Ухвала суду № 136751430, 19.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 1-кс/760/3925/26

В справі 760/7374/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

19 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представників власників майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене під час обшуку в кримінальному провадженні №22025101110000479 від 10.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тимчасово вилученим 12.03.2026 під час обшуку індивідуальних банківських сейфів, відкритих на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні АТ «АСВІО БАНК» за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 19, у кримінальному провадженні №22025101110000479, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Як зазначає прокурор, у ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Державного підприємства «Науково-дослідний і проєктний інститут містобудування» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, у період з серпня 2025 року по січень 2026 року вчиняли дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних осіб з метою отримання ними відстрочки від мобілізації за грошову винагороду. Крім того, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у виправдовуванні, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненому службовою особою (ч. 3 ст. 436-2 КК України).

Прокурор зазначає, що ОСОБА_8 , з метою приховування грошових коштів, отриманих у якості винагороди за фіктивне працевлаштування, попросив свого сина ОСОБА_7 відкрити у відділенні АТ «АСВІО БАНК» індивідуальний банківський сейф та надати довіреність на нього. 12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук індивідуальних банківських сейфів, відкритих на ім`я ОСОБА_7 , під час якого вилучено: папірець з рукописними написами «Форум Житлобуд»; предмети ззовні схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 377 штук (загальна сума 37.700 доларів США); предмети ззовні схожі на грошові кошти номіналом 1.000 гривень у кількості 198 штук (загальна сума 198.000 грн); предмети ззовні схожі на грошові кошти номіналом 500 гривень у кількості 38 штук (загальна сума 19.000 грн). Того ж дня вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Прокурор просить накласти арешт на зазначене майно з метою збереження речових доказів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що належність вилучених грошових коштів саме підозрюваному ОСОБА_8 підтверджується протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з яких вбачається, що банківську ячейку було орендовано його сином ОСОБА_7 , який є працівником банківської установи, саме для зберігання отриманих злочинним шляхом коштів. Крім того, посилання адвокатів на належність грошових коштів їх клієнтам, на думку прокурора, є сумнівними та суперечливими.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , проти задоволення клопотання заперечувала. Зазначила, що частина вилучених коштів, а саме 9.700 доларів США, 198.000 грн та 19.000 грн (загалом 217.000 грн), належить її довірителю - ОСОБА_7 , який є рідним дядьком ОСОБА_7 та співвласником і генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Житлобуд» (код ЄДРПОУ 39047800). Вказані кошти є дивідендами, отриманими ОСОБА_7 за рахунок розподілення чистого прибутку ТОВ «Форум-Житлобуд» за період 2017-2018 років на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства №1 від 28.08.2024 та №2 від 06.09.2024. Загальна сума виплачених дивідендів становить 1.180.738,12 грн. Виплати здійснювалися на банківський рахунок ОСОБА_7 в АТ «Перший український міжнародний банк», після чого кошти знімалися та частково обмінювалися на долари США. Знаючи про наявність у племінника орендованого банківського сейфу, ОСОБА_7 попросив його розмістити там зазначені кошти з метою їх збереження. На підтвердження своєї позиції адвокат посилається на витяг з ЄДР щодо ТОВ «Форум-Житлобуд», довідку-розрахунок про нарахування та виплату дивідендів від 01.04.2026, виписки по рахунку ОСОБА_7 в АТ «ПУМБ», копії протоколів загальних зборів учасників товариства.

Представник особи, права якої обмежуються під час досудового розслідування, - адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , також проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що інша частина вилучених коштів, а саме 28.000 доларів США (280 купюр номіналом 100 доларів США), належить особисто його довірителю ОСОБА_7 , який є власником банківської ячейки № НОМЕР_1 відповідно до договору №000458/2025/ІС про користування індивідуальним банківським сейфом від 22.08.2025. Вказана сума складається з особистих накопичень та запозичених коштів, які ОСОБА_7 збирав з метою придбання автомобіля. Законність походження коштів підтверджується довідками з Пенсійного фонду України форм ОК-5 та ОК-7 про офіційні доходи у період з 2011 по 2026 рік, а також договором позики від 16.07.2025, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на суму 15.000 доларів США. Адвокат акцентував увагу на тому, що його довіритель безпосередньо під час проведення обшуку 12.03.2026 у власноруч написаних зауваженнях до протоколу обшуку заявив про належність йому 28.000 доларів США та про відсутність зв`язку цих коштів з кримінальним провадженням, а також на тому, що повідомлення про підозру вручено не ОСОБА_7 , а його батькові ОСОБА_8 .

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у вигляді речей, грошей, цінностей та іншого майна, у тому числі майна, яким ці особи володіють спільно з іншими особами.

Аналізуючи доводи клопотання прокурора, заперечення представників власників майна та подані сторонами матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

По-перше, з матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається, що індивідуальний банківський сейф НОМЕР_1 у відділенні АТ «АСВІО БАНК» за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 19, в якому виявлено та вилучено спірне майно, було орендовано на підставі договору №000458/2025/ІС про користування індивідуальним банківським сейфом від 22.08.2025, укладеного безпосередньо з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме ОСОБА_7 , а не підозрюваний ОСОБА_8 , є стороною договору та володільцем майна, що зберігалося в сейфі. Підозрюваному ж було надано лише довіреність на користування зазначеним сейфом.

По-друге, повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 436-2 КК України, у даному кримінальному провадженні вручено саме ОСОБА_8 , тоді як орендатор сейфу ОСОБА_7 жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні не має, підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, не є. Так само не має процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні і ОСОБА_7 , який, за поясненнями його представника, є власником частини вилучених коштів.

По-третє, відповідно до загальних засад кримінального провадження та з огляду на положення частини 1 статті 173 КПК України, обов`язок доведення необхідності арешту майна, а також наявності достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та підлягає арешту з метою збереження речових доказів, покладено на сторону обвинувачення. У контексті обставин цього провадження прокурор зобов`язаний навести конкретні докази того, що вилучені грошові кошти належать саме підозрюваному ОСОБА_8 та отримані ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а не належать на праві власності іншим особам.

Натомість прокурором не надано слідчому судді достатніх доказів, які б належним чином підтверджували належність вилучених грошових коштів саме підозрюваному ОСОБА_8 .

По-четверте, сама лише наявність у підозрюваного ОСОБА_8 довіреності на користування банківським сейфом, орендованим його сином, за відсутності інших належних та достатніх доказів, не може слугувати підставою для висновку про те, що всі грошові кошти, виявлені в цьому сейфі, належать саме підозрюваному. Право користування сейфом за довіреністю не тягне за собою автоматичного виникнення права власності особи, якій така довіреність надана, на майно, що зберігається у відповідному сейфі. Зокрема, наявність довіреності не виключає можливості зберігання у сейфі майна, що належить як його орендатору ( ОСОБА_7 ), так і іншим особам, у тому числі за згодою орендатора (як, зокрема, стверджує адвокат ОСОБА_5 щодо коштів ОСОБА_7 ).

По-п`яте, як заперечення проти задоволення клопотання адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано низку документів, спрямованих на підтвердження належності вилучених коштів їх довірителям та законності їх походження, а саме: договір про користування індивідуальним банківським сейфом від 22.08.2025, укладений з ОСОБА_7 ; довідки Пенсійного фонду України форм ОК-5 та ОК-7 щодо ОСОБА_7 ; договір позики від 16.07.2025 між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ; зауваження ОСОБА_7 до протоколу обшуку від 12.03.2026; витяг з ЄДР щодо ТОВ «Форум-Житлобуд»; довідка-розрахунок про нарахування та виплату дивідендів учасникам товариства за 2017-2018 роки; банківські виписки по рахунку ОСОБА_7 ; протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Форум-Житлобуд» №1 від 28.08.2024 та №2 від 06.09.2024 щодо виплати дивідендів. Зі змісту цих документів вбачається, що особи, які стверджують про належність їм вилучених коштів, надають певне пояснення походження таких коштів та підтверджують їх документами цивільно-правового характеру.

Слідчий суддя, оцінюючи зазначені заперечення, не може не звернути уваги на те, що пояснення представників власників майна містять певні внутрішні неузгодженості та потребують додаткової перевірки в межах досудового розслідування. Зокрема, обидва адвокати посилаються на належність частини вилучених грошових коштів різним особам, що зберігалися в одному й тому ж банківському сейфі, а пояснення щодо причин зберігання дивідендів одного родича в орендованому іншим родичем сейфі потребують перевірки сукупністю доказів. Водночас на стадії розгляду питання про арешт майна слідчий суддя не вирішує спір про право власності на майно і не дає остаточної правової оцінки достовірності пояснень сторін щодо походження майна. Визначальним для вирішення питання про задоволення клопотання про арешт майна в порядку пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України є саме наявність належних і достатніх доказів, що підтверджують належність майна підозрюваному та його відповідність критеріям статті 98 КПК України, тягар доведення чого, як зазначено вище, покладено на сторону обвинувачення.

По-шосте, слідчий суддя враховує, що відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїй усталеній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Накладення арешту на грошові кошти, які знаходилися в банківському сейфі, орендованому особою, що не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, за відсутності доведеного стороною обвинувачення зв`язку цих коштів з підозрюваним та інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, не відповідає вимозі такого справедливого балансу та становить непропорційне обмеження права власності.

Враховуючи наведене, оцінюючи відповідно до пунктів 2, 5, 6 частини 2 статті 173 КПК України можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його володільців, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно, не доведено належність вилучених грошових коштів саме підозрюваному ОСОБА_8 та не доведено наявність достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

За таких обставин клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно задоволенню не підлягає, а тимчасово вилучене майно підлягає поверненню його володільцям у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 168, 170, 172 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1.Відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно (папірець з рукописним текстом та грошові кошти) тимчасово вилучене 12 березня 2026 року з банківських сейфів, відкритих на ім`я ОСОБА_7 , у відділенні АТ «АСВІО БАНК» за адресою: м. Київ, бул. Миколи Міхновського, 19.

2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: