Рішення № 136748077, 12.05.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1569/25

12 травня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Клекот Л.М.

позивача-прокурора: Негрича Н.М. (за межами суду)

представника позивача

Івано-Франківської КЕЧ району: Кота Р.С. (за межами суду)

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської КЕЧ району звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024092780000368 від 05.12.2025 за ч. 4 ст. 197-1 КК України за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Встановлено, що в Івано-Франківській КЕЧ району обліковується земельна ділянка площею 1497,84 га військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , яка розташована за межами населеного пункту с-ща Делятин (м. Івано-Франківськ-16). Вищевказана земельна ділянка площею 1497,84 га державної форми власності використовується на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_3 ) серії ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995.

Наказом начальника Делятинського гарнізону від 27.12.2018 № 24 Г «Про закріплення земельних ділянок, казармено-житлового фонду і комунальних споруд та призначення відповідальних за їх експлуатацію» земельна ділянка площею 1497,84 га згідно Державного акту на право користування землею ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995, виданого Надвірнянською районною радою, закріплена за наступними землекористувачами: військовою частиною НОМЕР_3 155,0400 га, ДП «ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат» - 1315,8000 га, Івано-Франківська КЕЧ району 7,0000 га, БУ-2 (під житловим фондом) 20,0000 га. Згідно Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України 03.09.2010, територія військової частини НОМЕР_3 є закритим військовим містечком, яке має у своєму складі житловий фонд.

Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи жителем військового містечка № НОМЕР_1 с-ща Делятин ( АДРЕСА_2 , у порушення ст. ст. 77, 115, 125, 126 ЗК України, достовірно знаючи про цільове призначення земель військового містечка № НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 у вигляді земель оборони із особливим режимом їх використання, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, без будь якого на те дозволу, в період часу з серпня по листопад 2021 року, неподалік від свого місця проживання, а саме квартирного будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці шляхом здійснення будівництва (спорудження) капітальної споруди - гаража площею 57,59 кв. м., (шириною 7,69 м., довжиною 7,49 м.) площею 0,0058 га., в особистих цілях (розміщення власного автотранспорту), чим здійснив обмеження до самовільно зайнятої земельної ділянки інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та службових осіб Будинкоуправління №2 Івано-Франківської КЕЧ району.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 у справі №348/549/25 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, призначено покарання у виді одного року позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку один рік. Вирок набув чинності 20.06.2025.

Таким чином, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0058 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1497,84 га., та належить до земель оборони і перебуває в державній власності, а тому таке порушення підлягає усуненню відповідачем особисто або за його рахунок. Також зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2025, встановлено, що право власності на гараж, який розташований на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , як і за будь-якою іншою особою, не зареєстровано.

Щодо подання позовної заяви прокурором зазначає, що 12.02.2025 Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про надання інформації вжитих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави. Оскільки, відповіді на зазначений лист спеціалізованою прокуратурою не отримано, заходів реагування Івано-Франківською КЕЧ району не вжито, 09.04.2025 спеціалізованою прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про намір ІваноФранківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони звернутись в їхніх інтересах до суду.

Станом на даний час позивачем, упродовж тривалого часу, вжиття заходів представницького характеру здійснено не було, позовна заява до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не подана. Таким чином, пред`явлення заступником керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону даного позову в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Івано-Франківська КЕЧ району, обумовлене порушенням інтересів держави та здійснюється відповідно до норм Конституції України, якими на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відзив на позовну заяву від відповідача не поступив.

Стислий виклад позицій сторін:

Прокурор та представник позивача Івано-Франківської КЕЧ району в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позові. Просили суд ухвалити рішення, яким усунути Івано-Франківській КЕЧ району перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0058 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1497,84 га, шляхом звільнення ОСОБА_1 земельної ділянки через демонтаж гаражу площею 57,59 кв. м. (шириною 7,69 м., довжиною 7,49 м.) біля будинку АДРЕСА_1 , та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в попередній стан. Також просили стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, представник відповідача подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у їху відсутності позовні вимоги не визнає, просить суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025, головуючим по даній справі визначено суддю Міськевич О.Я.

З повідомлення УДМС України в Івано-Франківській області вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою судді від 25.06.2025 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалами суду від 07.07.2025 та від 20.10.2025 визначено судовий розгляд даної справи здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.12.2025 по даній справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Міськевич О.Я. від розгляду даної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що в Івано-Франківській КЕЧ району обліковується земельна ділянка площею 1497,84 га військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , яка розташована за межами населеного пункту с-ща Делятин (м. Івано-Франківськ-16). Вказана земельна ділянка площею 1497,84 га державної форми власності використовується на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_3 ) серії ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995.

Наказом начальника Делятинського гарнізону від 27.12.2018 № 24 Г «Про закріплення земельних ділянок, казармено-житлового фонду і комунальних споруд та призначення відповідальних за їх експлуатацію» земельна ділянка площею 1497,84 га згідно Державного акту на право користування землею ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995, виданого Надвірнянською районною радою, закріплена за наступними землекористувачами: військовою частиною НОМЕР_3 155,0400 га, ДП «ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат» - 1315,8000 га, Івано-Франківська КЕЧ району 7,0000 га, БУ-2 (під житловим фондом) 20,0000 га.

Згідно Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України 03.09.2010, територія військової частини НОМЕР_3 є закритим військовим містечком, яке має у своєму складі житловий фонд.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 у справі №348/549/25, ухваленим у кримінальному провадженні № 42024092780000368, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, та призначено йому покарання у виді одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку один рік. Вирок набрав законної сили 20.06.2025 (а.с. 9-11, 130-131).

Як вбачається з вироку суду, у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 , будучи жителем військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_2 , у порушення ст. ст. 77, 115, 125, 126 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про цільове призначення земель військового містечка № НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 у вигляді земель оборони із особливим режимом їх використання, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, без будь якого на те дозволу, в період часу з серпня по листопад 2021 року, неподалік від свого місця проживання, а саме квартирного будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці шляхом здійснення будівництва (спорудження) капітальної споруди - гаража площею 57,59 кв. м., (шириною 7,69 м., довжиною 7,49 м.) площею 0,0058 га., в особистих цілях (розміщення власного автотранспорту), чим здійснив обмеження до самовільно зайнятої земельної ділянки інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та службових осіб Будинкоуправління №2 Івано-Франківської КЕЧ району.

Вказане підтверджується листом Івано-Франківської КЕЧ району від 28.02.2025 №11/353, планом військового містечка, витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, протоколом огляд місця події від 28.01.2025 (а.с. 13-20, 24-32).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2025, вбачається, що право власності на гараж, який розташований на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , як і за будь-якою іншою особою, не зареєстровано.

12.02.2025 Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про надання інформації вжитих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави. 09.04.2025 спеціалізованою прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про намір ІваноФранківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони звернутись в їхніх інтересах до суду (а.с. 22-23).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

12.02.2025 Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про надання інформації вжитих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави. Відповіді на зазначений лист спеціалізованою прокуратурою не отримано, заходів реагування Івано-Франківською КЕЧ району не вжито, тому 09.04.2025 спеціалізованою прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про намір ІваноФранківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони звернутись в їхніх інтересах до суду.

Станом на час подання даного позову, позивачем Івано-Франківською КЕЧ району вжиття заходів представницького характеру здійснено не було, позовна заява до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не подана.

Таким чином, пред`явлення заступником керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону даного позову в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Івано-Франківська КЕЧ району, обумовлене порушенням інтересів держави та здійснюється відповідно до норм Конституції України, якими на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 369/1843/18 (провадження № 61-11087св22).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на земельній ділянці, на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом, споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 2, п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У частині 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що: 100.Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. 109.При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (постанова Верховного Суду України від 06.09.2017 по справі № 642/7110/15-ц).

За правилами ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Передумовою звернення суду з позовом у цій справі, позивачем зазначено порушення прав держави, як власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до земель оборони, та на якій розташований об`єкт нерухомого майна - самочинного будівництва, загальною площею 57,59 кв.м.

Так, в Івано-Франківській КЕЧ району обліковується земельна ділянка площею 1497,84 га військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , яка розташована за межами населеного пункту с-ща Делятин (м. Івано-Франківськ-16). Вказана земельна ділянка площею 1497,84 га державної форми власності використовується на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_3 ) серії ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995.

Наказом начальника Делятинського гарнізону від 27.12.2018 № 24 Г «Про закріплення земельних ділянок, казармено-житлового фонду і комунальних споруд та призначення відповідальних за їх експлуатацію» земельна ділянка площею 1497,84 га згідно Державного акту на право користування землею ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995, виданого Надвірнянською районною радою, закріплена за наступними землекористувачами: військовою частиною НОМЕР_3 155,0400 га, ДП «ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат» - 1315,8000 га, Івано-Франківська КЕЧ району 7,0000 га, БУ-2 (під житловим фондом) 20,0000 га.

Згідно Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України 03.09.2010, територія військової частини НОМЕР_3 є закритим військовим містечком, яке має у своєму складі житловий фонд.

Як встановлено у кримінальному провадженні № 42024092780000368, ОСОБА_1 , будучи жителем військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про цільове призначення земель військового містечка № НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 у вигляді земель оборони із особливим режимом їх використання, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, без будь якого на те дозволу, в період часу з серпня по листопад 2021 року, неподалік від свого місця проживання, а саме квартирного будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці шляхом здійснення будівництва (спорудження) капітальної споруди - гаража площею 57,59 кв. м., (шириною 7,69 м., довжиною 7,49 м.) площею 0,0058 га., в особистих цілях (розміщення власного автотранспорту), чим здійснив обмеження до самовільно зайнятої земельної ділянки інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та службових осіб Будинкоуправління №2 Івано-Франківської КЕЧ району.

Вказане підтверджується листом Івано-Франківської КЕЧ району від 28.02.2025 №11/353, планом військового містечка, витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, протоколом огляду місця події від 28.01.2025, та вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 у справі № 348/549/25.

Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2025, встановлено, що право власності на гараж, який розташований на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , як і за будь-якою іншою особою, не зареєстровано.

У даній справі встановлено, що вказаний об`єкт нерухомого майна споруджено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та яка перебуває у державній власності.

У розумінні положень ст. 376 ЦК України, вказане приміщення є самочинним будівництвом.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , в порушення вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0058 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1497,84 га., та належить до земель оборони і перебуває в державній власності, а тому таке порушення підлягає усуненню відповідачем особисто або за його рахунок.

Висновки суду:

Враховуючи встановленні обставини суд дійшов висновку що позов Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської КЕЧ району необхідно задоволити, зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Івано-Франківській КЕЧ району у користуванні земельною ділянкою площею 0,0058 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1497,84 га, шляхом звільнення земельної ділянки через демонтаж гаражу площею 57,59 кв. м. (шириною 7,69 м., довжиною 7,49 м.) біля будинку АДРЕСА_1 , та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в попередній стан.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 891 від 19.06.2025 (а.с. 8).

Тому на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 376, 391, ЦК України, ст.ст. 92, 95, 116, 152, 212 ЗК України, ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовільнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , усунути перешкоди Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району у користуванні земельною ділянкою площею 0,0058 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1497,84 га, шляхом звільнення земельної ділянки через демонтаж гаражу площею 57,59 кв. м. (шириною 7,69 м., довжиною 7,49 м.) біля будинку АДРЕСА_1 , та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в попередній стан.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, код ЄДРПОУ 38326057, місцезнаходження, 79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20, МФО 820172) 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, місцезнаходження: вул. Вовчинецька, буд. 2-А, м. Івано-Франківськ, 76015.

Позивач: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, код ЄДРПОУ 08494013, місцезнаходження: вул. Національної Гвардії, буд. 14-Г, м. Івано-Франківськ, 76015.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складено 22.05.2026.

Суддя Міськевич О.Я.