Рішення № 136748122, 21.05.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1931/25

Номер провадження №2/351/460/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

за участі секретаря - Равлюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Колеснікова І.О., в інтересах ТзОВ «МІЛОАН» звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 31.01.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 102044252, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000,00 грн., строком на 345 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «МІЛОАН» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору підтверджується анкетою-заявою на кредит № 102044252 Позичальника від 31.01.2025 року, що заповнена відповідачем.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором № 102044252 яка становить 31 180,97 гривень, яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 300,97 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 5 880,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування; 6 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 11.02.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 11.02.2025 29.09.2025 року і складає: 31 180,97 x 1.04782102 - 31 180,97 = 1 491,11 грн. Загальна сума заборгованості Відповідача з інфляційним збільшенням за Договором № 102044252 становить 32 672,08 грн.

Крім того 17.02.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 8202622, згідно з умовами якого відповідач отримав 3 000,00 грн., строком на 345 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «МІЛОАН» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору підтверджується анкетою-заявою на кредит № 8202622 Позичальника від 17.02.2025 року, що заповнена відповідачем.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором № 8202622 становить 12 270,00 гривень, яка складається з: 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2 520,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування; 750,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; 6 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 05.03.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 05.03.2025 29.09.2025 року і складає: 12 270,00 x 1.03950498 - 12 270,00 = 484,73 грн. Загальна сума заборгованості Відповідача з інфляційним збільшенням за Договором № 8202622 становить 12 754,73 грн.

На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі в сумі 45 426,81 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а також судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02.01.2026 відкрито провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано докази по справі у АТ «Державний ощадний банк України».

Адвокат позивача, в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, тому, на підставі ст. 280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до часткового задоволення позову з наступних підстав

Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Щодо вимог позивача за кредитним договором № 102044252 від 31.01.2025

Судом встановлено, що 31.01.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 102044252, відповідно до умов якого, відповідачу надано Кредит на наступних умовах :

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000.00 грн.

1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 31.01.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 2 400.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 20.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 18 480.00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 220.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 19 941.15 грн.

Позивач свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 31.01.2025 перерахував грошові кошти в сумі 12 000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією № 2590877031 у системі LIQPAY, платіжним доручення № 99799825 про зарахування коштів за кредитним договором та листом АТ «Державний ощадний банк України», щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який належить відповідачу, відповідно до виписки.

Із розрахунку заборгованості позивача, про щоденні нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 , складає 31 180,97 гривень, яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 300,97 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 5 880,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування; 6 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 11.02.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 11.02.2025 29.09.2025 року і складає: 31 180,97 x 1.04782102 - 31 180,97 = 1 491,11 грн. Загальна сума заборгованості Відповідача з інфляційним збільшенням за Договором № 102044252 становить 32 672,08 грн.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін, не повернув тіло кредиту, відсотки за його користування, комісію за обслуговування кредиту, пеню та інфляційні витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».

А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту 102044252 від 31.01.2025 р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.

Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.

Нарахована позивачем додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).

А тому умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними.

Щодо нарахування вимоги позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, пеня йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Шодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки, суд приймає умови вищевказаного кредитного договору, без комісії за обслуговування кредиту та пені, судом здійснено перерахунок інфляційних витрат, а саме: з 11.02.2025 29.09.2025 = 19 300,97 х 1.04782102-19 300,97 = 922,99 грн.

Загальна сума заборгованості за вищевказаним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 20 223,96 грн і складається із : 12 000,00 грн заборгованість за кредитом; 7 300,97 грн заборгованість за відсотками; 922,99 грн заборгованість за інфляційними витратами.

Щодо вимог позивача за кредитним договором № 8202622 від 17.02.2025

Судом встановлено, що 17.02.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 8202622, відповідно до умов якого, відповідачу надано Кредит на наступних умовах :

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 3 000.00 грн.

1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 17.02.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 750.00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9 240.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Позивач свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 17.02.2025 перерахував грошові кошти в сумі 3 000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів за кредитним договором у системі easypay, також платіжним доручення № 148135147 про зарахування коштів за кредитним договором та листом АТ «Державний ощадний банк України», щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_2 , який належить відповідачу, відповідно до виписки.

Із розрахунку заборгованості позивача, про щоденні нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 , складає 12 270,00 гривень, яка складається з: 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2 520,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування; 750,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; 6 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 05.03.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 05.03.2025 29.09.2025 року і складає: 12 270,00 x 1.03950498 - 12 270,00 = 484,73 грн. Загальна сума заборгованості Відповідача з інфляційним збільшенням за Договором № 8202622 становить 12 754,73 грн.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін, не повернув тіло кредиту, комісію за обслуговування кредиту, комісію за надання кредиту, пеню та інфляційні витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».

А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту 8202622 від 17.02.2025 р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.

Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.

Нарахована позивачем додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).

А тому умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними.

Щодо нарахування вимоги позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, пеня йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Шодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки суд, приймає умови вищевказаного кредитного договору, без комісії за обслуговування кредиту та пені, судом здійснено перерахунок інфляційних витрат, а саме: з 05.03.2025 29.09.2025 = 3 750,00 х 1.03950498-3 750,00 = 148,14 грн.

Загальна сума заборгованості за вищевказаним договором яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3 898,14 грн і складається із : 3 000,00 грн заборгованість за кредитом; 750,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 148,14 грн заборгованість за інфляційними витратами.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Позивач, просив стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу, проте належних та допустимих доказів на підтвердження їх понесення та розміру до суду не подав, у зв`язку із чим, підстави для їх стягнення відсутні.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 , позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість:

За кредитним договором № 102044252 від 31.01.2025 у сумі 20 223,96 грн і складається із : 12 000,00 грн заборгованість за кредитом; 7 300,97 грн заборгованість за відсотками; 922,99 грн заборгованість за інфляційними витратами.

За кредитним договором № 8202622 від 17.02.2025 у сумі 3 898,14 грн і складається із : 3 000,00 грн заборгованість за кредитом; 750,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 148,14 грн заборгованість за інфляційними витратами.

Всього стягнути з відповідача на користь позивача за кредитними договорами, загальну суму заборгованості в розмірі 24 122,10 грн.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Мілоан» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 270 від 19.12.2025

Оскільки позов ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 286,31 грн. Із розрахунку 24 122,10 х 2422,40/ 45 426,81

На підставі наведеного, відповідно до ст. 509, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 626, 628, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦКУкраїни, керуючисьст. 141, 258, 259, 263,265, 268, 279, 280,282, 289,ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська,17-21), заборгованість:

За кредитним договором № 102044252 від 31.01.2025 у сумі 20 223,96 грн і складається із : 12 000,00 грн заборгованість за кредитом; 7 300,97 грн заборгованість за відсотками; 922,99 грн заборгованість за інфляційними витратами.

За кредитним договором № 8202622 від 17.02.2025 у сумі 3 898,14 грн і складається із : 3 000,00 грн заборгованість за кредитом; 750,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 148,14 грн заборгованість за інфляційними витратами.

Всього стягнути з відповідача на користь позивача за кредитними договорами загальну суму заборгованості в розмірі 24 122,10 грн.

В решті частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська,17-21) судовий збір у розмірі 1 286,31 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ