Рішення № 136741544, 22.05.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2466/25

№ провадження 2/646/652/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

при секретарях судового засідання Святолуцькій К.С., Кочитовій Я.О., Скриннік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій міста» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

за участю сторін цивільного процесу:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Терещука С.С.,

представника відповідача адвоката Светобатченка Є.М.,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом, який в подальшому уточнила, до Комунального підприємства «Благоустрій міста», в якому просила суд:

-звільнити позивача з роботи на посаді диспетчера Комунального підприємства «Благоустрій міста» код ЄДРПОУ 37327620;

-виплатити 325167,50 грн заробітку за час вимушеного прогулу;

-покласти судові витрати за сплату судового збору, а також правничої допомоги покласти на відповідача.

Згідно з наказом №07-ОС від 18.01.2019 ОСОБА_1 прийнято на посаду диспетчера до КП «Благоустрій міста» Куп`янської міської ради Харківської області. 27.02.2022 місто Куп`янськ було окуповано агресором. Позивач зазначила, що КП «Благоустрій міста» стало співпрацювати з агресором, але вона через численні погрози відмовилася від співпраці з представника окупаційної влади навіть через погрози та фізичне насильство представниками окупаційної влади відносно ОСОБА_1 . Одразу після деокупації позивач прийшла до Куп`янської міської військової адміністрації Харківської області і сказала, що готова вийти на роботу, на що отримала відповідь, що вона звільнена ще 13.04.2022 за власним бажанням. 26.02.2024 позивач вивезла сина в м. Полтава. Начальником Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області було запропоновано роботу в Курилівській сільській раді на посаді директора Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг». Усвідомлюючи неможливість сумісництва роботи в органах державної служби (контракт укладено за розпорядженням Начальника Курилівської сільської військової адміністрації) з іншою роботою в комунальному підприємстві, позивач звернулася з власноручно підписаною заявою про звільнення зареєстрованою 03.04.2024 за №32 до начальника КП «Благоустрій міста». Вже наступного дня позивачу було надано відповідь №137 від 04.04.2024, що її звільнено 13.04.2022. Керівник підприємства посилався на запис в журналі обліку руху трудових книжок, водночас позивач заперечує факт проставлення підпису у будь-яких журналах відповідача. Остання виплата зарплати позивача була перша частина (3000 грн.) за березень 2022 року. Оскільки позивач досі не звільнена з підприємства відповідача, а керівництво ігнорує обов`язки щодо звільнення за її заявою від 13.04.2024, не допускає позивача на робоче місце, не виплачує заробітну плату, позивач змушена звернутися до суду за поновленням свого права. Крім цього, позивач зазначає, що після деокупації м. Куп`янськ роботодавець не допускав позивача на робоче місце, у зв`язку з чим в період з 15.03.2022 по 17.04.2024 вона перебувала у вимушеному прогулі, тому просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. За підрахунками позивача сума заробітку за час вимушеного прогулу становить 325 167,50 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву було залишено без руху.

02.04.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 07.04.2025 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26.06.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Харківській області відомості про звільнення працівника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витребувано у Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відомості про надання звітності про звільнення працівника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

11.08.2025 від Головного управління Державної податкової служби в Харківській області надійшла відповідь, з якої вбачається, що у поданих КП «Благоустрій міста» Податкових розрахунках за ІІ квартал 2019 року IV квартал 2021 року та за IV квартал 2022 року червень 2025 року інформація про дату звільнення ОСОБА_1 відсутня. Податкові розрахунки за І-ІІІ квартали 2022 року КП «Благоустрій міста» до ГУ ДПС не надавались.

22.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Заявляючи позовні вимоги про звільнення з 04.04.2024 та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу позивач фактично оскаржує своє звільнення, яке відбулось майже три роки тому, хоча й не формулює окремо цю позовну вимогу, та жодним чином не обґрунтовує причини пропуску строку для звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України. Представник відповідача зазначив, що позивач дійсно перебував з відповідачем у трудових відносинах з 2019 року, працюючи на посаді диспетчера. Однак була звільнена з підприємства за власним бажанням 13 квітня 2022 року згідно з наказом № 20/ОС від 13 квітня 2022 року. 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну. Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, м. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади перебував: у тимчасовій окупації з 24 лютого 2022 року по 09 вересня 2022 року; у зоні активних бойових дій з 09 вересня 2022 року по 17 вересня 2022 року та з 21 грудня 2024 року по теперішній час;- у зоні можливих бойових дій з 17 вересня 2022 року по 20 грудня 2024 року. Внаслідок активних бойових дій інфраструктура міста і більшість адміністративних будівель, у тому числі й будівель відповідача було пошкоджено або зруйновано, а документація, яка зберігалася у таких будівлях знищена, внаслідок чого у відповідача не зберігся оригінал Наказу № 20/ОС від 13 квітня 2022 року та особиста заява позивача про звільнення. Представник відповідача зазначив, що твердження позивача про її необізнаність із звільненням 13 квітня 2022 року не відповідають дійсності, оскільки 13 квітня 2022 року відповідачем отримана трудова книжка, що підтверджується її підписом у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них КП «Благоустрій міста». У той же день відповідач була ознайомлена із записами в особовій картці працівника, що підтверджується її особистим підписом. Копія Наказу № 20/ОС від 13 квітня 2022 р., яка зберіглася у відповідача, містить особистий підпис позивача. Протягом 2023-2024 рр. позивач, а також адвокати за дорученням позивача, неодноразово звертались до відповідача із різними заявами, у тому числі:- 14 березня 2023 р. Позивач звернулась із заявою про надання інформації про нарахування заробітної плати в період з березня 2022 року по березень 2023 року. Відповідь була надана відповідачем 03 квітня 2023 року. У травні 2023 року на адресу відповідача надійшов адвокатський запит адвоката Рябініна С.В., відповідь на який була надана відповідачем 23 травня 2023 року. 26 лютого 2024 року на адресу відповідача надійшов адвокатський запит адвоката Петренко О.М., відповідь на який була надана відповідачем 27 лютого 2024 року. 03 квітня 2024 року позивач звернулась із заявою про звільнення за власним бажанням з 03 квітня 2024 року, відповідь була надана відповідачем 04 квітня 2024 року. Представник відповідача зазначив, що позивач протягом періоду з 14 квітня 2022 року по дату подання позовної заяви жодного разу не зверталась до відповідача з питання поновлення її на роботі та/або допуску її до роботи, якщо позивач не була б обізнана про своє звільнення. Представник відповідача зазначив, що уточнена позовна заява не містить клопотання про поновлення пропущеного строку та обґрунтування поважності причин такого пропуску. Отже, на думку відповідача, позивач не мала поважних причин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Крім цього, представник відповідача вважає, що позивач вибрала неналежний спосіб захисту, що є підставою у відмові позовних вимог. Представник відповідача вважає, що відсутня обставина вимушеного прогулу, а вимога про оплату вимушеного прогулу не містить правового обґрунтування. Крім цього, представник відповідача не погоджується з відшкодуванням судових витрат, оскільки не містить розрахунку та доказів існування судових витрат.

19.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначила, що ніколи не надавала відповідачу заяву про звільнення, а тим більше не підписувала будь-яких наказів про своє звільнення. Позивач зазначає, що єдиними документами, які підтверджують звільнення працівника за власним бажанням є оригінал наказу та заяви працівника.

15.10.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла відповідь на виконання ухвали, згідно з якою інформація щодо звітності страхувальників надходить в порядку міжвідомчого обміну інформацією від органів Державної податкової служби України. Станом на звітну дату в порядку міжвідомчого обміну від органів Державної податкової служби України Пенсійним фондом України на центральному рівні не отримані відомості щодо подання страхувальником Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Куп`янської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 37327620, звітів «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 1 - 3 квартали 2022 року. У Податкових розрахунках за 4 квартал 2022 року та 1 - 4 квартали 2023 року відомості про звільнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вищезазначеним страхувальником не подавалися.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 03.11.2025 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, зазначила, що після повномасштабного вторгнення вона вирішила взяти лікарняний у квітні 2022 року вона повернулася після лікарняного, щоб дізнатися коли їй виходити на зміну, але її на територію підприємства не пустили, ніяких документів не надали. Через застосунок «Дія» вона зверталася для отримання допомоги по безробіттю, але їй було відмовлено у зв`язку з перебуванням у трудових відносинах з КП «Благоустрій міста», в усній формі позивач зверталася для повернення трудової книжки.

У судовому засіданні представник позивача також підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити, зазначив, що позивач не отримувала трудову книжку і ніде не розписувалася.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, зазначених ним у відзиві на позовну заяву, зазначив, що наказ про звільнення був, але до податкової служби та пенсійного фонду не подавався, так як у 2-3 кварталі 2022 року підприємство знаходилося на тимчасово окупованій території, у 4 кварталі 2022 року підприємство відновило свою роботу. Відомості щодо звітності відносно позивача не міститься, ніяких виплат не проводилося, тому інформація не передавалася за 2 квартал. Представник відповідача зазначив, що позивачем не ставиться у позовній заяві вимога щодо факту незаконного звільнення у 2022 році. Представник відповідача ознайомлювалася з наказом, тому позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Крім того, під час судового засідання представник відповідача долучив докази, а саме: копію адвокатського запиту адвоката Светобатченко Є. від 20 квітня 2026 р. № 20/04, копію листа начальника Кирилівської сільської військової адміністрації вих. №03- 14/1039 від 22.04.2026 р., копію контракту №1 від 17 квітня 2024 р. з директором комунальної установи Центр надання соціальних послуг Кирилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, копію розпорядження Курилівської сільської військової адміністрації від 17 квітня 2024 р. №92-к, копію заяви ОСОБА_1 від 16.04.2024 р., на спростування, на його думку, пояснень ОСОБА_1 , про те, що відмова відповідача звільнити її у квітні 2024 р. перешкоджала працевлаштуванню і вона не отримувала трудової книжки від відповідача після звільнення у 2022 році. З метою належного підтвердження заперечень відповідача проти позовних вимог та повного з`ясування обставин справи представник відповідача звернувся з адвокатським запитом до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, на який 22 квітня 2026 р. ним була отримана відповідь (лист вих. №03-14/1039 від 22.04.2026 р. з додатками). Зазначені докази, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують обставини, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, та спростовують твердження позивача щодо наявності порушення її прав, перешкоджання її працевлаштуванню та відсутності трудової книжки. У листі Начальника Курилівської сільської військової адміністрації зазначено, що: «Працевлаштування ОСОБА_1 оформлено за основним місцем роботи…» «Під час працевлаштування було надано копії таких документів, як: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини, рішення суду у справі №628/1805/13-ц (щодо розірвання шлюбу), диплом молодшого спеціаліста з додатком та трудова книжка». Вважає, що у разі якщо б ОСОБА_1 дійсно вважала, що станом на квітень 2024 року її трудові відносини з відповідачем не припинені, будь-яке подальше працевлаштування могло б бути нею здійснено виключно на умовах сумісництва. Водночас, була прийнята на роботу за основним місцем роботи. Крім того, надання позивачем при працевлаштуванні у квітні 2024 року новому роботодавцю трудової книжки, тим самим спростовує її твердження про те, що трудова книжка зберігається у відповідача.

Натомість позивачка ОСОБА_1 надала заперечення на вказане клопотання, вважає, що подано з порушенням строків без доведення поважності представником відповідача причин пропуску, і нею не заперечувався факт про те, що вона дійсно працює в комунальній установі Курилівської сільської військової адміністрації, надавши для огляду в судовому засіданні трудову книжку, на її ім`я з якою вона приходила на працевлаштування до Курилівської сільської військової адміністрації.

Суд, заслухавши думку учасників справи, врахувавши доводи позивача та її представника в обґрунтування позову, а також заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

З особової картки працівника ОСОБА_1 , оригінал якої був оглянутий під час судового засідання, вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з КП «Благоустрій міста» дата і причина звільнення( підстава): «13.04.2022р. власне бажання, підпис працівника з датою 13.04.2022р.».

Згідно з довідкою про заробітну плату №379 від 20.09.2023, нараховану ОСОБА_1 за період з березня 2021 року по березень 2022 року, яка працювала на посаді диспетчера КП «Благоустрій міста» дохід за період з 01.03.2021 по 31.03.2022 склав 120 349,68 грн.

Відповідно до копії наказу №20/ОС від 13.04.2022 КП «Благоустрій міста» ОСОБА_1 звільнено на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням з посади диспетчера КП «Благоустрій міста», де наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та згоду з наказом.

Згідно зі зведеними відомостями сум для зарахування на картрахунки КП «Благоустрій міста» №№ 586, 597, 608, 614, 620, 625 ОСОБА_1 отримала у першій половині січня 2022 року зарахування у розмірі 4000,00 грн., у другій половині січня 2022 року зарахування у розмірі 4344,32 грн., у першій половині лютого 2022 року зарахування у розмірі 3000,00 грн., у другій половині лютого 2022 року зарахування у розмірі 2000,00 грн. та 785,91 грн., у першій половині березня 2022 року зарахування у розмірі 3000,00 грн.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за квітень 2022 року ОСОБА_1 перебувала 5 днів у відпустці та 8 днів на лікарняному.

ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 31.03.2022 по 08.04.2022, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДЯ №682130.

Згідно з копією наказу КП «Благоустрій міста» №23/В від 18.03.2022 ОСОБА_1 надана додаткова оплачувана відпустка на 10 календарних днів з 22.03.2022 по 31.03.2022 як матері, яка одна виховує дитину, а також щорічна оплачувана відпустка на 4 календарних дні з 01.04.2022 по 04.04.2022 на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.03.2022.

29.05.2023 у відповідь на адвокатський запит адвоката Рябініна С.В. КП «Благоустрій міста» повідомило адвокату Рябініну С., що надати кадрову документацію не має можливості, оскільки вона втрачена у зв`язку з окупацією.

Відповідно до виписки КП «Благоустрій міста» з 01.04.2023 по 30.04.2023 ОСОБА_1 отримала зарахування за першу половину квітня 2023 року 2301,47 грн.

14.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою щодо надання інформації про нарахування заробітної плати в період з березня 2022 року по березень 2023 року.

03.04.2023 у відповідь на запит ОСОБА_1 КП «Благоустрій міста» повідомило, що сума нарахованої заробітної плати з урахуванням податків складала за березень 2022 року в розмірі 8220,64 грн., квітень 2022 року в розмірі 3299,34 грн.

19.02.2024 адвокат Петренко О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до КП «Благоустрій міста» для надання інформації та копії документів щодо ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю КП «Благоустрій міста» за вих. №69 від 27.02.2024 на адвокатський запит представника позивача щодо надання інформації та копії документів щодо ОСОБА_1 зазначено, що твердження ОСОБА_1 про необізнаність звільнення спростовується записом в трудовій книжці. Стосовно вручення наказу про звільнення було повідомлено про неможливість надання його копії, оскільки під час окупації документація підприємства була втрачена.

03.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до КП «Благоустрій міста» з заявою про звільнення з посади диспетчера КП «Благоустрій міста» з 03.04.2024.

З листа КП «Благоустрій міста» за вих. №137 від 04.04.2024 на адресу ОСОБА_1 вбачається, що звільнити з 03.04.2024 позивача неможливо, оскільки її було звільнено з посади диспетчера підприємства 13.04.2022. Доказ обізнаності про звільнення підтверджується записом у трудовій книжці та записом в Журналі обліку руху трудових книжок.

КП «Благоустрій міста» за листом вих. №104 від 18.04.2026 повідомило, що ОСОБА_1 отримала дохід з 01.01.2022 по 13.04.2022 у сумі 29073,05 грн., станом на 18.04.2025 заборгованість підприємства перед позивачем складає 3972,12 грн., у тому числі: 2043,28 грн. частина заробітної плати (у т.ч. оплата відпустки) за березень 2022 року; 908,32 грн. лікарняні за рахунок підприємства за квітень 2022 року; 1019,92 грн. оплата відпустки у квітні 2022 року.

Згідно з книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них КП «Благоустрій міста» оригінал якої був досліджений судом під час судового засідання, за порядковим № 59 Герасименко А.В. є відомості про отримання трудової книжки під підпис, наказ № 20/ОС від 13.042022р.

На адвокатський запит адвоката Светобатченко Є. від 20 квітня 2026 р. № 20/04 Курилівською сільською військовою адміністрацією було надано копію листа начальника Кирилівської сільської військової адміністрації вих. №03- 14/1039 від 22.04.2026 р. з додатком, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 було оформлено за основним місцем роботи, без проведеного конкурсного відбору, на підставі укладеного контракту, від 17.04.2024 р. № 1на підставі власноруч поданої заяви про призначення на посаду від 16.04.2024,з заповненням особового листка з обліку кадрів та автобіографії, з зазначенням відомостей про останнє місце роботи диспетчер КП « Благоустрій», м. Куп`янськ з січня 2019року. Під час працевлаштування було надано копії документів, як: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини, рішення суду у справі №628/1805/13-ц (щодо розірвання шлюбу), диплом молодшого спеціаліста з додатком та трудова книжка. Копію контракту №1 від 17 квітня 2024 р. з директором комунальної установи Центр надання соціальних послуг Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Копію розпорядження Курилівської сільської військової адміністрації від 17 квітня 2024 р. №92-к та копію заяви ОСОБА_1 від 16.04.2024 р.

В судовому засіданні оглянуто наданий суду оригінал трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 з датою заповнення від 17.04.2024.

Згідно зі статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини другої статті 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя встановлено в статті 5 ЦПК України.

При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення частини першої статті 13, пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, а отже, суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивач у спосіб, який останній не просить застосувати.

За загальним правилом (частина перша статті 5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, якій він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Вказане з урахуванням положень частини першої статті 2 ЦПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах.

Тому, обираючи спосіб захисту позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захист.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме такий спосіб.

Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадку, коли з врахуванням положень частини другої статті 5 ЦПК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача та його представника, наданих у судовому засіданні, волевиявлення позивача на звільнення від 13.04.2022 не було, позивач заперечує факт підписання та ознайомлення з наказом про звільнення, тобто фактично позивачем ставиться питання про визнання наказу про звільнення незаконним, водночас позивач не ставить дане питання як позовну вимогу.

Вимога позивача про визнання трудових відносин припиненими, а саме звільнення ОСОБА_1 є неналежним способом захисту права, оскільки з наданих документів, вбачається, що ОСОБА_1 є вже звільненою з підприємства позивача, проте не ставить питання про оскарження дій роботодавця щодо її звільнення, а тільки дає оцінку діям роботодавця щодо нерозгляду її заяви про звільнення від 03.04.2024

Під належним способом захисту розуміється той, що передбачений законом або договором, або такий, що не суперечить закону і який можна (об`єктивно) застосувати для захисту порушеного права, зважаючи на фактичні обставини справи.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Суд, як орган, що виконує функцію судочинства, не має повноважень щодо встановлення, зміни або припинення правовідносин, у тому числі трудових, що мають обумовлюватися виключно трудовим договором.

Навіть якщо б ораний спосіб захисту відповідав закону, то він не є ефективним, оскільки не призвів би до поновлення попереднього стану позивача у вигляді звільнення, оскільки, як встановлено, позивач вже звільнений, не перебуває у трудових відносинах із відповідачем, наказ про звільнення не оскаржує та не просить поновити її на роботі.

Відтак у задоволенні вимоги про визнання трудових відносин припиненими слід відмовитиму зв`язку із обранням неналежного способу захисту.

Стосовно вимоги про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, то така вимога також не може бути задоволена у зв`язку із таким.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вимушеного прогулу позивач не має, оскільки наказ про звільнення вона не оскаржує, а також відсутнє відповідне судове рішення, яким встановлене звільнення позивача протиправним.

Щодо посилання відповідача щодо пропуску позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В силу вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

У відповідності до ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Аналогічні висновки викладено в постановах ВП Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити через його необґрунтованість, а не через пропуск строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відтак, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій міста» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу- залишити без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Терещук Сергій Сергійович, адреса для листування: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 319, діє на підставі ордеру серії АХ №1253680 від 25.05.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5806 від 12.06.2020;

відповідач Комунальне підприємство «Благоустрій міста», код ЄДРПОУ: 37329620, адреса місцезнаходження: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, пр. Конституції, 60;

представник відповідача адвокат Светобатченко Євген Миколайович, адреса для листування: 61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4, оф. 607, діє на підставі ордеру серії АХ №1329103 від 24.02.2026 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №002223 від 30.05.2018.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.05.2026

Головуючий суддя А.О.Шиховцова