309,67 гривень.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії, тому суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості з пенсії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309,67 гривень, яка виникла з вини органу Пенсійного фонду України.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість з пенсії за період з 25.11.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 258309 (двісті п`ятдесят вісім тисяч триста дев`ять) гривень 67 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Голубова