Рішення № 136744664, 22.05.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/13306/25

Провадження № 2/591/3456/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Митник Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Кондратенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/13306/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа №4, відділу культури Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивачка звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що працювала в КЗ СМР Сумській музичній школі №4 викладачем та до 22.10.20225 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років. В серпні 2025 року попередила роботодавця, що планує звільнятися після виходу з відпустки, оскільки в школі є проблеми з набором учнів і навантаженням викладачів. Роботодавець став чинити тиск на неї, щоб вона звільнилася за власним бажанням або за угодою сторін в останній день своєї відпустки по догляду за дитиною до 3х років (22.10.2025). 20.10.2025 написала заяву про звільнення за угодою сторін з 23.10.2025 , однак ця заява роботодавця не влаштовувала. Пізніше повідомила роботодавця, що вийде на роботу 23.10.2025 р. і всі питання щодо звільнення з`ясують на місці. Також попередила про хворобу молодшої дитини і що буде відкриватися лікарняний лист в день виходу на роботу, якщо дитина буде хворіти. 22.10.2025 р. відправила секретарю через Viber фото з медичної картки дитини і іншу заяву, в якій просила звільнитися за власним бажанням після тимчасової непрацездатності, цю ж заяву принесла особисто наступного дня директору школи. 23.10.2025 р. їй було повідомлено, що вже є наказ на звільнення за угодою сторін. Період тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою дитини тривав з 23.10.2025 р. по 03.11.2025 р. включно. Трудову книжку та копію наказу про звільнення за угодою сторін їй віддали 04.11.2025 , у наказі не було інформації стосовно розміру компенсації за невикористані відпустки.

Звільнення вважає протиправним, оскільки спільної згоди на припинення трудових відносин у визначений строк досягнуто не було, що підтверджується перепискою із керівництвом роботодавця через мобільний застосунок. В момент видачі наказу її волевиявленням було вийти на роботу після відпустки або після лікарняного і всі питання щодо свого звільнення вирішити в законний спосіб. Відповідачем протиправно не було надано право використати дні щорічної та соціальної відпустки, які б увійшли до її страхового стажу.

Уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 20.10.2025 №61-к Про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Поновити її з 23.10.2025 на займаній посаді - викладача мистецької школи з домри; стягнути з відділу культури Сумської міської ради на користь позивачки середній заробіток з 04.11.2025 (день виходу з лікарняного) по день винесення рішення судом.

У відзиві на позовну заяву відповідач - КЗ СМР Сумська дитяча музична школа №4 із позовом не погодився, зазначивши, що до закінчення відпустки по досягненню дитиною трирічного віку позивачка повідомила роботодавця, що не планує продовжувати працювати, оскільки перебуває за кордоном. Роботодавець рекомендував позивачці написати заяву на звільнення та вказати датою звільнення 22.10.2025, так як 23.10.2025 вважається першим робочим днем, який працівник повинен відпрацювати або узяти відпустку за власний рахунок, якщо не бажає приступати до виконання своїх обов`язків. 20.10.2025 через месенджер надіслала заяву про звільнення за угодою сторін з 23.10.2025. Ця заява була прийнята, розглянута та взята за основу для наказу про звільнення, який був оформлений у день подання заяви. 23.10.2025 о 14:00 позивачка відкрила лікарняний по догляду за дитиною, тому останній день роботи позивача в табелі позначений як тимчасова непрацездатність. Наказ є правомірним. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив школи позивачка зазначила, що між сторонами не було письмової домовленості про порядок здійснення комунікації із роботодавцем. Умов звільнення із директором не було погоджено. Не була повідомлена належним чином про прийняття заяви до розгляду роботодавцем. Особиста зустріч із директором відбулась 23.10.2025, на якій їй було запропоновано переписати заяву на звільнення в останній день лікарняного, що свідчить про те, що угоди на звільнення не було укладено. 23.10.2025 надала директору заяву на звільнення за власним бажанням, не знаючи про свої відпустки, цю заяву директор прийняла, однак з відповіді відділу культури СМР від 27.11.2025 дізналася, що заява на звільнення від 23.10.2025 до відділу культури не передавалась. Якби вчасно була повідомлена про невикористані відпустки, заяву про звільнення не писала б взагалі. Вважає, що угоди про звільнення не було укладено, дата звільнення, підстави та умови звільнення між нею та роботодавцем не були погоджені. Зазначила, що середньомісячна заробітна плата має обчислюватися виходячи з зарплати, що була нарахована за два календарних місяці до відпустки по догляду за дитиною (листопад-грудень 2022 року) та середньоденна заробітна плата має становити 309,66 грн.

Відповідач відділ культури Сумської міської ради відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання. Ухвалою від 05.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання даної справи зі справою №591/432/26 у спорі між тими самими сторонами про зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані 37 днів щорічної основної відпустки, додаткову відпустку тривалістю 30 днів, допомоги на оздоровлення за минулі роки, допомоги по тимчасовій непрацездатності, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали із зазначених підстав. Додатково пояснили, що наявні сумніви щодо фактичної дати винесення наказу про звільнення, оскільки після 20.10.2025 між сторонами велась переписка, яка свідчить про те, що оскаржуваний наказ до 23.10.2025 не був виданий. Позивачка з дітьми на час вирішення питання про звільнення проживала за кордоном. Подання заяви про звільнення було обумовлене також тією обставиною, що за поясненнями роботодавця, на посаду не було навантаження у зв`язку з відсутністю необхідної кількості учнів у школі.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник КЗ СМР Сумська дитяча музична школа №4 у відзиві просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, щ позивачка з 01.09.2012 працювала в КЗ СМР Сумська дитяча музична школа №4 на посаді викладача по класу домри (а.с. 34).

З грудня 2022 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що вбачається з відомостей з реєстру застрахованих осіб (а.с. 8-10).

Син позивачки ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), тобто 22.10.2025 закінчувалась відпустка позивача по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

20.10.2025 позивачка власноруч написала заяву про звільнення з займаної посади з 23.10.2025 за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 136), направила її через месенджер секретарю музичної школи, що вбачається зі скріншоту листування (а.с. 35 зв).

На заяві міститься резолюція керівника до наказу 20.10.2025 (а.с. 136)

Наказом від 20.10.2025 №61-К позивачку звільнено з займаної посади 23.10.2025 за згодою сторін (п. 1 ч. 1 ст 36 КЗпП України).

Відповідно до копії запису в медичній картці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у картці міститься запис від 21.10.2025 про хворобу дитини (ГРВІ) (а.с. 22).

Відповідно до витягу з електронного реєстру листків непрацездатності позивачка перебувала на лікарняному по догляду за хворою дитиною у періоді з 23.10.2025 по 03.11.2025 (а.с. 11).

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 витребувано у відділу освіти СМР довідку про середньоденний та середньомісячний заробіток позивачки. Вимоги вказаної ухвали відповідач не виконав.

Як вбачається зі скриншотів переписки з абонентом ОСОБА_4 (за поясненням позивачки - це завуч школи), з 17.10.2025 між позивачкою та цим абонентом велось листування з приводу наступного звільнення позивачки. Зокрема, 21.10.2025 позивачка повідомила, що в неї зараз хворіє дитина, що 23.10.2025 випишуть лікарняний та потім вона напише заяву на звільнення за власним бажанням. 23.10.2025 позивачка повідомила, що лікарняний відкриють у цей день. Їй було запропоновано написати заяву про звільнення 27.10.2025 (після закриття листка непрацездатності), на що позивачка повідомила, що 27.10.2025 є ймовірність продовження лікарняного. Повідомила про наміри звільнитися на наступний день після закінчення лікарняного (а.с. 13-14).

Відповідно до наданого скріншоту листування із абонентом ОСОБА_5 (за повідомленням позивачки - директором школи), листування у період з 20 по 23 жовтня 2025 року з нею не велось. 17.11.2025 на повідомлення позивачки директор відповіла, що не веде особистих переписок (а.с. 14).

Відповідно до скріншотів листування у месенджері з абонентом Секретар ДМШ 4 (за повідомленням позивачки - це секретар музичної школи), 16.10.2025 позивачці було направлено повідомлення з проханням повідомити, чи планує вона приступати до роботи 23.10.2025 після закінчення відпустки по догляду за дитиною, позивачка повідомила, що приступати до роботи не планує, напише заяву за згодою сторін від 23.10.2025, оскільки зараз не в Сумах. Відповідно до листування, яке велось 20.10.2025 позивачка написала заяву про звільнення та відправила її секретарю, на що секретар повідомила, що її повинні звільнити 22.10.2025. 23.10.2025 позивачка повинна приступити до роботи. Якщо не планує приступати до роботи, її повинні звільнити 22.10. Якщо звільняють її 23.10.2025 (це вже перший робочий день), тоді ще потрібно написати заяву про відпустку за власний рахунок. Позивачка повідомила, що в неї хворіє молодша дитина, якщо 23.10.2025 дитина буде хворіти, вона надасть лікарняний лист. Якщо дитина не буде хворіти - вийде на роботу і все з`ясують в рамках закону.

22.10.2025 позивачка направила секретарю ДМШ4 заяву від 23.10.2025 про звільнення за власним бажанням, повідомила, що завтра буде відкривати лікарняний. Їй було повідомлено про необхідність принести цю заяву завтра, і що вона буде зареєстрована та розглянута директором. 23.10.2023 позивачка повідомила про створення листка непрацездатності (а.с. 35-37).

Як вбачається зі змісту акту від 25.11.2025 за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), який складений Північно-східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, за заявою позивачки була проведена перевірка та не встановлено порушень Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, КЗпП України (а.с. 61-69).

23.10.2025 позивачка склала заяву про звільнення за власним бажанням, у якій просила вважати датою звільнення перший робочий день після закінчення листка непрацездатності (а.с. 16)

04.11.2025 позивачка склала заяву про надання їй соціальної відпустки тривалістю 30 днів з 04.11.2025 по 03.12.2025 і невикористану відпустку тривалістю 37 днів з 04.12.2025 по 09.01.2026. Також просила надати компенсацію за всі дні невикористаної відпустки (а.с. 16).

Згідно з копією статуту КЗ СМР Сумська дитяча музична школа №4 (п. 6.5) кошти на утримання закладу перераховуються та зберігаються на рахунку відділу культури та туризму Сумської міської ради (а.с. 30)

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення та згоди відповідача на її звільнення шляхом видачі відповідного наказу.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Отже, анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін може мати місце лише за взаємної згоди на це роботодавця і працівника.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 та у постановах Верховного Суд: від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17, від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19, від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18, від 17.09.2025 у справі № 447/1389/24.

Як встановлено судом, 20.10.2025 року позивачка власноруч написала та направила роботодавцю заяву про звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), у якій визначила бажану дату припинення трудових відносин - 23.10.2025 року. Того ж дня, 20.10.2025 року, керівником КЗ СМР Сумська дитяча музична школа №4 на вказаній заяві було накладено позитивну резолюцію «до наказу 20.10.2025» та видано оскаржуваний наказ №61-К про звільнення позивачки з 23.10.2025 року.

Таким чином, станом на 20.10.2025 року між працівником та роботодавцем у належній формі було досягнуто взаємної згоди щодо припинення трудового договору, підстави звільнення та конкретної дати - 23.10.2025 року.

Посилання позивачки на те, що спільної згоди досягнуто не було, оскільки в подальшому (21, 22 та 23 жовтня) вона змінила свій намір, повідомила про хворобу дитини та направила іншу заяву - про звільнення за власним бажанням після закінчення лікарняного, суд оцінює критично, оскільки звільнення за угодою сторін передбачає двостороннє волевиявлення, яке після його взаємного погодження та фіксації (накладення резолюції та видачі наказу) набуває характеру двосторонньої домовленості. Одностороннє право на відкликання заяви передбачене законодавством лише для звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), натомість для п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України закон вимагає саме взаємної згоди обох сторін на скасування попередньої домовленості.

Матеріали справи, зокрема досліджені скріншоти листування у месенджерах, свідчать, що роботодавець (в особі директора установи) не надавав згоди на анулювання досягнутої 20.10.2025 року угоди про звільнення. Переписка з секретарем школи та завучем (Вітою Руденко) щодо процедурних питань, можливого перенесення дат чи роз`яснення порядку виходу на роботу, а також факт подання позивачкою нової заяви 22.10.2025 року свідчать лише про односторонні дії та наміри самої позивачки, які не знайшли свого відображення у згоді керівника закладу скасувати вже виданий наказ від 20.10.2025 року.

Щодо перебування позивачки на лікарняному по догляду за хворою дитиною у період з 23.10.2025 по 03.11.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті.

Судом встановлено, що у період часу з 23.10.2025 по 03.11.2025 позивачка перебувала на лікарняному, а звільнено її було з роботи з 23.10.2025.

Отже, наслідки порушення гарантії, визначеної у частині третій статті 40 КЗпП України, слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. Зважаючи на те, що листок непрацездатності був закритий 03.11.2025, датою припинення трудових правовідносин є 04.11.2025.

Твердження позивачки про порушення її прав через ненадання їй можливості використати дні щорічної та соціальної відпустки перед звільненням не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного наказу та поновлення на роботі. Спір щодо кількості днів відпустки є предметом окремого майнового спору, щодо якого, як встановлено, вже існує справа №591/432/26.

Надаючи оцінку формі комунікації, яка відбувалася між позивачкою та адміністрацією КЗ СМР Сумська дитяча музична школа №4 - надсиланню заяв про звільнення через мобільний застосунок, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Судом встановлено, що між сторонами не було укладено окремого письмового документа, який би регламентував порядок комунікації працівника з адміністрацією. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що комунікація через мобільний застосунок мала систематичний, двосторонній характер. Позивачка надіслала власну заяву про звільнення за допомогою мобільного застосунку, спілкувалась з уповноваженими особами роботодавця з приводу майбутнього звільнення, а роботодавець прийняв заяву про звільнення, а також надсилав позивачці запити щодо виходу на роботу, надавав роз`яснення та погоджував процедурні моменти.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що між сторонами фактично склалася конклюдентна згода на використання месенджерів як доступного способу електронної комунікації в розумінні ч. 2 ст. 7 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відтак, подання заяв у такий спосіб є правомірним і тягне за собою юридичні наслідки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстав для визнання оскаржуваного наказу від 20.10.2025 незаконним та його скасування немає. Враховуючи перебування позивача у період часу з 23.10.2025 по 03.11.2025 на лікарняному, слід внести зміни у цей наказ, змінивши дату звільнення на 04.11.2025.

У випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця. Ураховуючи викладене, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток. У випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 748/1266/21.

Оскільки первісна вимога про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі не підлягає задоволенню, є безпідставною і похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа №4, відділу культури Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу від 20.10.2025 №61-к Про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовити у зв?язку з необґрунтованістю.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади викладача з мистецької школи з домри з 23 жовтня 2025 року на 04 листопада 2025 року за згодою сторін згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 22.05.2026.

Суддя О.О.Ніколаєнко