Рішення № 136741223, 21.05.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1408/26

Номер провадження 2/629/957/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши в місті Лозова Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 629/1408/26 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії Андріївни до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на пільгових умовах та середнього заробітку за час затримки розрахунку, представник відповідача - адвокат Мельник Ксенія Олександрівна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», третя особа: виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на пільгових умовах та середнього заробітку за час затримки розрахунку. У позові просив стягнути з Відповідача матеріальну допомогу при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах у розмірі семи середньомісячних заробітків, з яких одноразова допомога складає 3 заробітки та додаткова допомога за сумлінну працю - 4 заробітки, що в сумі становить 117 693 грн 24 коп. Також, позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2025 року по день ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП «Панютинський ВРЗ» АТ «Укрзалізниця» з 22.08.1986 по 25.12.2025 рік, стаж роботи складає понад 39 років. Згідно з наказом № 882/ОС від 22.12.2025 року позивача було звільнено 25.12.2025 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах (ст. 38 КЗпП України). Відповідно до п. 6.30 Колективного договору, позивач має право на одноразову матеріальну допомогу (3 заробітки) та додаткову допомогу за сумлінну працю (4 заробітки для чоловіків при стажі 35-40 років), які в день звільнення виплачені не були. Позивач вказав, що призупинення виплат на підставі протоколу правління № Ц-54/31 від 14.03.2022 є незаконним, оскільки він прийнятий до набрання чинності Законом № 2136-IX, а тому він змушений був звернутися до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті.

Представник відповідача надала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію мотивувала тим, що виплата матеріальної допомоги була призупинена рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31) на період дії воєнного стану на підставі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Також, представник відповідача зазначила, що загальний період нарахування компенсації за ст. 117 КЗпП обмежений шістьма місяцями, та просила застосувати принцип співмірності, зменшивши суму до 1% від заявленої, враховуючи складний фінансовий стан Товариства та руйнування інфраструктури внаслідок війни.

Представник позивача у відповіді на відзив заперечувала проти доводів Відповідача, наголошуючи, що зміни до Колективного договору в односторонньому порядку не допускаються (ст. 14 Закону «Про колективні договори і угоди»), а протокол № Ц-54/31 визнаний незаконним постановою Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяви по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 22.08.1986 року по 25.12.2025 року безперервно перебував у трудових відносинах із відповідачем -Акціонерним товариством «Українська залізниця», а саме працював у відокремленому структурному підрозділі ВП «Панютинський вагоноремонтний завод».

Позивач працював на посаді газорізальника 3 розряду вагонобудівного цеху. Загальний стаж роботи позивача в залізничній галузі станом на день звільнення складає 39 років 04 місяці та 05 днів, що підтверджується копією його трудової книжки та відомостями про трудову діяльність

Наказом (розпорядженням) № 882/ОС від 22.12.2025 року ОСОБА_1 було звільнено 25.12.2025 року з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах. Звільнення проведено на підставі ст. 38 КЗпП України, що зафіксовано у наказі про припинення трудового договору.

Згідно з п. 6.30 чинного Колективного договору, при звільненні працівників вперше на пенсію виплачується: одноразова допомога в залежності від стажу роботи в галузі (більше 10 років 3 середньомісячні заробітки); додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті (для чоловіків при стажі роботи 35-40 років 4 середньомісячних заробітки).

Відповідно до довідки Відповідача, наданої на адвокатський запит, розмір одноразової матеріальної допомоги (3 заробітки) становить 50 439 грн 96 коп., а додаткової допомоги (4 заробітки) 67 253 грн 28 коп. що загалом становить 117 693 грн 24 коп.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає посилання відповідача на протокол засідання правління № Ц-54/31 від 14.03.2022 року як на законну підставу для призупинення виплат безпідставним, зважаючи на таке.

Закон України № 2136-IX, який дозволяє призупиняти дію окремих положень колективного договору, набрав чинності лише 24.03.2022 року і не має зворотної дії в часі.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця, однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині припинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової матеріальної допомоги та додаткової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь матеріальної допомоги є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі семи середньомісячних заробітків з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення 117 693 грн 24 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно статей 5 та 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Так як ОСОБА_1 був звільнений законно за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах, але роботодавець не виплатив йому всі належні суми у день звільнення, то застосуванню підлягає положення ст.117 КЗпП України.

Згідно із ст. 117 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача і діє на час ухвалення рішення), відповідальність роботодавця обмежена періодом не більш як за шість місяців.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої

заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 3 Порядку № 100, до розрахунку середньої заробітної плати включаються не лише оклад, а й премії (у тому числі річні за підсумками роботи), надбавки за вислугу років та інші виплати, які мають постійний характер. Проста відомість за грудень-січень може не відображати повний обсяг преміальних виплат, тоді як спеціальна довідка для розрахунку допомоги при звільненні готується бухгалтерією з урахуванням усіх цих нюансів.

Згідно зі спеціальною довідкою ВП «Панютинський ВРЗ» АТ «Укрзалізниця», відповідач офіційно визнав суми належної матеріальної допомоги ОСОБА_1 : одноразова допомога (3 заробітки) 50 439, 96 грн; додаткова допомога (4 заробітки) -67253, 28 грн; загальна сума за 7 середньомісячних заробітків 117 693, 24 грн.

Виходячи з цих даних, розмір одного середньомісячного заробітку, розрахованого бухгалтерією підприємства згідно з Порядком № 100 для виплат при звільненні, становить: 117 693,24 грн / 7 місяців = 16 813 грн 32 коп.

Відповідно до абз. 3 п. 2 та п. 8 Порядку № 100, для визначення середньоденної ставки сума виплат за два місяці ділиться на кількість відпрацьованих робочих днів у цих місяцях. У розрахунковому періоді, що передував звільненню Позивача (жовтень 2025 року листопад 2025 року), кількість фактично відпрацьованих робочих днів згідно з довідкою про заробітну плату становить 26 днів (20 днів у жовтні + 6 днів у листопаді), тобто сукупний дохід за два місяці на основі довідки про допомогу складає: 16 813,32 грн ? 2 = 33 626 грн 64 коп..

З урахуванням вищевикладеного виходить, що середньоденний заробіток становить: 33 626,64 грн / 26 робочих днів = 1 293 грн 33 коп..

Зважаючи на те, що період затримки розрахунку з ОСОБА_1 обчислюється з наступного дня після звільнення з 26.12.2025 року по день ухвалення рішення 21.05.2026 року, то загальна кількість робочих днів за п`ятиденним графіком за цей період становить 104 дні.

Оскільки загальний строк затримки не перевищує встановлений статтею 117 КЗпП України ліміт у шість місяців, стягненню на користь Позивача підлягає сума за весь фактичний час невиплати. Таким чином, остаточна сума середнього заробітку до стягнення складає: 104 робочих дні ? 1 293 грн 33 коп. = 134 506 грн 32 коп..

Оцінюючи доводи представника відповідача про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку до 1% від заявленої суми на підставі принципів розумності, співмірності та форс-мажорних обставин, суд виходить із того, що положення ст.117 КЗпП України вже містить у собі встановлений законодавцем механізм забезпечення пропорційності та запобігання надмірному майновому навантаженню на роботодавця.

Крім того, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, яка дозволяє суду зменшувати розмір відшкодування, враховуючи розмір простроченої заборгованості та її співвідношення із середнім заробітком, є безпідставними, оскільки невиплачена матеріальна допомога становить 117 693, 24 грн, що не є мізерною сумою для пересічного громадянина, а позивач є пенсіонером, для якого своєчасність соціальних виплат є критично важливою для забезпечення життєдіяльності.

Також, суд бере до уваги, що відповідач не виплатив кошти на підставі внутрішнього протоколу правління, який на момент розгляду справи вже був визнаний незаконним у судовому порядку (Постанова ВС у справі № 211/7338/23), що свідчить про відсутність добросовісності у діях роботодавця щодо позивача.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє аргументи відповідача щодо руйнування інфраструктури АТ «Укрзалізниця» та пріоритетності видатків на оборону як підстави для фактичної відмови у виплаті середнього заробітку.

Згідно із ст. 617 ЦК України та позицією Верховного Суду, воєнний стан не звільняє роботодавця від обов`язку розрахунку з працівником.

Крім того, відповідач є діючим державним монополістом, який продовжує господарську діяльність, а отже, має виконувати зобов`язання за Колективним договором.

Беручи до уваги всі обставини справи, відмова у стягненні належних сум або їх зменшення до символічного 1% у трудовому спорі з особою-пенсіонером суперечило б засадам справедливості та ст. 46 Конституції України.

Частиною 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З ч.1 ст.80 ЦПК України вбачається, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відпровідно до ч.ч.1, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Дослідивши докази, долучені до позову на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд вважає, що сума витрат в розмірі 5000,00 грн є достатньою та обґрунтованою, а також співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги відсутність заперечень щодо розміру витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача, витрати на правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Крім того, беручи до уваги ціну позову, а також те, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, з урахуванням подання позову через підсистему Електронний суд, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 017,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії

Андріївни до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на пільгових умовах та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні у сумі 117 693 грн 24 коп. (сто сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто три гривні 24 копійки) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2025 по 21.05.2026 у сумі 117 890 грн 24 коп. (сто сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 24 копійки) з утриманням при виплаті встановлених законом податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у сумі 2017, 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, індекс 03150.

Третя особа: Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ 45462724, адреса: вул. Заводська, буд. 5, с-ще Лиманівка, Лозівський район, Харківська область, індекс 64660.

Суддя Т.О. Каращук