Рішення № 136750255, 21.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1242/26

Справа №754/11666/25

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І.

за участю секретаря судового засідання Коваленко І.І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 29 761,76 грн,

Стислий виклад позицій сторін

20.07.2025 Позивач, ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" звернувся в підсистемі "Електронний Суд" до суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідача заборгованість, що виникла в результаті невиконання умов Договору кредитної лінії № 963433132 від 19.06.2024 року, укладеного за допомогою Веб-сайту (moneyveo.ua). Позивач набув права грошової вимоги на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/5 від 22.10.2024 року, укладеного з первісним кредитором ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 963433132 від 19.06.2024 у розмірі 29 761,76 грн, яка складається з 9 199,76 грн заборгованості по тілу кредиту та 20 562,00 грн суми прострочених платежів по процентах.

Також Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

4.08.2025 Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленка І.І. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, було призначено відкрите судове засідання на 12.09.2026.

12.09.2025, 23.10.2025 та 18.11.2025 розгляд справи відкладався з причини неявки в судове засідання Відповідача, за клопотаням представника Позивача з причини неподання АТ "Ідея Банк".

25.11.2025 представник Позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, на підставі наявних матеріалів справи.

19.05.2026 від АТ "Ідея Банк" надійшла відповідь на запит суду.

21.05.2026 ні Позивач, ні Відповідач в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За змістом частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд не вбачає підстав для відкладення, оскільки Відповідач неоднаразово не зявлявся в судове засілання, а представник Позивача заявив клопотання про розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким відповідно до пункту 11 частини першої статті 3 цього Закону є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Позивач стверджує, що 19.06.2024 року між первісним кредитором та Відповідачем був укладений договір про надання кредиту № 963433132, який підписав Відповідач з використанням електронного підпису з застосуванням одноразового ідентифікатора SUDG, що був відправлений 19.06.2024 о 12:53:38 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Позивач також стверджує, що 19.06.2024 року кошти в розмірі 9 200,00 грн були перераховані на банківську картку № НОМЕР_2 , яку останній вказав при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (інформаційна довідка ТОВ "ПрофітГід" № 9eda18a0-78a0-4125-9934-12a8a68044ea від 19.06.2024).

Водночас на ухвалу Суду від 23.10.2025 року АТ "Ідея Банк" (банк-емітент банківської картки) у листі від 12.05.2026 № Вих.ЛБТ-2026/1909 повідомив, що ОСОБА_1 не має відкритих рахунків і не перебуває в договірних відносинах з банком. Банк також підтвердив, що держателем банківської платіжної картки № НОМЕР_2 є інша фізична особа.

Суд наголошує на тому, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 12, частина друга статті 13 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина друга статті 83, частина перша статті 84 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа підлягає вирішенню з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (пункт 117 постанови Верховного Суд від 08.04.2026 у справі № 127/9527/18).

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

Отже, Суд з огляду на принцип змагальності та з урахуванням концепції негативного доказу, не може вважати доведеним факт перерахування Відповідачу коштів, допоки він це не спростує. Відповідач не зобов`язаний доводити, що він не отримував кошти, якщо Позивач не надав на підтвердження цих обставин відповідні докази. Обов`язок доказування факту укладення договору, факту перерахування коштів та їх отримання Відповідачем покладається на Позивача.

Верховний Суд, розглядаючи справу у подібних правовідносинах погодився з аргументами банку, що "факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо". Водночас зауважив, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставини видачі коштів за кредитним договором, які не визнаються відповідачем, оскільки надано лише кредитний договір, договір іпотеки та розрахунок заборгованості, який не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", і не надано виписку про рух коштів по рахунку (постанова від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 (провадження № 61-10667св18)).

Верховний Суд також неодноразово вказував, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Саме виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами (зокрема, постанова 11 грудня 2024 року у справі № 761/15902/14-ц (провадження № 61-4128св23).

З метою доведення факту надання кредитних коштів Позивач надав суду довідку про ініціювання платіжної операції Кредитодавцем, а також підтвердження надавача фінансових платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" про перерахування 19.06.2024 року коштів у сумі 9 200,00 грн на банківську картку № НОМЕР_3 .

Водночас Суд, дослідивши відповідь АТ "Ідея Банк" від 12.05.2026 року, встановив, що банківська картка, на яку нібито були перераховані кредитні кошти, належить іншій фізичній особі, а не Відповідачу. Цей факт у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить про те, що докази, надані Позивачем, є недостатніми для визнання доведеними обставини, на які Позивач посилається.

Зокрема, Позивач не довів, що саме Відповідач використовував електронний підпис з одноразовим ідентифікатором SUDG, який був відправлений на вказаний номер телефону НОМЕР_1 для укладення кредитного договору. Позивач не надав жодних доказів, які підтверджували б належність цього номеру телефону чи банківської картки саме Відповідачу. Також Позивач не надав Суду доказів, які б підтверджували часткову сплату боргу саме Відповідачем.

Зважаючи на встановлені факти, Суд доходить висновку, що кредитні кошти в розмірі 9 200,00 грн за Договором № 963433132 від 19.06.2024 року Відповідачу ОСОБА_1 ніколи не перераховувалися та ним не отримувалися. Грошові кошти були спрямовані на банківський рахунок, що належить третій особі.

Отже, Первісний кредитодавець не виконав свій обов`язок за кредитним договором щодо надання грошових коштів саме позичальникові. З огляду на те, що Відповідач не отримав суму кредиту, у нього не виникло зустрічного зобов`язання щодо її повернення та сплати будь-яких відсотків, комісій чи штрафних санкцій.

З цих підстав, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з підстав недоведеності.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, залишити за Позивачем.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" (14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642, р/р НОМЕР_4 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК").

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

рішення підписано 21.05.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО