Рішення № 136746577, 22.05.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/316/26

Єдиний унікальний № 365/819/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Кухти В.О.,

секретаря Костюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В :

01.10.2025 р. до Згурівського районного суду Київської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп»:

1) суму заборгованості за Договором кредиту № 8662674 в розмірі 19 998,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 498,00 грн сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою;

2) суму сплаченого судового збору в розмыры 2 422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2025 р. між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем, ОСОБА_1 , укладено Договір про надання коштів у кредит № 8662674 (надалі Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 9 000,00 грн строком на 360 днів (з 04.04.2025 р. по 29.03.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 450,00 грн за кожен день понадстрокове користування.

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором кредиту № 8662674 від 04.04.2025 р.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Договором кредиту № 8662674 від 04.04.2025 р. в розмірі 19 998,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 498,00 грн сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, а також понесені ним судові витрати.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому просить суд витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , карткового рахунку № НОМЕР_1 , а також виписку по зазначеному картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 04.04.2025 р. по 07.04.2025 р.

Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області від 02.10.2025 р. справу передано за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28.10.2025 р. справу розподілено судді Кухті В.О.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31.10.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк» щодо ОСОБА_1 .

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав. Крім того, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.04.2025 р. між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем, ОСОБА_1 , укладено договір про надання коштів у кредит № 8662674 (а.с.15-22).

Згідно п. 2.2.1. договору сума кредиту становить 9 000,00 грн. Строк кредитування/Строк договору 360 днів (п. 2.2.2. договору кредиту). Розмір Першого обов`язкового платежу 2 835,00 грн (п. 2.2.3. договору). Дата сплати Першого обов`язкового платежу 2 835,00 грн (п. 2.2.3. договору). Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн) (п. 2.2.8. договору). Дата повернення Кредиту 29.03.2026 р. (п. 2.2.8. договору). Неустойка, грн/день 450,00 грн (п. 2.2.8. договору). Орієнтовна річна процентна ставка 4 458,91 %. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, а також на припущенні, що Позичальник не буде здійснювати дострокового виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору (п. 2.3. договору). Денна процентна ставка/день 0,998 % (п. 2.3.1. договору).

У договорі про надання коштів у кредит № 8662674 від 04.04.2025 р. зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача як № НОМЕР_1 (а.с.22).

Вказаний договір про надання коштів у кредит № 8662674 від 04.04.2025 р. підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 876577 (а.с.22 зворот).

Згідно платіжної інструкції (а.с.12) ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 04.04.2025 р. здійснило перерахування коштів в сумі 9 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

З витребуваної судом інформації АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла до суду 08.12.2025 р., встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . З виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 04.04.2025 р. по 07.04.2025 р. було зараховано 04.04.2025 р. грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн, деталі операції: CLCREDIT, KYIV (а.с.66,67).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 8662674 від 04.04.2025 р. у відповідача наявна заборгованість в сумі 19 998,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 498,00 грн сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с.13 зворот-14).

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р., за умовами якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги, визначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» зобов`язується прийняті такі права вимоги і передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату (а.с.25-28 зворот).

Відповідно до п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписано кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579935863.1 від 18.09.2025 р., встановлено, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» переказ ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» суму у розмірі 528 685,70 грн за оплату згідно Договору факторингу № 16/09/25-01 від 18.09.2025 р. без ПДВ (а.с.34).

Згідно із Реєстром прав вимоги № 18/09/25-01 від 18.09.2025 р., встановлено, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р., в тому числі і за кредитним договором № 8662674 від 04.04.2025 р. ОСОБА_1 (№ 55 в таблиці в Реєстрі прав вимоги) у розмірі 19 998,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 498,00 грн сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с.32 зворот-33).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Деал Фінанс Груп» за кредитним договором № № 8662674 від 04.04.2025 р. за період з 17.09.2025 р. по 27.09.2025 р., встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 998,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 498,00 грн сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с.7).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 р. у справі № 755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 р. у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 р. у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 р. у справі №5026/886/2012).

Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору про надання коштів у кредит № 8662674 від 04.04.2025 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів. Факт отримання відповідачем суми кредиту в розмірі 9 000,00 грн підтверджується наданими позивачем доказами та наданою на виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк», випискою по картковому рахунку відповідача.

З врахуванням умов договору факторингу, а також наданих доказів на підтвердження переходу прав вимоги за ним, суд вважає доведеним перехід від первісного кредитора до ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит № 8662674 від 04.04.2025 р.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що його здійснено відповідно до умов кредитного договору щодо розміру процентів та періоду їх нарахування, а тому, враховуючи викладене, а також ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку заборгованості та доказів її погашення, суд вважає зазначений у ньому розмір процентів таким, що відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача. Обставини, на які посилається позивач у частині надання відповідачу кредиту та наявності заборгованості за кредитом і процентами, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні, тоді як відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження необґрунтованості чи безпідставності позовних вимог.

Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24.02.2022 р. строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 04.04.2025 р.

Разом з цим, в позовній заяві позивачем зазначений розмір неустойки в сумі 4 500,00 грн, у розрахунку заборгованості зазначена сума неустойки у розмірі 4 500,00 грн.

Враховуючи, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача неустойки задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд вважає за необхідне заявлені вимоги позивача задовольнити частково та стягнути на його користь з відповідача заборгованість на загальну суму 15 498,00 грн.

У стягненні неустойки суд вважає за необхідне відмовити, оскільки нарахування та стягнення неустойки за невиконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.

Щодо вимог представника позивача про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювала адвокат Ткаченко Ю.О. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. (а.с.34 зворот-37).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Витяг з Акту № 1-ДІЛ (а.с.37 зворот), Акт приймання передачі (а.с.38-39), Платіжна інструкція (а.с.39 зворот), Ордер на надання правничої допомоги (а.с.40), копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.40 зворот), довіреність (а.с.41).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 р. у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 3 487,50 грн ((4 500,00 грн х 77,50 %) / 100 %), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Згідно із платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579935897.1 від 29.09.2025 р., встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даної позовної заяви до суду у розмірі 2 422,40 грн (а.с.8).

За змістом ст. 141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 77,50 % ((15 498,00 грн х 100 %) / 19 998,00 грн), суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 877,36 грн ((2 422,40 грн х 77,50 %) / 100 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 281, 282, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за Договором кредиту № 8662674 в розмірі 15 498 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривень 00 копійок, з яких:

9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу;

6 498 (шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривень 00 копійок сума заборгованості за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 1 877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя В.О. Кухта