Ухвала суду № 136748467, 22.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7904/26

Провадження № 2-с/638/168/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.04.2026 року по справі №638/7904/26 за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кокорева Е.О. про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.04.2026 року по справі №638/7904/26 за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги. Заява обґрунтована тим, що про існування судового наказу заявник дізнався 08.05.2026 року із ЄДРСР. Боржником було сплачено до видачі судового наказу 1 003,00 грн. вартість комунальних послуг за вересень місяць. Фактично цим судовим наказом стягується не існуюча заборгованість за «юридичне супроводження справи про заборгованість ЖКП». Таким чином, судовий наказ підлягає скасуванню з тих підстав, що до складу суми яка стягується за оспорюваним наказом включено витрати стягувача на юридичне супроводження справи про заборгованість ЖКП та вказана сума: не є житлово-комунальною послугою; не входить до тарифу; не передбачена Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; не ґрунтується на договірних відносинах з боржником; боржник не згоден, що повинен сплачувати ці суми за відсутністю правових підстав для їх сплати.

Суддя, дослідивши матеріали поданої заяви та матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.04.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова у справі №638/7904/26 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» заборгованості за оплату послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року у розмірі 2 581,43 грн., заборгованості за оплату послуг з електропостачання за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року у розмірі 591,84 грн., а всього 3 173,27 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.

Копію судового наказу від 21.04.2026 року направлено боржнику 21.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 . Відомостей про отримання вказаного судового наказу боржником, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про скасування судового наказу подано у строк, визначений частиною 1 статті 170 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

З поданої заяви про скасування судового наказу вбачається, що боржник наполягає на скасуванні судового наказу, оскільки не погоджується з наявною заборгованістю.

Вказані обставини свідчать про наявність спору про право. При цьому, вирішення спору щодо розміру заборгованості неможливе в порядку наказного провадження, оскільки під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 170 ЦПК України, підстав для її повернення немає, тому наявні підстави для задоволення заяви про скасування судового наказу.

Окрім цього, у прохальній частині заяви представник просить стягнути з стягувача судові витрати у сумі 1 166,40 грн., які складаються з: судового збору за подання заяви про скасування судового наказу у сумі 166,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

З приводу заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

До заяви про скасування судового наказу додано докази оплати послуг адвоката у сумі 1 166,40 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000014 від 08.05.2026 року; квитанцією №2319-5351-9375-0318 від 08.05.2026 року; договором про надання правової допомоги №0211С2025 від 17.11.2025 року; ордером.

За змістом положень статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина 2 статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.

У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 171, 258, 260, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.04.2026 року по справі №638/7904/26 за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Скасувати судовий наказ по справі №638/7904/26 від 21.04.2026 року, виданого Шевченківським районним судом м. Харкова про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Роз`яснити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська»», що воно має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.

В частині відшкодування судових витрат залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: