Рішення № 136740353, 22.05.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1820/26

Провадження № 2/345/1724/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Гапоненка Р.В., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 21.09.2025-100001939 від 21.09.2025 у розмірі 20228,63 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було 21.09.2025 укладено кредитний договір № 21.09.2025-100001939 відповідно до якого останньому було надано кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 140 днів. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовуються протягом всього строку на який надається кредит.

ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, однак, відповідач свої зобов`язання не виконує, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 20228,63 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., за відсотками у розмірі 7440,00 грн., комісії 788,63 грн., за відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України 6000,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на підставі ч.6 ст. 95 ЦПК України надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних доказів, копії яких долучені (та не долучені) до матеріалів справи відмовлено.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме йому. В позовній заяві позивач стверджує, що 21.09.2025 між ним та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 21.09.2025-100001939. Проте в матеріалах не міститься самого кредитного договору на отримання 5000 грн. та додаткової угоди на отримання ще 1000 грн, а також немає двох паспортів споживчого кредиту за обома траншами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів. Також, звертає увагу, що позивачем надано додаток до позовної заяви (Скриншот екрану) у вигляді «Інформації отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача». Проте в даному знімку на другому аркуші дата проходження ідентифікації зазначена 08.01.2023 тобто за 2 роки і 8 місяців до звернення позичальника щодо укладення кредитного договору, а також номеру телефону позичальника з якого цей крок здійснювався вказаний як «-» тобто відсутній, і верифікація не відбувалась. Тож як взагалі відбувалась ідентифікація невідомо, а також зазначений прочерк у номері телефону відкрито свідчить про фальсифікацію даного знімку екрану.

Також в укладеному договорі вказано, що з боку позикодавця він підписаний за допомогою ЕЦП (КЕП). проте перевіркою зазначеного файлу через систему Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua встановлено відсутність електронних підписів взагалі. Тож договір № 21.09.2025-100001939 від 21.09.2025 не узгоджений сторонами взагалі. Вважає, що в матеріалах справи взагалі не міститься самого кредитного договору. Серед наявних доказів надано лише оферту та заявку, які не являються кредитним договором. Також відсутні обидва паспорти споживчого кредиту. Серед додатків до позовної заяви також міститься лист вих. № 1-1203 від 12.03.2026 від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про зарахування 5000 грн. на карту позичальника та за таким же вихідним номером і датою ще один лист щодо транзакції у 1000 грн. Зазначені листи складені в електронному вигляді з накладенням електронної печатки та підпису, проте перевіркою зазначених файлів через систему Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua встановлено відсутність електронних підписів взагалі. Також відсутні і платіжні інструкції за обома траншами, як доказ перерахування коштів позичальнику. Не підписаний КЕП інформаційний лист не є цьому підтвердженням. Не надано також доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке, згідно доводів Позивача, здійснило переказ коштів на реквізити невідомого отримувача.

Крім того матеріали справи не містять також і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Зазначає, що розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Також, звертає увагу суду, що лише банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Крім того, позивач не має права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, комісію 788,63 та інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 6000 грн, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції з 17.03.2022).

Окрім цього, позивач зазначає, що прострочена заборгованість за кредитом становить 6000 грн. При цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 7440 грн., яка перевищує розмір боргу (тіло кредиту).

Вважає, що сума по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч. 3 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задоволити.Зазначає, що заперечуючи щодо отримання відповідачем кредитних коштів, сторона відповідача не подала виписки по рахунках відповідача або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку. Також, підписуючи Оферту Відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір. Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Щодо видачі коштів відповідачу, вказує, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної оперіації відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами Позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України "Про платіжні послуги". Отже, Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі тощо у Позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки Позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів.

Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору, зазначає, що позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № B/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 №B/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Щодо процентів за кредитним договором, вважає, що загальні витрати за кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, однак, розділом IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Слід звернути увагу, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуюячи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є законною.

Крім того, матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необгрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Крім того, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1111.37 грн. від 04.10.2025 року

Також зазначає, що до Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Щодо заборгованості за неустойкою, зазначає, що Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першоїстатті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та " та ОСОБА_1 було 21.09.2025 укладено кредитний договір № 21.09.2025-100001939 відповідно до якого останньому було надано кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту 07.02.2026. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 1000,00 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

17.10.2025 між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: 1. Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: 1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 6000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1- й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). 1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 1000 грн. 00 коп. дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 17/10/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-8286. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11ХХ-ХХХХ-8286. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) 114 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 200 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів.

Згідно п. 3.1. За Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісії.

Пунктом 3.2. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Пунктом 4.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-8286.

Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документа, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення договору № 21.09.2025-100001939 від 21.09.2025 року узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Між ТзОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» 04.01.2024 було укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 згідно умов якого останній зобов`язується виконувати платіжні операції з переказу Споживачам Виплат в порядку в порядку, в розмірі, та у строки передбачені цим Договором.

Факт отримання коштів на картку позичальника підтверджується довідками ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 12.03.2026 про перерахування 5000,00 грн. 21.09.2025 та 1000,00 грн. 17.10.2025 за допомогою системи iPay.ua.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором станом на 12.03.2026 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 21.09.2025-100001939 від 21.09.2025 становить 20228,63 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., за відсотками у розмірі 7440,00 грн., комісії 788,63 грн., за відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України 6000,00 грн. З даного розрахунку також вбачається, що відповідач 04.10.2025 здійснив оплату на часткове погашення заборгованості в розмірі 1111,37 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А отже, встановлено, що відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України, сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках, що нараховані по ст. 625 ЦК України за договором № 21.09.2025-100001939 від 21.09.2025 у розмірі 6000,00 грн., суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.

Що стосується заборгованості за комісією, то суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1,2,3,4 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Сторона позивача не вказує, які саме послуги за вказану комісію надаються (будуть надаватися) відповідачу. Умови кредитного договору не містять жодних даних про такі послуги за комісією.

Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи викладене вище та те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 788,63 грн. задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не має належного обґрунтування.

За вказаних обставин, суд вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення комісії слід відмовити.

Відповідно до підпункту 1-2 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти та користування кредитом, комісії та інші обов`язкову платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця (п.4 цієї ж статті Закону).

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої за формулою, яка викладена у ч.4 цієї статті, не повинен перевищувати 1%.

Проте з 23.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-ІХ, яким Розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування доповнено п.17 такого змісту: «Тимчасово протягом перших 120 днів з дня набрання чинності відповідним Законом максимальний розмір денної процентної ставки може становити 2,5%, а протягом наступних 120 днів 1,5%».

Водночас, у кредитному договорі між сторонами чітко визначена фіксована незмінна процентна ставка за користування коштами 1% на день.

Відповідачем не доведено, яким чином ТзОВ «Споживчий центр» обмежено права споживача ОСОБА_1 за відповідним договором порівняно з правами, які встановлені у Законі України «Про споживче кредитування», та які з цих прав конкретно обмежені. При цьому, встановлена у договорі процентна ставка 1% на один день не перевищує граничний її розмір, передбачений законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідач не був позбавлений можливості надати власний розрахунок із відповідними доказами, проте жодних доказів на спростування вимог позивача не надав.

Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем кредитного договору та отримання кредиту, беручи до уваги факт неналежного виконання останнім обов`язків по поверненню суми кредиту та процентів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 16.03.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1768,89 грн.

13440,00 грн х 100 / 20228,63 грн = 66,44 % (розмір задоволених позовних вимог);

2662,40 грн х 66,44 %/100 = 1768,89 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 526, 536, 614, 625-628, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1078, 1079, п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 17, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, вул.Саксаганського, 133-А, м. Київ) заборгованість за Кредитним договором № 21.09.2025-100001939 від 21.09.2025 у розмірі 13440,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 1768,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: