Ухвала суду № 136743511, 23.01.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4957/23

Провадження № 1-кп/333/199/25

УХВАЛА

23 січня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

розглянувши під час судового розгляду клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судовому засіданні у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Валер`янівка Волноваського району Донецької області, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В Комунарському районному суді м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.

16.01.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , в якому зазначено, що останній обвинувачується в участі у створеній ОСОБА_8 банді та вчиненні в її складі упродовж 2015-2017 років на території Миколаївської, Запорізької та Житомирської областей п`яти тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих проти власності підприємств й окремих громадян.

Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 25.12.2015 року за адресою: м. Запоріжжя, пров. Свірського, 5 з використанням пістолетів вчинили розбійний напад на ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , незаконно позбавили їх волі та заволоділи майном на суму 962 074 грн.

28.10.2017 року вони ж проникли на територію ТОВ «Лакомка 2010» у м. Запоріжжя по вул. Скворцова, 245, де здійснили розбійний напад на сторожа ОСОБА_17 та у офісному приміщенні ФОП « ОСОБА_18 », заволоділи металевим сейфом з грошима у сумі 320 000 грн.

Також, 13.12.2017 року обвинувачені готувались вчинити розбійний напад у м. Запоріжжя по проспекту Соборний, 92 на офісне приміщення ТОВ «Охоронна фірма «Ваш Гарант», проте були затримані працівниками поліції та у них вилучено: автомат Калашникова «АКС-74», пістолети «Browning mod.1910», Макарова, ПМР і боєприпаси до них, а також гранати РГД-5 та Ф-1.

Висунуте обвинувачення обґрунтовується зібраними доказами, а саме: протоколами від 13.12.2017 обшуку двох автомобілів, в одному з яких разом з іншим обвинуваченим перебував ОСОБА_6 та огляду території, під час яких виявлено вищезазначену зброю, а також 2 пари металевих кайданок, 4 балаклави, 8 пар рукавичок, наліпки та шеврони з написом «ПОЛІЦІЯ», дві поліцейські кепки, мобільні термінали із знищеними ідентифікаційними ознаками; висновками судово-балістичних експертиз зброї, відповідно до яких вилучені в обвинувачених предмети є вогнепальною зброєю, боєприпасами та вибуховими пристроями; відомостями про деактивацію ОСОБА_6 особистого мобільного терміналу на момент вчинення інкримінованих злочинів; особистим зізнанням ОСОБА_6 про участь у банді та вчинених нею розбійних нападах, такими ж показаннями іншого обвинуваченого ОСОБА_14 ; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, у яких зафіксовано готування ОСОБА_6 до вчинення розбійного нападу на ТОВ «Охоронна фірма «Ваш Гарант»; підробленим ОСОБА_6 судовим рішенням про проведення обшуку у зазначеному товаристві, а також низкою інших доказів, які будуть надані суду пізніше, на відповідній стадії судового розгляду.

У ході судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ухвалою суду від 14.03.2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання. Цією ж ухвалою на обвинуваченого ОСОБА_6 покладено наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, за першою вимогою; не відлучатися з м. Костянтинівка, Донецької області без дозволу головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти головуючого суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.

Однак, після зміни запобіжного заходу у судові засідання, призначені на 05.05.2023, 18.05.2023, 01.06.2023, 05.06.2023 та 15.06.2023 обвинувачений ОСОБА_6 не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

З огляду на викладені обставини ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2023 обвинуваченого ОСОБА_6 оголошено у розшук, матеріали кримінального провадження щодо нього виділені в окреме провадження, судове провадження щодо нього зупинено.

У подальшому, 09.01.2025 року до Запорізької обласної прокуратури надійшов лист начальника ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 06.01.2025 № 109/45/01/02-2024, відповідно до якого у ході здійснення оперативно-розшукових заходів з розшуку ОСОБА_6 в рамках оперативно-розшукової справи № 50272306 від 12.07.2023 установлено, що обвинувачений ОСОБА_6 переховується від суду на території Російської Федерації, а також може відвідувати тимчасово окуповану територію України.

Таким чином, на тепер обвинувачений ОСОБА_6 переховується від суду, що є ризиком невиконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 порушив свої обов`язки, передбачені п.1 ч.7 ст.42 КПК України, а саме обов`язок прибувати за викликом суду, а у разі неможливості заздалегідь повідомити про це суд.

На користь обрання щодо обвинуваченого пропонованого запобіжного заходу свідчать і інші обставини, а саме вагомість наявних доказів про вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує у випадку визнання судом винним, а також заподіяння внаслідок інкримінованих злочинів шкоди в особливо великому розмірі.

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.

Виходячи з інкримінованих ОСОБА_6 злочинів необхідно врахувати їх суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим, та ступінь його участі у вчиненні інкримінованих злочинів, а також розмір спричиненої матеріальної шкоди.

Попри те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та характеризується загалом позитивно, працевлаштувався після зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, прокурор дійшов до висновку про недостатність таких характеристик для оцінки поведінки обвинуваченого належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу та що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні, виникла необхідність в обранні до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу.

Наразі оперативним підрозділом вирішується питання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_6 у міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 повністю підтримав своє клопотання, просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що невідома причина чому ОСОБА_6 не з`являвся до суду, так як він проживав у місцевості, наближеної до бойових дій, мав дружину та матір з важкими захворюваннями. За таких обставин вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Вислухавши доводи прокурора, думку захисника, дослідивши матеріали кримінального провадженні, колегія суддів, дійшла до такого.

Встановлено, що 28.08.2019 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із Запорізького апеляційного суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ч.3 ст.262, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.

Ухвалою колегії суддів від 14.11.2019 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України було закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

На стадії досудового розслідування, 15.12.2017 року ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира стосовно ОСОБА_20 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року та 05.03.2018 року ОСОБА_6 продовжувався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.03.2018 року та 04.05.2028 року, відповідно.

02.05.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою замінено на домашній арешт, який продовжувався відповідними ухвалами слідчих суддів.

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2018 року, 01.11.2018 року, Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.12.2018 року, 21.02.2019 року, 18.04.2019 року, Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2019 року, 12.07.2019 року, 04.09.2019 року, 03.10.2019 року, 29.11.2019 року, 17.01.2020 року, 12.03.2020 року, 06.05.2020 року, 11.06.2020 року, 07.08.2020 року, 02.10.2020 року, 26.11.2020 року, 21.01.2021 року, 18.03.2021 року, 12.05.2021 року, 10.06.2021 року, 04.08.2021 року, 21.09.2021 року, 19.11.2021, 22.12.2021 року,17.02.2022 року строк запобіжного заходу домашнього арешту (у період з 22.00 годин до 07.00 години ранкунаступної доби) обвинуваченому ОСОБА_6 продовжувався до 07.11.2018 року, 31.12.2018 року, 25.02.2019 року, 21.04.2019 року, 16.06.2019 року, 13.08.2019 року, 10.09.2019 року, 10.10.2019 року, 03.12.2019 року, 28.01.2020 року, 16.03.2020 року, 11.05.2020 року, 05.07.2020 року, 11.08.2020 року, 06.10.2020 року, 01.12.2020 року, 25.01.2021 року, 20.03.2021 року, 17.05.2021 року, 14.06.2021 року, 09.08.2021 року, 03.10.2021 року, 20.11.2021 року, 18.01.2022 року, 20.02.2022 року, 15.04.2022 року, відповідно.

14.03.2022 року ухвалою колегії суддів обвинуваченому ОСОБА_6 було замінено запобіжний захід у виді домашнього арешту на особисте зобов`язання. Крім того, відповідно до вимог ст.194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_6 були покладені наступні обов`язки: прибувати до головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, за першою вимогою; не відлучатися з м. Костянтинівка, Донецької області без дозволу головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти головуючого суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання;

В судові засідання, призначені на 05.05.2023 року, 18.05.2023 року, 01.06.2023 року, 05.06.2023 року та на 15.06.2023 року, обвинувачений ОСОБА_6 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 05.06.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано примусовий привід.

12.06.2023 року на адресу суду надійшов рапорт оперуповноваженого СКП ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, відповідно до якого місце знаходження ОСОБА_6 не встановлено. Зі слів сусідів, останній евакуювався, але куди саме, їм невідомо. За місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає вже більше місяця.

Враховуючи вказані обставини, ухвалою колегії суддів від 15.06.2023 року обвинувачений ОСОБА_6 був оголошений у розшук, матеріали кримінального провадження стосовно нього виділені в окреме провадження (ЄУН №333/4957/23, провадження №1-кп/333/199/25) та по ньому судове провадження зупинено до розшуку обвинуваченого.

Ухвалою колегії суддів судове провадження по кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_6 відновлено 20.01.2025 року у зв`язку з необхідністю розгляду клопотання прокурора.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно матеріалів кримінального провадження (повідомлення прокурору Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 від начальника ВП №4 Запорізького районного управління поліції ОСОБА_21 ) на даний час обвинувачений ОСОБА_6 переховується від правоохоронних органів та суду на території країни агресора (РФ), а також може відвідувати тимчасово окуповану збройними формуваннями РФ територію України.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.193 КПК України та встановлені під час судового розгляду обставини, колегія суддів вважає можливим розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 за його відсутності.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Прокурор в обґрунтування свого клопотання під час судового засідання, на думку колегії суддів, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 цілком міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, зазначені в обвинувальному акті, а також у клопотанні прокурора. Вважаємо, що це підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, частина з яких була досліджена під час судового розгляду.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, колегія суддів, поряд з положеннями ч.2 ст. 297-4 КПК України, враховує вказану практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.

Разом з тим, суд не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає прокурор, колегія суддів, дійшла до таких висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що частина злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжкими (ст.257, ч.4 ст.187 КК України) та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому колегія суддів вважає, що тяжкість злочинів, в яких обвинувачують ОСОБА_6 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_6 на стадії судового розгляду не з`явився у судові засідання, порушив покладені на нього судом процесуальні обов`язки, та почав переховуватися від суду та відповідною ухвалою оголошений у розшук.

Отже, вирішуючи питання обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 , враховуючи поведінку останнього під час судового розгляду; покарання, що передбачене законом за вчинення особливо тяжких злочинів, які інкримінуються останньому та, оцінюючи ці відомості у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання прокурора, суд дійшов до висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання суду, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На цей час по кримінальному провадженню не допитані свідки, зазначені в обвинувальному акті і щодо яких прийнято рішення про їхній допит.

На думку суду, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити обвинуваченого ОСОБА_6 у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення

За змістом обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів особливо тяжких злочинів, які пов`язані із посяганням не тільки на майно громадян, а і на їх здоров`я, що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки їх поведінки та переконує колегію суддів у тому, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності.

Такі висновки ґрунтуються, у тому числі, що за весь час судового розгляду сторона захисту не надала жодного доказу офіційного працевлаштування або офіційних доходів обвинуваченого ОСОБА_6 . У зв`язку з чим, суд дійшов до висновку про відсутність у обвинуваченого законних джерел доходу.

Суд також враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий; обвинувачується у скоєнні особливо тяжких корисливих злочинів із застосуванням насильства; зареєстрований у м. Костянтинівка, Донецької області; одружений; фактично має на утриманні дружину, яка потребує постійного догляду.

Таким чином, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які є досить вагомими у даному випадку. Інші ризики (п.п. 2,4 ст.177 КПК України) не були доведені прокурором під час судового розгляду.

Враховуючи викладене, на цей час колегія суддів не вбачає достатніх підстав для можливості обрання до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, альтернативному триманню під вартою, як такого, що є достатнім запобігти вказаним ризикам, а також забезпеченню виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, визначаючи тримання під вартою в цьому випадку виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до свободи особистості.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Необхідність обрання такого запобіжного заходу до обвинуваченого, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державною-агресором, розмір застави не визначається.

Відповідно до вимог ч.4 ст.197 КПК України у разі постановлення судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

З огляду на вказані положення КПК України колегія суддів не визначає розмір застави та строк дії такої ухвали.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196-197 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження буде розглянуто питання про застосування до нього обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або зміну на більш м`який запобіжний захід.

Судове провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ч.3 ст.262, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України - зупинити до розшуку обвинуваченого.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику обвинуваченому.

Повний текст складено 28.01.2025 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3

Ухвала набрала законної сили 29 січня 2025 року

Згідно з оригіналом.

Оригінал ухвали зберігається в матеріалах справи №333/4957/23

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Головуючий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1

Помічник судді ОСОБА_22

Дата засвідчення копії ухвали 17.09.2025 р.