Рішення № 136750438, 21.05.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/677/25

Провадження № 2/756/297/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засіданні - Донеско А.Є.,

за участю:

представника позивача - Шелудько О.М.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Сквирський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів , -

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обгрунтування позову зазначив, що з 2018 року самостійно виховує спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина перебуває на його повному утриманні. Належне виконання батьківських обов`язків позивачем підтверджується доказами, доданими до заяви.

Разом з тим, ОСОБА_2 свідомо ухилялась та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приділяє уваги розвитку доньки, не піклується про фізичний та духовний стан ОСОБА_4 . З 2019 року відповідачка проживає у Франції та має двох малолітніх дітей від іншого шлюбу. Спілкування між матір`ю та донькою фактично припинено з ініціативи матері, перешкоди в спілкуванні з дитиною батьком не чинились.

Крім того, 6 жовтня 2023 року Оболонським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів з 2 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідачка свої зобов`язання зі сплати аліментів не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 81346,33 грн.

Позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 та стягнути з відповідачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з урахуванням збільшених позовних вимог.

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідача

ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що неповнолітня донька перебуває під певним психологічним впливом батька, що зумовлює негативне ставлення до неї, як до матері. Відповідачка в своїх поясненнях повідомила, що наразі проживає за кордоном та перебуває під субсидіарним захистом у Франції, крім того, на її утриманні перебувають малолітні діти від іншого шлюбу і в разі поверненння до України, останні можуть залишитись без матері. Також зазначила, що ОСОБА_1 вигідно позбавити її батьківських прав через отримання відстрочки від мобілізації.

Відповідачка в своїх запереченнях пояснила, що має велике бажання відновити відносини з донькою, однак через важку сімейну ситуацію, що давно складається між ними, вона не знає у який спосіб вона може налагодити такі стосунки. Проте, відповідачка виявляє бажання спілкуватися із донькою ОСОБА_5 та щиро вірить у те, що образи між ними з часом припиняться, а стосунки згодом налагодяться.

Також, ОСОБА_2 повідомила, що не знала про наявність боргу зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті на 11 травня 2026 року.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року (протокольною) явку відповідачки ОСОБА_2 визнано обов?язковою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав і надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Також додав, що ніколи не чинив перешкод у спілкуванні дитини із матір`ю, а навпаки сприяв такому. Додав, що працює на підприємстві, де є заброньованим від мобілізації, тому твердження відповідачки про це, є безпідставними.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити позов та додатково пояснив, що відповідачка не проявляє належної зацікавленості до життя дитини, її розвитку та навчання, а її участь у вихованні має формальний та нерегулярний характер. При цьому, представник зауважив, що нехтування відповідачкою її материнськими обов`язками почалось задовго до виїзду за кордон.

Крім того, представник позивача зазначив, що звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав не пов`язане зі спробою ОСОБА_1 ухилитись від проходження військової служби, адже позивач є працівником об`єкту критичної інфраструктури та має відповідне бронювання.

У судове засідання відповідачка не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

При цьому, необхідно зазначити, що матеріали справи містять, зокрема, скріншоти листування з ОСОБА_2 , з яких убачається, що останю було завчасно повідомлено про обов`язкову участь в судових засіданнях, запропоновано альтернативні способи участі у справі, у тому числі, шляхом відеоконференції, а також надано можливість подати особисті пояснення по суті справи.

Однак ОСОБА_2 своїми процесуальними правами не скористалась, повідомила, що не має можливості взяти участь в судових засіданнях.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Крім того, в судовому засіданні, в порядку статті 171 Сімейного кодексу України, з`ясовано думку неповнолітньої дитини, а також допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

11 травня 2026 року суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

15 липня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 912 (а.с.21 Том 1).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 22 Том 1).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.26-27 Том 1).

Згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 534 від 20 вересня 2018 року місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 визначено з батьком ОСОБА_1 (а.с. 23 Том 1).

В судовому засіданні встановлено, що розпорядження про визначення місця проживання дитини з батьком відповідачкою не оскаржувалось. При цьому, відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 зверталась до відповідних уповноважених осіб чи органів із заявами про визначення способів участі у вихованні неповнолітньої доньки, встановлення графіку побачень чи усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с. 67-94, Том І).

Судом встановлено, що з 2018 року неповнолітня ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу № 533, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (а.с. 35-40, Том І).

Як вбачається з матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, позивач повністю забезпечує доньку всім необхідним, піклується про її фізичний та духовний стан, розвиток та навчання. ОСОБА_4 має окреме місце для сну, проведення дозвілля та підготовки до навчання. Крім того, дитина забезпечена належним харчуванням, одягом, взуттям, іграшками відповідно до віку та потреб (а.с. 31-34, 46, 97-99, 168-170, Том І).

При цьому, матеріали справи містять роздруківки листувань матері з донькою у застосунку «Viber», згідно з якими також вбачається небажання неповнолітньої ОСОБА_4 спілкуватись з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.188-222, Том ІІ).

Відповідно до висновку № 1 від 9 лютого 2024 року, складеного фахівцем у галузі психології, судово-психологічної експертизи ОСОБА_10 , ставлення доньки до позивача характеризується сприйманням батька як рідної людини, надійної фігури та об`єкта прив`язаності. Щодо відповідачки дитина виявляє амбівалентне ставлення: з одного боку не заперечує свого родинного зв`язку з нею, однак у спілкуванні з матір`ю донька відчуває комплекс негативних переживань (почуття власної непотрібності, приниження, образи, нехтування її емоційними переживаннями), внаслідок чого дитина намагається дистанціюватись від неї. Ознак, які б давали змогу визначити сторонній вплив на оцінку дитиною сімейної ситуації, не виявлено (а.с. 47-58, Том І).

Згідно з висновком про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав № 104-2567 від 4 квітня 2025 року, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, рекомендує суду позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с. 168-170, Том І).

Вказані обставини судом також з`ясовані і з пояснень неповнолітньої доньки сторін, думка якої була вислухана судом безпосередньо в судовому засіданні.

Із пояснень дитини судом, зокрема, встановлено, що ОСОБА_4 не бажає спілкуватись з матір`ю ОСОБА_2 , оскільки після такого спілкування у неї залишаються лише негативні враження. Також, зазначила, що мати не цікавиться її життям, навчанням, здоров`ям, хобі тощо, а у спілкуванні проявляє негативні висловлювання і критику, що завдає їй психологічного дискомфорту. На думку неповнолітньої ОСОБА_4 , мати сконцентрована виключно на своїх проблемах і не цікавиться її життям, що також негативно впливає на її розвиток. Дитина зазначила, що не сприймає її як матір і не вбачає перешкод для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 підтвердила, що з малолітнього віку звикла до одноосібної опіки ОСОБА_1 , оскільки мати нехтувала своїми обов`язками до переїзду за кордон. Дитина має чудові стосунки зі співмешканкою батька та її сином, вони проживають однією дружньою родиною, яку вона вважає за рідну, а у спілкуванні з матір`ю не бачить емоційної потреби.

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . З показів свідків вбачається, що ОСОБА_4 проживає разом із батьком, активну участь у навчанні та вихованні доньки приймає саме батько, він піклується про належне матеріальне забезпечення дитини та її гармонійний особистісний розвиток. При цьому, свідки зазначили про відсутність бажання дитини спілкуватись з матір`ю.

Крім того, Оболонський районний суд міста Києва видав судовий наказ від 6 жовтня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 2 жовтня 202 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 28, Том І).

Постановою головного державного виконавця Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Качуринською О.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 від 7 грудня 2023 року (а.с.60, 61, Том І).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №30465 від 19 листопада 2025 року, виданою Сквирським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області, станом на 17 листопада 2025 року розмір заборгованості становить 81346,33 грн (а.с.34-36, Том ІІ).

Водночас, дослідивши матеріали справи в частині характеристики позивача, суд встановив, що з 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 працює на посаді керуючого магазином № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Сіфуд» (а.с. 102, Том ІІ).

Згідно з Наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України № 2753 від 18 лютого 2026 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Сіфуд» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с. 100, Том ІІ).

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» від 7 травня 2026 року, позивач має відстрочку від мобілізації до 18 лютого 2027 року, заброньований на період мобілізації та на воєнний час (а.с.97-99, Том ІІ).

V. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону № 2402-III).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини 9-10 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до частин 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до частини 1 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Згідно із частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1999 року (далі - Конвенція про права дитини), кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

В рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно з пунктом 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 7 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Верховний Суд у постанові від 5 червня 2024 року (справа № 722/225/23) виснував, що якщо мати не ухиляється від виховання та утримання своїх дітей, цікавиться їхнім життям та бажає надалі належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, то її вимушене тимчасове перебування за межами України (внаслідок життєвих обставин) не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Отже, на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що неповнолітня дитина проживає з батьком, який у повному обсязі здійснює її утримання, забезпечує належні побутові умови, піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, її стан здоров`я, навчання, дозвілля.

Суд враховує, що саме батько ОСОБА_1 забезпечує стабільність та сталі соціальні зв`язки дитини, приділяє увагу її вихованню, розвитку та повсякденним потребам, бере активну участь у життя доньки та створює належні умови для її гармонійного розвитку.

Натомість матір, протягом тривалого часу, фактично ухиляється від виховання доньки, не виконує належним чином свої батьківські обов`язки, не підтримує регулярного особистого спілкування з дитиною, не виявляє зацікавленості у її житті, не цікавиться емоційними та фізичними потребами.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 фактично самоусунулась від участі у вихованні доньки, не вчиняє активних дій, спрямованих на підтримання сталого емоційного зв`язку з дитиною, а її участь у житті дитини має формальний та епізодичний характер.

Ухилення від виконання обов`язків також підтверджується наявністю заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 81346,33 грн.

При цьому, суд зазначає, що неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 розпочалось до її виїзду за кордон, хоча такий не невілює обов`язок матері дбати про свою доньку.

Саме зазначена обставина зумовила визначення місця проживання дитини з батьком, після чого відповідачка продовжила ухилятись від батьківських обов`язків. Надані роздруківки листування ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою свідчать про концентрацію матері на її особистих проблемах та складних життєвих обставинах, що лише посилювало втрату емоційного зв`язку дитини з матір`ю.

Суд вважає переконливими доводи позивача та його представника про те, що питання позбавлення батьківських прав хоч і стало предметом позову у 2025 році, однак підстави для такого мали місце до початку повномасштабного вторгнення та виникнення військового обов`язку ОСОБА_1 .

У цій частині суд зауважує, що предмет позову не стосується намагання ОСОБА_1 ухилитись від проходження військової служби, а напралений лише на забезпечення найкращих інтересів дитини, оскільки згідно з витягом із застосунку «Резерв+» від 7 травня 2026 року, позивач працює на підприємстві, що віднесено до об`єкту критичної інфраструктури, з бронюванням до 2027 року.

При цьому, суд звертає увагу на факт того, що ОСОБА_2 не скористалась жодною можливістю бути присутньою у судових засіданнях особисто, через представника або альтернативною можливістю участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, запропонованою судом, та надати пояснення, що розцінюєтся як недобросовісна поведінка та небажання довести суду свою правову позицію.

Вирішуючи спір, суд виходить із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, відповідно до якого першочергова увага має приділятись створенню для дитини безпечного, стабільного та сприятливого середовища для життя та розвитку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поведінка відповідачки має перманентний характер свідомого ухилення від здійснення нею своїх обов`язків, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4 .

Крім того, статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з частинами 1, 4 статті 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку, що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів. Тобто, для застосування санкції у вигляді стягнення неустойки за ухилення від сплати аліментів, до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками; наявність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Отже, судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача в період з жовтня 2023 року по листопад 2025 року складає 81346,33 грн та підтверджується належними та допустимими доказами. Водночас, оскільки розмір пені за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100% розміру заборгованості зі сплати такої, тому позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачки неустойку в розмірі 81346,33 грн.

Контррозрахунку цієї заборгованості відповідачкою не надано та не спростовано доказів наявності боргу зі сплати аліментів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача, у зв`язку з чим з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», зважаючи на звільнення позивача від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статтей 7, 150, 155, 164, 166, 180, 181, 189, 191, 194, 196 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 2, 5, 76-81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 81346 (вісімдесят одну тисячу триста сорок шість) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстраці: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця режстрації: АДРЕСА_4 ).

Повний текст рішення складено 21 травня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА