Ухвала суду № 136747786, 22.05.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/764/26

Провадження №1-кп/193/97/26

У Х В А Л А

іменем України

22 травня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потеріплої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у межах кримінального провадження №12026041580000048 від 25.03.2026 клопотання прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Водяне Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8 , 2016 року народження, зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 (фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , офіційно непрацюючого, згідно вимог ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18.05.2026 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12026041580000048 від 25.03.2026 відносно ОСОБА_5 про його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 призначено підготовче судове засідання на 22.05.2026 на 13:00 год.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 02.04.2026, з тих підстав, що ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу не відпали та не змінились, застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор вважає, що метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання ризикам, передбаченим п. 1,3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, через суворість покарання за вчинення, зокрема тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та доволі слабкі соціальні зв`язки; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, показання яких суд досліджує та оцінює безпосередньо у судовому засіданні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, зокрема ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки та ризик втечі для нього, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення. Зокрема обвинувачений просив пом`якшити йому запобіжний захід, зазначив, що він має постійне місце проживання, роботу, самостійно утримує та виховує малолітнього сина, а тому просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м`який, зокрема домашній арешт. В обґрунтування своїх заперечень захисник посилається на те, що жодні з ризиків, передбачені п. 1,3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, не доведені належними та допустимими доказами. Наголосив, що ОСОБА_5 не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання. Ризики впливу на свідків є безпідставними, оскільки жоден з свідків сторони обвинувачення не були безпосередніми очевидцями злочину.

Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засідання підтримала клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 25.03.2026 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

27.03.2026 за ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області відносно підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 15:30 год. 24.05.2026, без права внесення застави.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень глави 18 КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу враховується втому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців, постійного місця роботи, навчання; репутацію, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду.

Цей ризик доводиться, зокрема тяжкістю покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, за яке законом передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк у від семи до десяти років.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Москаленко проти України» від 20.05.2010 в яких зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Між тим, суд не погоджується із наявністю ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки як зазначив обвинувачений з захисником, що не заперечував під час розгляду клопотання сам прокурор, жодних очевидців скоєного злочину не має, під час його вчинення були присутні лише загиблий потерпілий і обвинувачений, а тому є беззмістовними посилання сторони обвинувачення на високу імовірність впливу обвинуваченого на свідків чи потерпілу через вагомість їх показів, з огляду на те, що їх свідчення очевидно виступатимуть лише у якості непрямих доказів у кримінальному провадженні.

Визначення прокурором у якості ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можливість ОСОБА_5 , з огляду на тяжкість вчиненого злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинення самокалічення або стимулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства, суд знаходить ні чим іншим як припущення, яке не конкретизоване та жодним чином не мотивоване.

Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Також суд оцінює суспільну небезпечність злочину, що йому інкримінуються, імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, оскільки ОСОБА_5 був неодноразово судимий, зокрема у 2000 році Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 140, 42 КК України 1960 року, у тому числі за вчинення розбою, поєднаного з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень та за вчинення тяжких тілесних ушкоджень в наслідок якого настала смерть потерпілого, в також 10.08.2000 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 142 ч.3, 101 ч.3, 42 КК України. І хоча вказані судимості погашені за строками давності, сам факт їх вчинення раніше характеризує обвинуваченого ОСОБА_5 , як особу, яка схильна до вчинення злочинів проти життя та здоров`я.

Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.

Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_5 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, ніж тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, і про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, враховуючи вказані обставини, а також інші дані про особу обвинуваченого, який не має непогашених судимостей, звільнився з місць позбавлення волі за тяжкий насильницький злочин ще у 2008 році, має достатньо міцні соціальні зв`язки, зокрема має постійне місце проживання будинок по АДРЕСА_2 , у якому дозволили йому проживати його батьки. У цьому будинку він проживає разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого, через смерть його матері у березні 2025 року, він виховує самостійно, має постійне офіційне місце роботи вантажником на нафтобазі «Вант Трейд» у с. Девладове Криворізького району Дніпропетровської області, тому суд вважає за можливе у відповідності до положень ч.5 ст.182 КПК України під час продовження строку раніше обраного запобіжного заходу визначити для обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, як приклад рішення від 22.05.2018 у справі «Гафа проти Мальти», ЄСПЛ зазначає, що оскільки питання тримання особи під вартою, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

За вказаних умов, зважаючи на наявні ризики поза процесуальної поведінки обвинуваченого, обсяг та обставини пред`явленого обвинуваченого, наслідки вчиненого злочину, а також враховуючи зі слів обвинуваченого відомості щодо його доходів, а саме щомісячна заробітна плата у розмірі 19 тис. грн + надбавки за розвантаження вагонів, а також 3 тис. грн, які отримує він за свого малолітнього сина у зв`язку з втратою ним годувальника матері, суд вважає, що заставу необхідно визначити у мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

На погляд суду, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від суду та/або порушення встановлених обов`язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у обвинуваченого бажання сховатися, перешкоди судовому розгляду, впливати на свідків чи не виконувати процесуальні обов`язки, які згідно п.п. 2-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_5 безумовно будуть покладені.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 331, 371, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 21 липня 2026 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_5 можливість внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738; банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442).

Сума застави у визначеному судом розмірі у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем у будь-який момент протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти такі обов`язки:

1) не відлучатися з села Водяне Криворізького району Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, навчання та/або місяця роботи;

3) прибувати за кожною вимогою до суду;

4) утримуватись від жодних спілкувань з потерпілою та усіма свідками й членами їхніх родин.

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 21 липня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово суд.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг).

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1