Ухвала суду № 136744595, 22.05.2026, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/213/26

Провадження 2/574/281/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області заяву відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Буринського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ТОВ "ФК "ЄАПБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області від 09.03.2026 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.04.2026 року.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача про причини неявки не повідомив, проте у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

22.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив зупинити провадження у даній справі або відкласти судове засідання, покликаючись на те, що на даний час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та перебуває у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .

За клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 22.05.2026 року, однак він повторно в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

При вирішенні заяви відповідача в частині зупинення провадження у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

В Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

За змістом висновків, викладених в ухвалах Верховного Суду від 29.05.2023 у справі №755/1487/20 (провадження № 61-2123св22), від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21), від 29.07.2022 у справі № 161/12659/20 (провадження № 61-17562св21), від 21.11.2022 у справі № 757/52540/16-ц (провадження № 61-7443св22) та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 16.08.2023 у справі № 357/3844/20 (провадження № 61-10045св22), зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі №160/1543/21 висловлено позицію про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент в складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Підставами зупинення за п. 2 ч. 1 ст.251 ЦПК України є докази перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та сторона виконує бойові завдання у зоні бойових дій».

Згідно з частиною 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

При цьому, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Також обставини наявності перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан мають підтверджуватись належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви, в тому числі, про зупинення провадження у справі відповідачем було додано копію посвідчення серії НОМЕР_3 , довідку про перебування на військовій службі у в/ч НОМЕР_4 №354 від 12.03.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 14.03.2019 року, та копію посвідчення про відрядження №793 від 23.03.2026 року, відповідно до якого відповідач з 24.03.2026 року відряджений для навчання до іншої військової частини в АДРЕСА_2 .

Однак, вказані документи не містять відомостей про те, що відповідач на даний час постійно та безперервно виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Таким чином, оскільки надані відповідачем докази не містять інформації про його перебування у зоні бойових дій та його неможливості взяти участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів чи з приміщення суду за місцем знаходження військової частини чи залучення до справи представника, заява про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Разом з тим, у заяві відповідач також просив витребувати у позивача підтвердження отримання від нього коштів, оскільки повністю сплатив тіло кредиту по кредитному договору №2055486.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу у реалізації ними прав, передбачених ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок доведення часткового погашення заборгованості за кредитним договором в даному випадку покладається саме на відповідача, який покликається на таку обставину в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, у поданій до суду заяві, в тому числі, про витребування доказів відповідач не зазначив який конкретно доказ він просить витребувати на підтвердження погашення ним тіла кредиту, підстави, з яких випливає, що цей докази має саме позивач, а не первісний кредитор ТОВ «Селфі Кредит», оскільки із заяви не зрозуміло коли і кому саме він сплатив тіло кредиту за кредитним договором №2055486, а також не зазначив вжиті ним заходи для отримання цих доказів самостійно та не надав доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про витребування доказів.

Однак, з метою надання відповідачу можливості скористатись вищевказаними процесуальними правами, суд вважає за доцільне відкласти судове засідання.

Керуючись ст. ст. 84, 251, 223, 251, 253, 259-261 ЦПК України, суд

постановив :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Судове засідання у даній справі відкласти на 09 год. 30 хв. 31.07.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Т.Р. Гук