Ухвала суду № 136742755, 08.04.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2297/14-ц

Провадження № 6/488/38/26

У Х В А Л А

Іменем України

08.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого документу,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 заявник ТОВ «Капіталресурс», через підсистему «Електронний суд», звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва із заявою, в якій просив суд замінити сторону стягувача у виконавчому листі № 2/488/1206/14 (488/2297/14-ц) від 11.09.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс» та видати йому дублікат цього виконавчого листа.

У обґрунтування заяви зазначав, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, за яким, останній були надані грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік їх повернення їх. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2014 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 у розмірі 21 909,55 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

На виконання вказаного судового рішення Корабельним районним судом міста Миколаєва 11.09.2014 видано виконавчий лист, який було звернуто до примусового виконання.

22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким банк відступив права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Кредитний договір відповідача на момент звернення з цією заявою є дійсними та не оскаржувався сторонами у справі.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа зазначає, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 51421145 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

07.12.2019 державним виконавцем ВДВС вказане виконавче провадження було завершено, а оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.

Станом на день звернення із цією заявою оригінал виконавчого листа щодо боржника на примусовому виконанні не перебуває, заявнику не переданий.

Також представник заявника вказав, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущений з врахуванням приписів підпункту 4 пункту 10-2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник стверджує, що ТОВ «Капіталресурс» на цей час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з цією заявою.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до ст. 442 ЦПК України, не перешкоджає подальшому розгляду заяви та не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Представник заявника у поданій заяві просив суд справу розглянути у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив, що заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2014 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 у розмірі 21 909,55 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення Корабельним районним судом м. Миколаєва 11.09.2014 видано виконавчий лист у справі № 488/2297/14-ц (провадження № 2/488/1206/14). Вказаний виконавчий лист було звернуто до примусового виконання.

22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 .

З огляду на витяг з реєстру боржників, право вимоги до ОСОБА_1 включене до предмету відступлення. Отже, ТОВ «Капіталресурс» набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 16.06.2010.

Також судом встановлено, що на виконанні у Корабельному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві перебувало виконавче провадження № 51421145.

07.12.2019 старшим державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 51421145 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано.

З тексту постанови державного виконавця встановленоя, що повернення виконавчого документа здійснено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. При цьому встановлено, що за місцем проживання боржника майно, яке може бути об`єктом звернення стягнення, відсутнє; відповідно до даних АІС «Автомобіль» та бази «НАІС ДДАІ» МВС України транспортні засоби за боржником не зареєстровані; згідно з довідкою Державної податкової служби України відкриті банківські рахунки та доходи боржника відсутні; за інформацією Пенсійного фонду України відомості про працевлаштування або отримання пенсії відсутні; відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкти нерухомості за боржником не зареєстровані.

Постановою державного виконавця також зазначено, що обтяжено все рухоме майно боржника в межах виконавчого провадження.

Виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з неможливістю його фактичного виконання, при цьому виконавче провадження не завершено фактичним виконанням рішення суду, а виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у встановленому законом порядку.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження № 51421145 завершене, інші відкриті виконавчі провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі №488/2297/14-ц щодо боржника ОСОБА_1 відсутні.

При цьому судом встановлено, що рішення суду станом на момент розгляду заяви не виконане, заборгованість з боржника не стягнута, а виконавчий лист повторно до примусового виконання не пред`являвся.

Викладене свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа, виданого 11.09.2014 Корабельним районним судом м. Миколаєва у цивільній справі № 488/2297/14-ц, провадження № 2/488/1206/14.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд виходить з того, що відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, є обов`язковими для особи, яку він замінив.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, в якій вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові від 16.06.2021 у справі № 0417/7776/2012 дійшов висновку, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 (справа № 2-7763/10), процесуальне правонаступництво має на меті реалізацію прав щодо виконання рішення. Оскільки судом встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у межах встановленого законом строку, який не є пропущеним, наявна чітка процесуальна мета забезпечення виконання судового рішення. Відтак, заміна стягувача з АТ «КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012) що, на думку суду, є неприпустимим в умовах розвитку демократичного суспільства. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, на виконанні якого наполягає стягувач, фактично нівелює сутність судового захисту та судового рішення, що є недопустимим в умовах демократичного суспільства.

Європейський суд з прав людини наголошує, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне судове рішення залишалося невиконаним. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Іванов проти України» від 15.01.2010).

Будь-який засіб захисту, що забезпечує вчасне виконання рішення, є найціннішим, а тягар такого виконання покладається на органи влади. Відповідно до практики ЄСПЛ, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, оскільки зворотне нівелює сутність верховенства права та завдає шкоди сторонам процесу. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до підпункту 17.1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно п.п. 17.4 підпункту 17 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Суд зауважує, що ЦПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документу має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України впродовж строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, за таких обставин, строк пред`явлення виконавчого листа у цій справі встановлюється з дня його повернення, тобто з 07.12.2019 та мав сплинути 17.12.2022.

Проте, 24.02.2022 Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Згідно з указом воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 за №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-IX, розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто усі строки, які є в Законі «Про виконавче провадження», перериваються до припинення або скасування воєнного стану.

Отже, з огляду на викладене, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув.

Судом встановлено, що після винесення постанови державного виконавця від 07.12.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вручення відповідного поштового відправлення адресату АТ КБ «ПриватБанк».

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів фактичного отримання первісним стягувачем виконавчого листа, а також доказів його подальшої передачі іншим особам.

Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність виконавчого документа у первісного стягувача чи його правонаступника, суду не надано.

У постанові Верховного Суду України від 19.04.2021 у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 у справі № 2-6471/06, від 03.02.2021 у справі № 643/20898/13-ц, від 23.06.2021 у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).

Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2020 у справі № 19/093-12 зазначив, що чинне процесуальне законодавство України не надає права відмовляти у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа з мотивів необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений документ, у тому числі, містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду».

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234.

Матеріали справи також не містять доказів повернення на адресу АТ КБ «Приватбанк» виконавчого листа стосовно боржника після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у порядку, визначеному у статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Також відсутня інформація про передачу такого виконавчого листа від АТ КБ «ПриватБанк» під час укладення договору факторингу. Отже суд вважає доведеним той факт, що у заявника відсутній оригінал виконавчого листа для виконання рішення суду, рішення суду законної сили, але не виконано.

Окрім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 07.12.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу, однак його фактичне місцезнаходження не встановлено, на виконанні він не перебуває, відкриті виконавчі провадження відсутні, рішення суду не виконане, заборгованість не стягнута, а виконавчий лист повторно до примусового виконання не пред`являвся. Строк для пред`явлення виконавчого документа після повернення його стягувачу та з урахуванням переривання не вважається пропущеним, а подана заява про заміну стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні вважається поданою в межах встановленого законом строку.

Видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» в частині видачі дубліката виконавчого листа.

При цьому слід зазначити, що за встановлених у цій справі обставин, відмова у видачі дубліката виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оригінал виконавчого листа є втраченим, що унеможливлює реалізацію стягувачем права на примусове виконання судового рішення, у зв`язку з чим заява про видачу дубліката підлягає задоволенню.

Отже, заміна кредитора у зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу, що підтверджено правовими висновками Верховного Суду України (постанова від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13) та Велика Палата Верховного Суду (постанова від 08.02.2022 у справі № 2-7763/1), згідно з якими процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні як наслідок матеріального спрямоване на забезпечення ефективного виконання судового рішення, а відтак заява правонаступника про надання статусу стягувача та видачу дублікату виконавчого документу відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 18, 55, 442, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого документу задовольнити.

Замінити сторону стягувача у виконавчому листі, виданому 11.09.2014 Корабельним районним судом м. Миколаєва у цивільній справі № 488/2297/14-ц (провадження № 2/488/1206/14) з ПАТ КБ «ПриватБанк» на правонаступника, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ: 43513923, адреса: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28-А).

Видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2014 у цивільній справі № 488/2297/14-ц (провадження № 2/488/1206/14) за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 261 ЦПК України, негайно після її проголошення, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я.В. Щеглова