Рішення № 136742552, 22.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/4974/25

Провадження № 2/127/2537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі ТОВ «Кошельок») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 14 червня 2021 року між сторонами був укладений договір №3285117053-371413 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Позивач вказує, що зазначений договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, з дотриманням вимог ст. 207, 639 Цивільного кодексу України, а також положень Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування».

Порядок укладення договору передбачав проходження відповідачем процедури реєстрації на офіційному веб-сайті позивача, заповнення анкети-заяви із зазначенням персональних даних, у тому числі реквізитів банківської картки, підтвердження своєї особи шляхом надання документів або із використанням технології BankID, отримання доступу до особистого кабінету та ознайомлення з умовами договору (офертою) і правилами надання кредиту.

Після прийняття пропозиції (оферти) щодо укладення договору, відповідачу на номер мобільного телефону, зазначений ним під час реєстрації, було надіслано одноразовий ідентифікатор 8820, який, відповідно до вимог законодавства, використовується як електронний підпис. Введення відповідачем такого ідентифікатора в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача підтверджує акцепт умов договору та свідчить про його укладення.

Позивач зазначає, що без здійснення відповідачем вказаних дій, зокрема без входу до особистого кабінету, ознайомлення з умовами договору та введення одноразового ідентифікатора, укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів було б неможливим.

Згідно умов укладеного договору відповідачу було надано кредит для особистих потреб в сумі 3850,00 грн, початковий строк кредитування 17 днів, дисконтна відсоткова ставка 2,0% на добу за початковий строк кредитування, базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

На виконання умов договору позивач перерахував грошові кошти на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору в особистому кабінеті, що підтверджується платіжними документами та довідкою про перерахування коштів.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у встановлений строк кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, правом на відмову від договору протягом 14 днів не скористався, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до умов договору, у разі користування кредитними коштами після спливу початкового строку кредитування, строк користування кредитом продовжується, що сторони визначили як відкладальну обставину. У зв`язку з цим строк користування кредитом було продовжено на 90 днів, тобто з 01 липня 2021 року по 28 вересня 2021 року, а проценти нараховувалися за базовою ставкою.

Станом на момент звернення до суду, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором № 3285117053-371413 від 14 червня 2021 року становить 12782,00 грн, яка складається з: 3850,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 8932,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою.

Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором є порушенням умов договору та норм цивільного законодавства України, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 12782,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати 2422,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці за період з 13 червня 2021 року по 15 червня 2021 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року справу прийнято до провадження.

14 січня 2026 року та 30 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сікорською І. С. подано відзив на позовну заяву, де просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кошельок» та стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує, що у матеріалах справи відсутній кредитний договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису, тоді як наявна лише роздруківка договору не підписана ні власноручним, ні цифровим підписом, відповідно відсутні докази укладення кредитного договору. Крім того, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. З наданих позивачем доказів неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та час внесення відповідачем платежів, тощо. Також вказує про нарахування заборгованості за відсотками з порушенням вимог ст. 1048 ЦК України, а саме поза межами строку кредитування. Щодо витрат на правничу допомогу позивача, то вважає такі витрати не співмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт обсягом виконаної роботи та ціною позову.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Однак у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сікорська І. С. у судове засідання також не з`явились, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву просили розглянути справу без їх участі.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст.1054-1055ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір №3285117053-371413 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який був укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Кошельок» на сайті https://koshelok.ua та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 9.1 договору).

Згідно п. 9.4, 9.5 договору невід`ємною його частиною є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися одноразовий ідентифікатор відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію»

Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок», затверджені наказом №07/14/07/21 від 19 серпня 2021 року, набрання чинності 19 серпня 2021 року, визначають порядок і умови надання та обслуговування ТОВ «Кошельок» грошових коштів на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов електронного договору (п. 1.1.).

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) укласти електронний договір в розумінні ст. 641, 644 ЦК України на умовах, що встановлені кредитодавцем, і застосовуються у випадку подання заявником заявки на сайті кредитодавця на отримання позики та вчинення інших дій, передбачених правилами (акцептом). Публічна пропозиція кредитодавця набирає чинності з дати її офіційного оприлюднення на сайті та діє до дати оприлюднення Правил у новій редакції. Ці правила є невід`ємною частиною договору (п. 1.3., 1.4. Правил).

Відповідно до умов розділу 5 Правил відповідач акцептував оферту, здійснивши дії спрямовані на укладання договору про надання кредиту і настання юридичних прав та обов`язків, заповнивши заявку на сайті позивача добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит.

Даний договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора 8820, який згенерований електронною системою позивача та був надісланий на номер відповідача (позичальника) СМС-повідомленням, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 3850,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п.2.1 договору кредит надається строком на 17 днів початком якого є дата підсипання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нараховані за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.

Сторони в п. 3.3. договору домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору.

За п.3.4 договору відповідно до вимог ч.4 ст.11 Закону Украйни «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 5236,00 грн, або 136% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1386,00 грн, або 36% від суми кредиту.

Згідно з п.3.5 сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 договору.

У п.п. 3.6, 3.7 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

За п. 3.8 з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.вч

Згідно з п. 4.1.1. договору, позичальник зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

Згідно з п. 4.1.3. договору, позичальник зобов`язався у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Згідно графіку розрахунків, що є додатком №1 до договору, та яким встановлюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 34% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 1309,00 грн та включає в себе: проценти за користування кредитом у розмірі 2,00% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 77,00 грн (у грошовому виразі); суму кредиту у розмірі 3850,00 грн (у грошовому вираженні). Плата за користування кредитом (проценти) становить 730% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 1309,00 грн.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Згідно повідомлення ТОВ «Тас Лінк» 14 червня 2021 року через платіжну систему ТОВ «Тас Лінк» було проведене успішне зарахування на карту клієнта. Дата проведення операції 14 червня 2021 року 17:30:01; сума операції 3850,00 грн; номер карти НОМЕР_2 ; ордер ID транзакції 47d0912a-e23b-42f7-9694-60c767e7ab90, опис замовлення видача кредитних коштів, договор займа №3285117053-371413.

Листом АТ «Таскомбанк» від 11 листопада 2025 року №47910/80 підтверджено, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме: дата операції 14 червня 2021 року 17:30:00, картка отримувача НОМЕР_2 , сума зарахування - 3850,00 грн, TLS_ID 106319, код авторизації 119735, відправник ТОВ «Кошельок».

На виконання вимог ухвали суду від 15 грудня 2025 року АТ «Універсал Банк» було повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 .

Також АТ «Універсал Банк» надано виписку за картковим рахунком, що був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 13 по 15 червня 2021 року, з якої убачається, що 14 червня 2021 року о 17:30:00 год на рахунок відповідача було зараховано 3850,00 грн від ТОВ «Кошельок».

Отже ТОВ «Кошельок» належним чином виконало свої зобов`язання за договором.

Твердження відповідача про те, що він не укладав кредитний договір і не отримував кредитні кошти спростовуються сукупністю вказаних вище доказів, серед яких є виписка по його платіжній картці та візуальна форма послідовності його дій в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Кошельок» на сайті https://koshelok.ua.

Відповідачем також не надано суду жодних доказів, які б спростовували належність зазначеної банківської картки або свідчили про використання його персональних даних чи платіжних реквізитів третіми особами без його волі.

Водночас позичальник свої зобов`язання належними чином не виконує.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Кошельок» вказувало, що сума заборгованості відповідача становить 12782,00 грн, з яких: 3850,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 8932,00 грн заборгованість за відсотками.

Суд погоджується із сумою заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3850,00 грн. Дана сума встановлена на підставі наданих суду доказів.

Визначаючись щодо суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак суд вважає за можливе визначити розмір заборгованості за процентами, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до умов договору, початковий строк кредитування становив 17 календарних днів, тобто до 30 червня 2021 року. Разом з тим, договором передбачено, що у разі користування кредитом після спливу цього строку строк користування кредитом продовжується на 90 днів, тобто з 01 липня до 28 вересня 2021 року.

Оскільки відповідач продовжив користуватися кредитними коштами за межами 17-денного строку, то строк кредитування був продовжений до 28 вересня 2021 року

Згідно наведеного позивачем розрахунку нарахування процентів ним правильно здійснювалося лише у межах строку кредитування, що цілком спростовує аргументи відповідача в цій частині.

Разом з тим, згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості за процентами такий проведений з урахуванням дисконтної відсоткової ставки 2% на добу за початковий строк кредитування (17 днів), а також за базовою процентною ставкою 2,2% на добу за продовження строком користування кредитом у межах визначених договором 90 днів.

Однак зі змісту укладеного між сторонами договору, зокрема п. 3.8 убачається, що з наступного дня після закінчення лояльного періоду (тобто 17 днів) позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Тобто за період з 01 липня по 28 вересня 2021 року позивачем безпідставно нараховані відсотки за ставкою 2,2% в день.

Таким чином, за період з 14 червня до 28 вересня 2021 року (107 днів) розмір відсотків, що підлягають стягненню з відповідача становить 8239,00 грн (3850,00 грн х 2% х 107 днів).

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 12089,00 грн, з яких: 3850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8239,00 грн - заборгованість за відсотками.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування розміру суми заборгованості не надав.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2291,11 грн судового збору (пропорційно задоволених вимог 94,58%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн та в їх підтвердження надано: витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року з додатком, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 від 29 травня 2019 року, довіреність у порядку передоручення від 18 травня 2025 року.

Згідно додатку до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року до переліку послуг входять: оформлення документів щодо надання правничої допомоги 30 хвилин 1000,00 грн, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 1 година 2000,00 грн, складання позовної заяви 2 години 4000,00 грн, формування додатків (доказів) до позовної заяви 1 година 2000,00 грн, відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 30 хвилин 1000,00 грн. Всього 10000,00 грн.

Згідно п. 1.2 додатку розмір гонорару (винагороди) підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить фактично ціну позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3500,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву також просив стягнути з позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн.

На підтвердження таких витрат відповідачем надано: договір про надання правової допомоги від 06 січня 2026 року з додатком №1, ордер на надання правничої допомоги серії ВЕ №1159100 від 13 січня 2026 року, акт приймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 15 січня 2026 року, платіжну інструкцію від 06 січня 2026 року №В849-687В-ЕХК6-НЕЕЕ на суму 6500,00 грн.

Так, згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги сторони погодили надання адвокатом правової допомоги складання, оформлення та подання до суду відзиву на позовну заяву; загальна вартість правової допомоги складає 6500,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 15 січня 2026 року адвокатом надані послуги: аналіз норм чиннго законодавства та актуальної практики 2 години, надання розгорнутої консультації із посиланням на норми права та судову практику 1 година, оформлення та подання відзиву на позовну заяву 3,5 години, всього 6,5 годин. Вартість 1 години роботи 1000,00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги складає 6500,00 грн.

Дана сума сплачена відповідачем, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 06 січня 2026 року на суму 6500,00 грн.

Таким чином відповідачем підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 352,41 грн судових витрат на правничу допомогу пропорційно вимогам в задоволенні яких було відмовлено.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на вказані положення та взаємний обов`язок сторін у відшкодування один одному витрат на правничу допомогу суд вважає за можливе зобов`язати ОСОБА_1 , як сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити ТОВ «Кошельок» різницю, тобто 3147, 59 грн (3500,00 -352,41).

Також суд звертає увагу, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А) заборгованість за договором №3285117053-371413 від 14 червня 2021 року в розмірі 12089,00 грн (дванадцять тисяч вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.), з яких: 3850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8239,00 грн - заборгованість за відсотками, а також 2291,11 грн судового збору та 3147,59 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя: