Ухвала суду № 136752470, 21.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 травня 2026 р. Справа № 120/15113/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 року, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 року, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 11.05.2024 року у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2022 по 10.05.2024 (включно) залишено без розгляду.

Ухвалою від 19.05.2025 виправлено описку в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року, а саме зазначено у резолютивній частині постанови правильну назву відповідача у справі "Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області" замість помилково вказаного "Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області".

Надалі представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 05.05.2025, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення суду залишається невиконаним.

Ухвалою від 21.10.2025 суд постановив розгляд заяви позивача здійснювати в порядку письмового провадження. Відповідачу суд надав строк подати відзив.

Відповідач подав відзив на заяву, у якому вказав, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, пенсійним органом проведено індексацію пенсії, в результаті чого розмір пенсії склав 11108,28грн. При цьому, відповідач повідомляє, що Головним управлінням застосовано обмеження індексації пенсії Позивача в розмірі -2068,05 грн =1500-3568,05, як це передбачено Постановою №185.

Акцентує, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/15113/24 не приймалось рішення щодо застування/не застосування обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок індексації, яке не може перевищувати 1500 грн, відповідно до Постанови №185.

За таких обставин, відповідач вважає, що Головним управлінням рішення у справі виконано в межах покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник позивача подав заперечення на відзив, у яких просить задовольнити подану заяву.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 05.05.2025, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).

Статтею 382 КАС, у свою чергу, передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій справі, суд виходить з таких мотивів.

Так, оглянувши пояснення відповідача щодо виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провів індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 11.05.2024 у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

В результаті чого пенсія після індексації становить 11108,28грн.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) розмір підвищення пенсії внаслідок індексації не може перевищувати 1500 грн.

Розмір пенсії ОСОБА_1 визначений відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на 01.03.2024 складав 7540,23 грн.

Після виконання рішення суду, починаючи з 11.05.2024, розмір його пенсії склав 11108,28 грн. Тобто, розмір підвищення пенсії позивача становить 3568,05 грн. (11108,23 грн - 7540,23грн). Тому, Головним управлінням застосовано обмеження індексації пенсії Позивача в розмірі -2068,05 грн =1500-3568,05, як це передбачено Постановою №185.

Суд вважає необґрунтованими такі доводи відповідача з огляду на те, що сумою в розмірі 1500грн можуть бути обмеження виключно суми індексації пенсії окремо на коефіцієнт 1,197 за 2023 рік відповідно до положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №168, та окремо на коефіцієнт 1,0796 за 2024 рік відповідно до положень пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №185.

Суд погоджується з доводами представника позивача з приводу того, що Постанова №185 передбачає застосування обмеження сумою 1500грн лише збільшення, що здійснене внаслідок індексації пенсії лише на коефіцієнт, що встановлений пунктом 1 цієї постанови у розмірі 1,0796, а не будь-яке збільшення пенсії у відповідний рік.

Тож, згідно з матеріалами справи, судове рішення є невиконаним, а надані відповідачем пояснення не містять повних даних виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у цій справі шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Визначаючи строк з приводу подання звіту, суд ураховує положення ст. 382-1 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024), відповідно до яких встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З огляду на вищевикладене, суд встановлює строк для подання звіту про виконання судового рішення до 05.06.2026.

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 26 січня 2021 у справі №611/26/17 та від 12 липня 2022 року у справі №754/12702/14-а.

Аналіз положень статті 382 КАС України, дають підстави для висновку, що суд, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, має застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, накладенням штрафу.

Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Суд акцентує на сталості підходу Верховного Суду до цього питання, у якій головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Тож, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.

Відповідно до ч. 6 ст. 382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Також суд роз`яснює, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі №120/15113/24 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 05.06.2026 звіт про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі №120/15113/24.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна