Рішення № 136746056, 22.05.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/617/2026

Справа № 679/357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Позика», в інтересах якого діє представник Міньковська Анастасія Володимирівна, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

24.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 49858992, за яким відповідач внаслідок невиконання зобов`язань має заборгованість у загальному розмірі 20060 грн, що складається з наступного: 1) 5900 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 14160 грн заборгованість за відсотками, і право вимоги за яким було відступлено позивачу на підставі договору відступлення прав вимоги № 01092025/1 від 01.09.2025.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 49858992 від 24.08.2021 у розмірі 20060 грн.

З огляду на викладені обставини ТОВ «ФК «Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у розмірі 20060 грн та понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн та зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

27.03.2026 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 54).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлена про розгляд справи відповідач не подала.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 49858992, за умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 5900 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом в особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом в якості основної платіжної картки. Договором обумовлено, що за користування кредитом відповідач має сплатити відсотки у розмірі 2% за перші 30 календарних днів (за період часу з 24.08.2021 по 23.09.2021) та у розмірі 3% за наступні 60 календарних днів (за період часу з 24.09.2021 по 22.11.2021) (а.с. 9-15).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 49858992 від 24.08.2021, внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, станом на 01.09.2025 за нею утворилася заборгованість у загальному розмірі 20060 грн, що складається з наступного: 1) 5900 грн заборгованість за кредитом; 2) 14160 грн заборгованість за відсотками (а.с. 26-27).

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» було укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передало (відступило) позивачу належне право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 49858992 від 24.08.2021 у розмірі 20060 грн, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру прав вимоги від 01.09.2025 та витягами із додатку №1 до відповідного договору факторингу (а.с. 16-20, 21, 22, 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом із цим позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування грошових коштів у розмірі 5900 грн на користь відповідача за вказаним кредитним договором позики.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 за договором № 49858992, номер картки/маска картки останньої зазначається як НОМЕР_1 (а.с. 23).

Однак до позову додано довідку сервісу онлайн-платежів «iPay.ua» від 23.10.2025, відповідно до якої 24.08.2021 грошові кошти в розмірі 5900 грн було перераховано на маску картки № НОМЕР_2 (а.с. 25), при цьому будь-які докази щодо належності такої картки відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

При цьому відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18, наданий банком розрахунок заборгованості як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин наявності заборгованості та її розміру сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, якщо будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Отже, доданий до позову розрахунок заборгованості не може бути таким доказом.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 278/2177/15-ц вказано, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 2 ст. 83 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, Європейських суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому позивач, який у встановлений законом строк не надав суду належних доказів перерахування відповідачу грошових коштів за відповідним кредитним договором, також не звертався до суду з клопотанням про витребування таких доказів.

Оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, саме він несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (на чому зокрема наголошується у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18, який також звернув увагу на те, що подання доказів після розгляду справи у суді першої інстанції порушує принципи змагальності та диспозитивності сторін).

У зв`язку із недоведенням позивачем факту виконання умов кредитного договору, зокрема отримання кредитних коштів відповідачем та фактичного користування останньою такими коштами, судом не вбачається підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за відповідним кредитним договором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ідентифікаційний код 39493634; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1).

Представник позивача: Міньковська Анастасія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г. Безкровний