Рішення № 136750521, 20.05.2026, Оболонський районний суд міста Києва

20.05.2026 Справа № 363/724/26

Унікальний номер 363/724/26

Номер провадження 2/756/5854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання Бондаренко О.В.,

за участі відповдача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У лютому 2026 року представник позивача ТДВ «Оберіг» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 37234,72 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 30733,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 431,47 грн., пеня в розмірі 5533,79 грн., 3% річних в розмірі 535,53 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8022,50 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 26 липня 2024 року за участю транспортного засобу Tayota Aygo, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем Mazda cх-5, державний номерний знак НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. При цьому будучи причетним до даного ДТП ОСОБА_1 залишив місце пригоди.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року по справі № 756/11874/24, визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст.122-4,124 КУпАП.

За заявою власника автомобіля Mazda cх-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , АТ «СК «АРКС» виплачено страхове відшкодування у розмірі 36606,45 грн., за договором добровільного страхування наземного транспорту «все включено» №22725Га4кє від 01 квітня 2024 року.

Після виплати страхового відшкодування АТ «СК «АРКС» звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» з вимогою про компенсацію страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг».

На підставі страхового акту від 29 вересня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь АТ «СК «АРКС» в сумі 30733,93 грн.

Посилаючись на положення ст. 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки після скоєння ДТП винний залишив місце пригоди, та судові витрати.

Рух справи

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року справу передано для розгляду за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

26 березня 2026 року справа надійшла на адресу Оболонського районного суду міста Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року матеріали справи передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року відкрито спрощене провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 20 травня 2026 року.

Представник позивача ТзДВ «СГ «Оберіг» будучи належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, не скористався правом безпосередньої участі в судовому засіданні. В позовній заяві представник просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судовому засіданні сповістив, що не був обізнаний що став учасником ДТП, не мав наміру покидати місце ДТП, вважає нарахування 3% і інфляції неправомірним. Відповідальність булла застрахована, до нього страховик з вимогою не зверталися.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року між ТзДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_2 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ЕР-216937601, забезпечений транспортний засіб Tayota Aygo, державний номерний знак НОМЕР_1 .

26 липня 2024 року стався страховий випадок.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року по справі № 756/11874/24, визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст.122-4,124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі заяви власника автомобіляЗа заявою власника автомобіля Mazda cх-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , АТ «СК «АРКС» виплачено страхове відшкодування у розмірі 36606,45 грн., за договором добровільного страхування наземного транспорту «все включено» №22725Га4кє від 01 квітня 2024 року.

Після виплати страхового відшкодування АТ «СК «АРКС» звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» з вимогою про компенсацію страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг».

На підставі страхового акту від 29 вересня 2024 року та угоди про здійснення страхового відшкодування від 25 вересня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь АТ «СК «АРКС» в розмірі 30733,93 грн.

Між сторонами виник спір стосовно стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «СГ «Оберіг» суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Зокрема до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Згідно з частиною шостою статті 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» регресну вимогу може бути пред`явлено протягом трьох років із дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту самовільно залишення місця пригоди ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, що встановлено та доведено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року (а.с.10).

Отже, на підставі встановлених фактів, суд приходить до переконання, що в ОСОБА_1 виник обов`язок компенсувати в порядку регресу виплачену ТДВ «СГ «Оберіг» суму страхового відшкодування в розмірі 30733,93 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд звертає увагу, що ТДВ «СГ «Оберіг» направило відповідачу претензію з вимогою виплатити в порядку регресу страхове відшкодування в сумі 30733,93 грн. не за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача. Поштова кореспонденція повернулась без вручення адресату. Доказів сповіщення відповідача про виникнення грошового зобов`язання позивачем суду не надано, тому суд приходить до переконання, що у відповідача не виникло прострочки виконання грошового зобов`язання. Як наслідок, в задоволенні вимог в порядку ст.625 ЦК України суд відмовляє.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 35173 від 22 січня 2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2197,57 грн.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені витрати на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правової допомоги від 16 липня 2025 року укладеного між ТзДВ «СГ «Оберіг» та ФОП адвокатом Войціховським А.В.; Акт прийому-передачі наданих послуг №52476р/1 від 25 січня 2026 року, в якому визначена загальна вартість наданих робіт замовнику в сумі 8022,50 грн, додаткову угоду від 01 січня 2026 року до договору від 16 липня 2025 року, сторони домовились викласти п.4.4.1 в редакції : підготовка та направлення позовної заяви 8022,50 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 8022,50 грн. Таким чином розмір витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Під час розгляду справи стороною відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням того, що є пенсіонером, має фінансові труднощі.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частково компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» виплачену суму страхового відшкодування 30733,93 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2197,57 грн., витрати на правничу допомгу 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик