Рішення № 136741245, 21.05.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3076/25

Провадження № 2/629/40/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді- Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВА-2017», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ державної реєстрації виконавчого комітету Златопільської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у користуванні належним майном та скасування державної реєстрації іншого речового права,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та уточненим позовом до ТОВ «ДЕРЖАВА-2017», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ державної реєстрації виконавчого комітету Златопільської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у користуванні належним майном та скасування державної реєстрації іншого речового права. В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0348, площею 5,9638 га, розташованої на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, яку з 2024 року обробляє самостійно. У березні 2025 року позивачка виявила, що земельна ділянка була оброблена та підготовлена до посіву невідомими особами. 21.04.2025 року з інформаційної довідки №423455914 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської (Златопільської) міської ради Харківської області Черниченко Т.О. внесено запис про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди від 20.07.2023 року, нібито укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» строком на 10 років. Жодних договорів оренди щодо належної їй земельної ділянки, у тому числі з ТОВ «ДЕРЖАВА-2017», позивач не укладала, повноважень на розпорядження ділянкою позивачка нікому не надавала та до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права оренди не зверталася. 22.04.2025 року позивачка направила запит до відділу державної реєстрації з проханням надати інформацію про осіб, які зверталися щодо реєстрації права оренди, а також копію договору оренди. Запит було отримано 25.04.2025 року, однак відповіді не надано. Оскільки спірний договір оренди позивачкою не підписувався та не укладався, він є неукладеним, а державна реєстрація права оренди на його підставі порушує її права як власника земельної ділянки. У зв`язку з чим, позивачка просить суд визнати відсутнім у ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» права оренди земельної ділянки площею 5,9638 га (кадастровий номер 6323988000:02:000:0348), зареєстроване 12.09.2024 державним реєстратором Черниченко Т.О., зобов`язати ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» повернути зазначену земельну ділянку позивачу та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, представник надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю, земельна ділянка площею 5,9638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва була передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Лозівської райдержадміністрації №545 від 04.12.2002. Ділянка розташована на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області. У 2012 році право власності на земельну ділянку перейшло у спадщину до ОСОБА_1 за заповітом (а.с. 17).

ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» сільськогосподарське підприємство, зареєстроване 18.05.2017 у місті Лозова Харківської області. Основний вид діяльності вирощування зернових, бобових та олійних культур. Компанія перебуває на загальній системі оподаткування та орендує земельну ділянку кадастровий номер 6323988000:02:000:0348 у ОСОБА_1 (а.с. 13-16).

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 6323988000:02:000:0348 площею 5,9638 га належить на праві власності ОСОБА_1 . Право власності зареєстроване у 2019 році. Земельна ділянка передана в оренду ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» на підставі договору оренди від 20.07.2023 строком на 10 років (а.с. 18).

Договір оренди землі від 20.07.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕРЖАВА-2017», передбачає передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,0552 га (кадастровий номер 6323988000:02:000:0348) строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із встановленням орендної плати у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки, що в грошовому виразі становить: 13588 грн. 19 коп., з умовами використання земельної ділянки за цільовим призначенням (а.с. 47-49).

З інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вбачається, що за період з січня 2024 року по серпень 2025 року ОСОБА_1 отримувала виключно соціальні виплати від органів соціального захисту населення та Пенсійного фонду України УПСЗН Лозівської РДА та ГУ ПФУ в Харківській області (а.с. 103-106).

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у ТОВ «ДЕРЖАВА-2017», а саме оригіналу договору оренди землі від 20.07.2023 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ДЕРЖАВА-2017». Вищевказана ухвала суду була направлена на адресу ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» двічі, та не отримана адресатом. ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2025 року про витребування доказів не виконало, про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомило. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2025 року застосовано до ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» захід процесуального примусу за невиконання ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2025 року -у виді штрафу розміром 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 гривень 40 копійок.

Відповідно до положень ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки і земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, ОСОБА_1 заперечує факт підписання нею договору оренди земельної ділянки, отримання нею будь-яких пропозицій щодо його укладення від ТОВ «ДЕРЖАВА-2017», погодження між сторонами істотних умов вказаних договорів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у позивачки відсутні примірники договору оренди землі, за якою строком на десять років орендарем належної їй земельної ділянки стало ТОВ «ДЕРЖАВА-2017», а вжиті нею заходи щодо отримання оригіналу договору оренди землі були безуспішними.

Оскільки позивачка стверджує про не укладення договору оренди землі та на відсутність у неї їх примірників, то суд вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договору оренди.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням того, що відповідач не скористався правом подати відзив на позов, а отже не заперечує перед судом тверджень позивачки про не укладення нею договору оренди, зважаючи на те, що вказаний договір оренди земельної ділянки має безпосереднє значення для вирішення цієї справи, суд визнає, що зазначений договір оренди земельної ділянки не підписувався позивачкою у справі.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Вимогами ст.216 ЦК України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, такий договір оренди землі є неукладеним, однак ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» продовжує користування землею, чим порушує права позивачки на користування та розпорядження належним їй майном.

Беручи до уваги викладене, доводи позивачки та відсутність відзиву відповідача щодо заявлених позовних вимог позивачки із зазначенням доказів, які б спростовували її твердження та були б подані відповідно до ст.84 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачка не отримувала пропозицій щодо укладення договору оренди землі, не погоджувала умови такого договору та не підписувала його, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявления вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивачки без відповідної правової підстави, оскільки договір оренди землі позивачкою з ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» не укладався, то земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем до позивачки.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч.7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за відповідачем, який не ґрунтується на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивачки є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивачки поза її волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст.387 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгоджені всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із відсутністю договору оренди земельної ділянки, предметом якого є належна їй земельна ділянка, позбавляє можливості позивачку вільно розпоряджатися та користуватися її земельною ділянкою, зокрема передавати в оренду для обраних нею орендарів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 16, 141, 258, 263-265, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВА-2017» ЄДРПОУ 41343046, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323988000:02:000:0348, загальною площею 5,9638 га, у тому числі ріллі 5,9638 га, виниклого на підставі договору оренди від 20.07.2023 року, укладеного між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ «ДЕРЖАВА-2017» ЄДРПОУ 41343046, строком на 10 років, та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Первомайської (нині Златопільської) міської ради Харківської області Черниченко Тетяни Олексіївни, індексний номер 75049121 від 16.09.2024, номер запису про інше речове право: 56675323 від 12.09.2024 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВА-2017» ЄДРПОУ 41343046, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , за актом приймання передачі земельну ділянку з кадастровим номером 6323988000:02:000:0348, загальною площею 5,9638 га, у тому числі ріллі 5,9638 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖАВА-2017» (64605, Харківська область, м. Лозова, вул. Кооперативна, буд. 72, ЄДРПОУ 41343046) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.А. Мицик