Рішення № 136751458, 18.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/36535/25

провадження№ 2/760/11599/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участі секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 109 007,00 грн. В обгрунтування позову зазначено, що різними фінансовими з відповідачем укладено три кредитні договори: кредитний договір № 23325-04/2025 від 10.04.2025 із ТОВ «Стар Файненс Груп», за яким заявлено до стягнення 20 900,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 5 400,00 грн - проценти, 10 000,00 грн - штраф, 500,00 грн - комісія за видачу кредиту; кредитний договір № 8853145 від 13.02.2025 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за яким заявлено до стягнення 27 907,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - тіло кредиту, 9 509,50 грн - проценти, 5 500,00 грн - неустойка, 1 897,50 грн - комісія за надання кредиту; кредитний договір № 8630436 від 03.01.2025 із ТОВ «Авентус Україна», за яким заявлено до стягнення 60 200,00 грн, з яких: 28 000,00 грн - тіло кредиту, 32 200,00 грн - проценти. В подальшому у зв`язку з укладенням договорів факторингу право вимоги від первісного кредитодавця за вказаними кредитними договорами перейшло до позивача. З урахуванням наявності несплаченої заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 109 007,00 грн, а також судові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання та процесуальні дії у справі

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання та через розміщення оголошення на веб-сайті суду.

Відповідно до статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

За приписами частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №23325-04/2025 (а.с.8). Відповідно до умов договору сума кредиту становить 5 000,00 грн., строк кредитування - 120 днів, кінцева дата повернення кредиту - 07.08.2025, проценти за користування кредитом визначені у розмірі 0,90 % на день, комісія за видачу кредиту - 500,00 грн. Договір містить відомості про укладення його в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та містить маскований номер платіжної картки 4323-34хх-хххх-8779.

28.08.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28082025, згідно з яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з витягом із реєстру боржників позивач заявляє до стягнення за цим договором 5 000,00 грн - основна сума боргу; 5 400,00 грн - проценти; 10 000,00 грн - штраф та 500,00 грн - комісія за видачу кредиту.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua), відповідно до якого 10.04.2025 о 17:20:07 було успішно прийнято платіж на суму 5 000,00 грн із зазначенням маскованого номера картки НОМЕР_1 .

Разом із тим, зазначений документ не є банківською випискою, не містить повних реквізитів рахунку, не містить відомостей про власника платіжної картки, не містить підтвердження банку про зарахування коштів, не дає можливості встановити, що картка належить саме відповідачу. Інших документів, які б підтверджували фактичне зарахування коштів на рахунок відповідача, матеріали справи не містять.

Також, судом встановлено, що 13.02.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8853145 (а.с.27). Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, натомість позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію. Договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Посилаючись на Витяг із реєстру боржників позивач просить стягнути з відповідача 11 000,00 грн - основної суми боргу, 9 509,50 грн - проценти, 5 500,00 грн - неустойка, 1 897,50 грн - комісія за надання кредиту.

Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано банківських виписок, довідок банківської установи, платіжних доручень, підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача, документів, які б дозволяли встановити належність платіжної картки відповідачу, тобто відсутні первинні бухгалтерські документи щодо фактичної видачі відповідачу 11 000,00 грн. кредитних коштів саме за договором №8853145.

Також, судом встановлено, що 03.01.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №8630436 (а.с.51). Відповідно до умов договору кредит укладено в електронній формі, договір містить посилання на використання одноразового ідентифікатора, кредитодавець зобов`язувався надати кредитні кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку позичальника.

13.11.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №13112025, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Посилаючись на Витяг із реєстру боржників позивач просить стягнути з відповідача 28 000,00 грн - основної суми боргу та 32 200,00 грн - нарахованих процентів.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 17.11.2025, в якому зазначено суму 8 000 грн, дату прийняття платежу - 04.01.2025, номер замовлення 5199363, маскований номер картки НОМЕР_2 та статус операції «успіх».

Разом із тим, суд встановив, що зазначений лист не містить даних про власника платіжної картки, не містить підтвердження банку-емітента, не містить реквізитів рахунку відповідача, не підтверджує фактичного зарахування коштів саме відповідачу, підтверджує лише одну операцію на суму 8 000 грн.

При цьому позивач просить стягнути 28 000,00 грн основного боргу, однак матеріали справи не містять жодних доказів перерахування відповідачу інших сум за цим договором.

Будь-які документи, які б підтверджували збільшення суми кредиту, повторні транші, додаткове кредитування або фактичне надання відповідачу 28 000,00 грн, суду не надано.

Отже, надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішніми односторонніми документами кредитора/нового кредитора та самі по собі не підтверджують факту надання відповідачу грошових коштів.

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач повинен довести не лише факт укладення договору, а й факт реального надання кредитних коштів позичальнику.

Сам по собі електронний договір, витяг із реєстру боржників або розрахунок заборгованості не доводять факту фактичного отримання відповідачем коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити, зокрема, назву документа, дату складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Саме первинні документи або банківські документи, які підтверджують рух коштів, можуть бути належними доказами фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту.

Надані позивачем листи платіжних сервісів не підтверджують у належний спосіб факту зарахування кредитних коштів саме відповідачу, оскільки не містять даних, які б дозволяли ідентифікувати відповідача як отримувача коштів або власника платіжної картки.

Крім того, щодо договору № 8630436 від 03.01.2025 позивач заявляє до стягнення 28 000,00 грн основного боргу, тоді як наданий лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» містить інформацію лише про транзакцію на суму 8 000,00 грн. Доказів перерахування відповідачу інших сум за цим договором матеріали справи не містять.

Щодо договору № 8853145 від 13.02.2025 жодного документа, який би підтверджував перерахування відповідачу 11 000,00 грн, суду не надано.

Суд також враховує, що витяги з реєстрів боржників та договори факторингу можуть підтверджувати факт переходу права вимоги, однак вони не замінюють доказів виникнення самого грошового зобов`язання та доказів реального надання кредитних коштів первісним кредитором.

Тобто новий кредитор набуває лише ті права, які належали первісному кредитору, і в тому обсязі, який існував на момент переходу права вимоги. Якщо факт надання коштів первісним кредитором належно не доведений, то сам лише договір факторингу не створює для відповідача обов`язку сплатити заявлену суму.

Також суд звертає увагу, що у складі позовних вимог заявлено штрафні санкції та неустойку, а саме 10 000,00 грн за договором № 23325-04/2025 та 5 500,00 грн за договором № 8853145.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Отже, навіть за умови доведеності факту надання кредитних коштів, заявлені до стягнення штрафні санкції та неустойка, нараховані у період дії воєнного стану, не могли б бути стягнуті з відповідача.

Однак у цій справі суд приходить до висновку не лише про необґрунтованість штрафних санкцій, а про недоведеність позову в цілому, оскільки позивач не надав належних і достатніх доказів фактичного виникнення у відповідача грошового зобов`язання у заявленому розмірі.

Суд не може покласти в основу рішення припущення про те, що масковані номери карток, зазначені у листах платіжних сервісів, належать саме відповідачу, а відповідні платежі були фактично зараховані на його користь.

У матеріалах справи відсутні банківські виписки, довідки банку-емітента платіжної картки, документи про відкриття карткового рахунку на ім`я відповідача, підтвердження зарахування коштів саме на рахунок відповідача або інші належні докази, які б у сукупності дозволяли суду беззаперечно встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів у заявлених позивачем розмірах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме факт належного виконання первісними кредиторами свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів та факт існування у відповідача заборгованості у заявленому розмірі. Відтак позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 18 травня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК