Рішення № 136742514, 14.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13690/26

Провадження № 2-а/127/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2026 р.м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Михайленка А.В.,

при секретарі Чабанюк Д.О.,

адвоката Слабого О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Тернопільській області, інспектора СПД (м. Підгайці) відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції Корби Р.С. про скасування постанови серії ЕНА № 7013194 від 12.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП у Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 7013194 від 12.04.2026 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, обставини викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому просить її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду 11.05.2026 надійшов відзив від представника відповідача з додатками та диском, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивача адвокат Слабий О.В. в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, відзив на позовну заяву, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до постанови серії ЕНА №7013194 встановлено, що 12.04.2026 м. Підгайці, вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем та не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався із проблисковим синім маячком, чим порушив п. 8.9.б. ПДР України.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа ГУНП у Тернопільській області, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення. Разом з тим, доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучено та не надано суду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

З пояснень позивача в судовому засіданні, останній категорично заперечує факт вчинення ним зазначеного вище правопорушення, вказуючи на відсутність його вини.

На адресу суду направлено відзив представником відповідача, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки постанова винесена законно. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого порушення суду не надано.

Відповідно до наявних у справі відеозаписів вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 рухається в населеному пункті біля правого краю дороги з швидкістю встановленою ПДР України, в той час як службовий автомобіль проїжджає на швидкості, яка явно перевищує дозволену в межах населеного пункту. Також на відео зафіксовано, що при наближенні службового автомобіля до автомобіля ОСОБА_1 зустрічного транспорту немає, ОСОБА_1 вмикає правий покажчик повороту, надає перевагу службовому автомобілю та продовжує рух після випередження службовим автомобілем його транспортного засобу. Однак в подальшому, проїхавши декілька метрів службовий автомобіль зупиняється, після чого вони зупиняють ОСОБА_1 . Під час розмови поліцейські повідомляють, що поспішають на виклик та ОСОБА_1 перешкодив їх руху. Разом з тим, дорожня обстановка на відеозаписі свідчить про те, що ОСОБА_1 не чинив перешкод для їх руху та виконав вимоги ПДР України, в той час як службовий автомобіль зупинився з порушенням ПДР України, а саме фактично перекривши зустрічну смугу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, посилання представника відповідача на відеозапис, як доказ здійснення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП не береться судом до уваги, оскільки відеозапис не містить фіксування факту вчинення правопорушення, а навпаки підтверджує виконання ОСОБА_1 вимог ПДР України.

Також суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Поліцейський, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Оскільки доказів того, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом порушив вимоги ПДР відповідачем не надано, не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області належить стягнути на користь позивача 665 грн. 60 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ч.1 ст.122, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову інспектора СПД (м. Підгайці) відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції Корби Р.С. серії ЕНА № 7013194 від 12.04.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя