Рішення № 136751615, 28.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20111/24

Провадження № 2/761/1505/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Кочур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФ України в м. Києві про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, внаслідок невиконання грошового зобов`язання, відповідно до якої позивач з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з ГУ ПФ України в м.Києві на свою користь 420377,62 грн., яка складається з інфляційних втрат - 348596,97 грн., 3 % річних - 71780,65 грн за період невиконання грошового зобов`язання з 01.04.2019 по 31.05.2025. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Київського окружного адміністративного суду (КОАС) від 12 лютого 2024 року у справі № 320/23439/23 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Позивач зазначає, що суд зобов`язав Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 № 222/4/167/239/21 від 14 січня 2021 року, починаючи з 01.04.2019 року, без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше виплачених сум. Наприкінці квітня 2024 року Відповідач надав Позивачу попередній розрахунок пенсії за вислугу років, згідно з яким визнав наявність заборгованості перед Позивачем за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 року в сумі 587256,19 грн. Проте Позивач не погоджується з арифметичними розрахунками Відповідача, оскільки вважає, що вони не повністю відображають реальні суми передбачені довідкою в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до власного помісячного розрахунку Позивача, розмір чистої заборгованості Відповідача станом на 30 квітня 2024 року фактично становить 656891,55 грн. У зв`язку з тим, що Відповідач добровільно кошти не виплатив, Позивач 06 травня 2024 року звернувся до нього з досудовою вимогою, надіславши її рекомендованим листом. У вимозі пропонувалося погасити борг у сумі 656891,55 грн протягом 10 днів з моменту отримання. Станом на день подання цієї заяви Відповідач жодним чином на вимогу не відреагував, виплати не здійснив, чим порушив право Позивача на своєчасне отримання пенсійного забезпечення, тому на підставі ст.ст. 11, 18, 530, 625 ЦК України він вважає, що має право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, що стало підставою зверненням до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2024 відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник Відповідача надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві, а також просив здійснити розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 30.09.2024 провадження в даній цивільній справі було закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.03.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу від 30.09.2024 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

25.03.2025 цивільну справу передано в провадження судді Савицького О.А.

Ухвалою від 27.03.2025 прийнято до розгляду цивільну справу, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача на адресу суду надав відзив на позовну заяву в якій просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позов є безпідставним, та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Ухвалою від 10.09.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 11.07.2025.

Ухвалою від 17.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник, а також представник відповідача в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання. З урахуванням цього, а також заяви позивача, яка викладена у запереченні на відзив щодо розгляду справи у його відсутність, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін по справі. Та їх представників.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на які сторони посилаються у своїх заявах по суті справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФ України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №320/23439/23 яким частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправними дії ГУ ПФ щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки В/ч НОМЕР_1 №222/4/167/239/21від 14.01.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.04.2019 по 30.04.2024. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Оскільки рішення від 12.02.2024 року залишалося невиконаним, позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою.

Відповідач надав позивачу розрахунок від 26.04.2024 з якого вбачається, що сума заборгованості ГУ ПФУ в м.Києві за період 01.04.2019 по 30.04.2024 становить 587256,19 грн.

З розрахунку позивача який надано суду зазначена заборгованість в той самий період, на його думку, становить 656891,55 грн., на якій він наполягає у своїх позовних вимогах.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних витрат, 3% річних внаслідок невиконання грошового зобов`язання ГУ ПФУ у м.Києві.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма матеріального права визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання.

Дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

В розумінні даної норми закон, у нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).

Зобов`язання, що виникли у відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на підставі судового рішення є грошовими та виражені в національній валюті.

Матеріали справи, як вже зазначалось, не містять доказів виконання зобов`язань належним чином, а тому суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних нараховані на суму невиплаченого грошового зобов`язання , що виникло на підставі судового рішення.

За приписами ч.ч 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не бере до уваги розрахунок суми заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.04.2019 по 01.04.2024, яку самостійно розрахував позивач в розмірі 656891,55 грн., а бере за основу розрахунок відповідача в розмірі 587256,19 грн., оскільки позивачем жодним чином вказана сума не обґрунтована вимогами законодавчих актів та ненадано розрахунок цієї суми з його обґрунтуванням, разом з тим, відповідач, який є державним органом, який відповідно до наданих йому повноважень, обрахував заборгованість перед позивачем, і несе за визначену суму передбачену законом відповідальність, доказів на спростування вказаної суми, позивачем надано не було.

За встановлених обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що оскільки з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за рішенням суду на користь позивача підлягають виплаті грошові кошти, ОСОБА_1 вправі вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання.

Відповідно до розрахованої відповідачем заборгованості перед позивачем за період з 01.04.2019 по 01.04.2024, яка становить 587256,19 грн., 3% річних за період з 01.04.2019 по 31.05.2025 становить 108699,00 грн., а інфляційні збитки - 497133,12 грн.

Разом з тим, оскільки суд відповідно до приписів ч.1 ст. 13 ЦПК України, не може виходити за межі суми заявленої позивачем до стягнення в своєму позові, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 420377,62 грн., з яких 3% річних в розмірі 71780,65 грн., інфляційні збитки в розмірі 348596,97 грн. за період з 01.04.2019 по 31.05.2025, в межах позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 420377 (чотириста двадцять тисяч триста сімдесят сім) гривень 62 копійки, з яких: 348596 (триста сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 97 копійок - інфляційні втрати за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2025 року; 71780 (сімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят) гривень 65 копійок - 3% річних за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: