Ухвала суду № 136750070, 21.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/1186/26

Справа № 754/9196/26

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026100030001055 від 19 травня 2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

ВСТАНОВИВ :

20 травня 2026 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 , про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026100030001055 від 19 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, а саме арешт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з забороною його відчуження, розпорядження та користування ним.

У клопотанні прокурор посилається на те, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що група невстановлених осіб, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації га проведення азартних ігор», згідно з яким в Україні заборонено гральний бізнес - діяльність, пов`язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера, що дає змогу учаснику, як отримати грошовий виграш, так і не отримати його залежно від випадковості, діючи умисно, з метою отримання прибутку, організували гральний заклад з метою надання доступу до азартних ігор за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, вказані невстановлені особи з метою отримання незаконного прибутку, координували дії учасників організованої групи під час незаконної діяльності, усували перешкоди для забезпечення діяльності гральних закладів, погоджували отримання в оренду та суму орендної плати за нежитлові приміщення, підшукані для організації діяльності гральних закладів, організовували конспірацію гральних закладів, забезпечували обладнанням для повного функціонування гральних закладів (меблями, камерами відеоспостереження, службовими мобільними телефонами, тощо), координували та контролювали роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснювали контроль за прибутками та витратами закладу як особисто, так і через учасників злочинної організації, розподіляли отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, отримували щоденні звіти у формі повідомлень щодо прибутків, сум входу, виходу, різниці грошових коштів - прибутку, чим забезпечували умови для зайняття гральним бізнесом та надання доступу до азартних ігор.

Отриманий прибуток від зайняття гральним бізнесом невстановлені особи розподіляють між собою, в залежності від ступеню участі, а решту витрачають на потреби функціонування та розвитку мережі гральних закладів.

Виїздом слідчо-оперативної групи Деснянського УП ГУНП у м. Києві вказана інформація підтвердилась.

На момент прибуття працівників Деснянського УП ГУНП у м. Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, доступ до таких приміщень не обмежувався.

Так, 19 травня 2026 року слідчим Деснянського УII ГУНП у м. Києві проведено обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1, а саме за місцем проведення незаконних азартних ігор, під час якого виявлено та вилучено: 4 монітори; 4 системні блоки; 6 клавіатур; 5 комп`ютерних мишок; грошові кошти на загальну суму 720 грн., купюрами номіналом 200 грн. НБУ у кількості 2 купюр, 100 грн., НБУ - 3 купюри, 20 грн. НБУ - 1 купюра; мобільний пристрій марки «Nomi».

Відповідно до постанови слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, як зазначено у клопотанні прокурора, постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно га Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності належать: ОСОБА_4 загальною площею 69,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2236244480000, Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ: 22883141), ТОВ «ПОЛІГРАФУ (ЄДРПОУ № 30453216), ОСОБА_5 загальною площею 54.5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1847355680000, Приватне підприємство «КРАСА» (ЄДРПОУ №30222142), ПП «Кондитерський Магазин» (ЄДРПОУ № 31571400), ОСОБА_6 , загальною площею 120,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 441525580000.

Прокурор вказує у клопотанні, що зазначене приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , фактично використовувалося як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки саме в ньому було встановлено відповідне обладнання, створені умови для обмеженого доступу клієнтів, забезпечено конфіденційність діяльності, тощо. А відтак виникла необхідність у накладенні арешту на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, для збереження речового доказу.

Клопотання розглянуто на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власника майна.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій клопотання підтримав, та просив його задовольнити за наведених в ньому підстав.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з клопотання та додатків до нього, СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100030001055 від 19 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

19 травня 2026 року слідчим Деснянського УП ГУНП у м. Києві проведено обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено: 4 монітори; 4 системні блоки; 6 клавіатур; 5 комп`ютерних мишок; грошові кошти на загальну суму 720 грн., купюрами номіналом 200 грн. НБУ у кількості 2 купюр, 100 грн., НБУ - 3 купюри, 20 грн. НБУ - 1 купюра; мобільний пристрій марки «Nomi».

Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 20 травня 2026 року вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт нежитлового приміщення зазначив, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речового доказу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя в даному випадку приходить до висновку, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного нежитлового приміщення, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого прокурор звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.

Клопотання прокурора має формальний характер, не обґрунтоване. В клопотанні та додатках до нього не наведено правових підстав для накладення арешту на зазначені у клопотанні нежитлові приміщення. Крім того, до матеріалів не додано постанови про визнання нежитлового приміщення речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги той факт, що в ході проведення обшуку у вказаному у клопотанні нежитловому приміщенні було вилучено всю комп`ютерну техніку, яка використовувалась, за версією органу досудового розслідування, під час здійснення незаконної діяльності.

Ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, прокурором в клопотанні не доведено. Крім того, прокурором не доведено необхідності арешту нежитлового приміщення.

Враховуючи вище викладене, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 309 КПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026100030001055 від 19 травня 2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя -