Ухвала суду № 136748296, 14.05.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/170/26

Провадження № 1-кп/392/192/26

У Х В А Л А

14 травня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , представника потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 , представника цивільного відповідача "САВ.О.БУС" - адвоката ОСОБА_13 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025120000000517 від 28.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

11.05.2026 до суду від заступника начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Кіровоградської обласної прокуратури, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. 28.08.2025 він, здійснюючи нерегулярні пасажирські перевезення сполученням «Запоріжжя-Львів», керував мікроавтобусом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» рухаючись автомобільною дорогою М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» зі сторони м. Кропивницький у напрямку м. Умань. Через порушення Правил дорожнього руху потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок чого загинуло 7 осіб, одна неповнолітня особа отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження а троє інших осіб - легкі. Продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

13.05.2026 від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 . У разі відхилення доводів сторони захисту, розглядати можливість визначення обвинуваченому застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі визначеному судом.

Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений без сторонньої допомоги не може себе обслуговувати та самостійно пересуватись, що виключає наявність таких ризиків, як намір переховуватися від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків з метою заміни раніше поданих показань, перешкоджання іншим чином у встановлені об`єктивної істини у справі чи вчинення іншого кримінального правопорушення. Стан здоров`я обвинуваченого тяжкий та в умовах несвободи постійно погіршується, оскільки отримати неналежну медичну допомогу та пройти курс реабілітації утримуючись в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" не є можливим.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому підтримав та заперечив щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Представник потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 , представник потерпілих адвокат ОСОБА_12 , потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали прокурора.

Захисник та обвинувачений підтримали клопотання про заміну запобіжного заходу обвинуваченому.

Врахувавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 26.01.2026 до суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025120000000517 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2025.

ОСОБА_4 , на підстав ст. 208 КПК України, 28.08.2025 о 11:05 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

29.08.2025, у порядку та в строки передбачені 277 КПК України, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 21.10.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави в результаті встановлених наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а ухвалою цього ж суду від 11.12.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.02.2026. Ухвалами Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2026 та від 26.03.2026 продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою востаннє до 24.05.2026.

22.01.2026 ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При вирішенні клопотання про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що справа знаходиться ще на стадії підготовчого провадження та відомостей, які б спростовували обґрунтованість обвинувачення, суду не надано.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, суд наголошує, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченим протиправних дій. При цьому, оцінка випливає із: суворості можливого покарання, особи обвинуваченого, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та дають можливість суду прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії обвинуваченим можуть бути вчинені, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка обвинуваченого є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час розгляду клопотання судом встановлено продовження існування раніше встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обставини, за яких вони були встановлені, не змінились і стороною захисту не спростовано цього, що підтверджується наступним:

- щодо ризику передбаченого п. 1 кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Надані захисником в судовому засіданні усні відомості щодо стану здоров`я обвинуваченого вказують, що його захворювання є тяжким, він не може приймати участь у судовому засіданні безпосередньо в залі суду та не може утримуватись в умовах медичної частини слідчого ізолятору м. Кропивницький, однак, жодних документів на підтвердження цих відомостей суду не надано. Також, зі спливом певного проміжку часу, тяжкість захворювання поступово буде покращуватись.

-щодо ризику передбаченого п. 3 протоколи допиту свідків та потерпілих, разом з їх анкетними даними, які дають викривальні свідчення щодо обвинуваченого, вже відкриті стороні захисту, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на них. Отже, загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків та потерпілих з метою ненадання суду достовірних показань наявна.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту їх безпосереднього допиту судом.

-щодо ризику передбаченого п. 5 у клопотанні зазначено (і не заперечується захистом) про притягнення ОСОБА_4 понад 20 разів до адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення Правил дорожнього руху. Наведене характеризує поведінку ОСОБА_4 , як особи, яка не дотримується встановлених норм та правил, які визначені, в тому числі і в Правилах дорожнього руху. Це також свідчить про можливість вчинення ним нового кримінального правопорушення.

У клопотанні зазначено, що має місце і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від суду дійсні обставини злочину та обставини, необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні, в т.ч. інформацію щодо дійсних подій, що відбувались в день ДТП, у т.ч. щодо керування автомобілем, перевезення значної кількості пасажирів, дій, що передували ДТП та інших, що мають значення і можуть вплинути на встановлення істини у справі, створюючи умови для уникнення від відповідальності. Обвинувачений в суді не допитаний, в ході слідства стверджував про те, що не пам`ятає обставин ДТП.

В сукупності все вищевказане свідчать про те, що ризики, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. В рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи положення наведеної норми процесуального закону, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Оцінюючи суворість можливого покарання обвинуваченого, суд визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись статтями 176-178, 183, 314-316, 350, 372 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів - з 14.05.2026 по 12.07.2026 включно.

У клопотанні захисника обвинуваченого відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили з моменту закінчення строку на її оскарження. Особі, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 18.05.2026.

Суддя ОСОБА_14