Рішення № 136745590, 22.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13326/25

Провадження №2/521/767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мурзенко М.В.,

при секретарі Корнієнко Л.В.,

за участі відповідача ОСОБА_1

представниці третьої особи АТ «Одесагаз» Остапишеної В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство "Одесагаз"-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся з позовом представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є споживачем природного газу, що поставляється позивачем в будинок за адресою АДРЕСА_1 , відповідач свої зобов`язання зі сплати спожитого обсягу природного газу належним чином не виконує, внаслідок чого станом на за період з квітня 2022 року по травень 2025 року включно утворилась заборгованість в сумі 58 113 грн. 30 коп. у зв`язку з чим, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.08.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено справу до судового розгляду на 17.09.2025 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.09.2025 року (протокольною) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Акціонерне товариство "Одесагаз".

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року вирішено питання про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання 22 травня 2026 року не з`явився, при поданні позову просив розглянути справу в його відсутність, в судовому засіданні 16 грудня 2025 року в режимі відеоконференції представник позивача пояснив, що обсяг спожитого відповідачем газу було визначено відповідно до відомостей про обсяг спожитого газу, наданих газорозподільчою компанією АТ «Одесагаз».

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на невірне визначення обсягів спожитого газу, своєчасне подання показів лічильнику, не проведення оператором газорозподільчих мереж контрольного зняття показань лічильника, надав заяву про застосування позовної давності, також відзначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», постачальнику в період воєнного часу заборонено стягувати заборгованість за спожитий газ в примусовому порядку, надав до суду заяву, в якій зазначив, що згідно Конституції України, надра є власністю народу України, до якого належить відповідач, громадяни України користуються ними безоплатно, відсутність юридичної рівності та майнової самостійності в правовідносинах з ТОВ «ГК Нафтогаз України», нікчемність правочинів за участю такої особи.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що відповідачем не подавались показники лічильника за період з лютого 2022 року, у зв`язку із чим обсяг спожитого газу розраховувався за середнім споживанням за відповідною методикою.

Справу розглянуто в змішаній (паперовій та електронній формі).

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 20-21).

21 січня 2021 року відповідачем було надано позивачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (а.с. 19).

02 лютого 2022 року відповідачем було передано показники лічильника газу станом на 01.02.2022 року 23 889.00 куб.м., станом на 18 квітня 2026 року показники лічильника складають 28 075.00 куб. м., за період з лютого 2022 року по квітень 2026 року відповідачем показники лічильник АТ Одесагаз» не передавались, що підтверджується Актом звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природнього газу (а.с. 117-118) копією акту контрольного огляду ЗВТ від 18.04.2026 р. (а.с. 113).

Таким чином обсяг фактично спожитого відповідачем газу складає 4 186 куб. м.

Згідно п. 6.2. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2500, постачальник зобов`язується надавати Споживачу інформацію про свої послуги, ціни на природний газ, порядок оплати за спожитий природний газ, іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами, а також інформацію про ефективне споживання природного газу. Така інформація оприлюднюється на сайті Постачальника і безкоштовно надається Споживачу на його запит.

Ціна на природний газ, який постачається ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в рамках базової річної пропозиції (з урахуванням ПДВ, тарифу на транспортування та без урахування тарифу на розподіл природного газу), станом на 01.05.2026 становить 7,95689 грн/м3.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за спожитий газ складає 33 307 грн. 54 коп. (4 186 куб м. * 7,95689 грн.).

В матеріалах справи відсутні відомості про сплату відповідачем за спожитий в період з квітня 2022 року по травень 2025 року газ.

Надані відповідачем роздруківки з особистого кабінету за період 2020- 2021 роки (а.с. 33-42) вказаних висновків суду не спростовують, надана ним фотографія лічильника (а.с. 51) до уваги судом не береться, оскільки відсутні достовірні відомості про час, коли її було зроблено, та відповідно, на яку дату показники лічильника складали 26 961 куб. м.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Типового договору Об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається зокрема за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожитий газ в сумі 33 307 грн. 54 коп.

Судом відхиляються доводи відповідача про застосування позовної давності з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020 р., розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651, скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022 р., розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX від 08.11.2023, який набув чинності 30.01.2024 р., пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025 р., пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надані послуги, що її просить стягнути позивач, виникла в період квітня 2022 року по травень 2025 року включно, позивач звернувся до суду 23 липня 2025 року (а.с. 22), тобто в межах строку позовної давності з урахуванням положень п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Також відхиляються доводи відповідача про неможливість стягнення з нього заборгованості в період воєнного стану з посиланням на ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ з огляду на наступне.

Так, згідно з положенням абзацу п`ятого частини другої статті 1 Закону №2479-ІХ передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв`язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону.

Абзац другий частини третьої статті 2 цього Закону, в свою чергу передбачає, що постачальникам природного газу компенсуються: різниця між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, за період з 1 березня 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуги з газопостачання.

Тобто, абзац п`ятий частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та абзац другий частини третьої статті 2 цього Закону, вказують, що забороняється вчиняти дії щодо примусу стягнення заборгованості, яка підлягає компенсації як різниця між вартістю послуг з постачання газу з врахуванням втрат, які понесло підприємство внаслідок воєнних дій та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуги з газопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджувався Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, був затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, м. Одеса до такого переліку не включена.

Також м. Одесу не включено до переліку територій активних бойових дій згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

У липні 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ. Цей закон передбачає отримання компенсації за негативну різницю між фактичними тарифами на тепло та їх економічно обґрунтованим рівнем для теплогенеруючих підприємств і подальше погашення їх простроченої заборгованості перед Нафтогазом.

З метою забезпечення захисту споживачів України від підвищення цін на природний газ, теплову енергію та супутні послуги в умовах військової агресії проти України та забезпечення сталого проходження опалювального періоду 2022/2023 року прийнято Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (Закон 2479-ІХ від 29.07.2022).

Законом передбачається, зокрема: запровадження мораторію на підвищення цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та супутні послуги; компенсація за різницю між визначеними державою та економічно обґрунтованими тарифами; компенсація за різницю між вартістю природного (в т. ч. імпортованого) газу та визначеною державою ціною реалізації цього газу; компенсація за неплатежі споживачів, «спеціальні обов`язки» щодо постачання газу яким накладає держава; компенсація «воєнних втрат» операторів газорозподільних мереж та підприємств ТКЕ.

12 жовтня 2022 року Постановою КМУ № 1179 затверджено Порядок розрахунків для підприємств газопостачання та операторів газорозподільних систем з метою реалізації Закону № 2479 .

Отже, з метою реалізації статті, на яку посилається відповідач, затверджено вищевказаний Порядок. Заборона постачальникам вчиняти примусові дії по стягненню із споживачів поширюється на заборгованість, яка підлягає компенсації державою, як така, що виникла внаслідок втрат підприємства через неспіврозмірність наданих послуг споживачам здійсненим ними оплат за такі послуги.

Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості стягнення з нього заборгованості за спожитий газ в примусовому порядку, є помилковими та до уваги не беруться.

Чинне законодавство встановило особливі передумови застосування положень Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а його дія у даному випадку на виниклі між сторонами у цій справі правовідносини не поширюється.

Також відхиляються судом доводи відповідача про безоплатність користування надрами громадянами України з посиланням на норми Конституції України, ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища»,

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ст. 11 Закону України «Про нафту і газ», користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Також відхиляються доводи відповідача про відсутність юридичної рівності та майнової самостійності в правовідносинах з ТОВ «ГК Нафтогаз України», нікчемність правочинів за участю такої особи, оскільки позивач є зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10), згідно ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Правоздатність юридична особа набуває з моменту її створення (ст. 91 ЦК України).

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. (ст. 87 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України).

Суб`єктний склад учасників (засновників, акціонерів) юридичної особи не впливають на її здатність мати цивільні права та обов`язки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожитий газ в сумі 33 307 грн. 54 коп.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме в сумі 1735 грн. 49 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ: 40121452) заборгованість за спожитий природний газ в сумі 33 307 (тридцять три тисячі триста сім) гривень 54 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ: 40121452) судовий збір в сумі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) гривень 49 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 року.

Головуючий: