Рішення № 136739844, 19.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13031/25

№ 2/183/4406/26

19 травня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману пенсію, стягнення недоотриманої пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить:

- зобов`язати відповідача провести перерахунок невиплаченої та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 12.02.2025;

- визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом на невиплачену суму пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення її виплати 01.05.2023 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнувши з відповідача на користь позивачки невиплачену ОСОБА_2 суму пенсії з моменту припинення її виплати 01.05.2023 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Сватове Луганської області померла її мама ОСОБА_2 , після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді недоотриманої за життя пенсії. 16 травня 2025 року приватним нотаріусом позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 52054 грн., нарахованої до 01.05.2023. Окрім того, виплату пенсії ОСОБА_2 припинено починаючи з 01.05.2023. Зазначає, що виплата пенсії може бути припинена лише у випадках, передбачених законом. Мати позивачки мала право на нарахування та виплату пенсії за період з 01.05.2023 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстав для припинення нарахування пенсії не було. Таким чином, наявні перешкоди у реалізації позивачкою прав на спадкування недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю, а тому вона звернулася до суду із цим позовом та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі.

Відповідач, не погоджуючись з позовом, подав відзив, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на правомірність своїх дій. Зазначив, що виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.05.2023 відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. За життя померла не виявила бажання поновити виплату пенсії, з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася, а тому не нараховані за життя суми пенсії не можуть увійти до складу спадщини.

Ухвалою суду від 05.02.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, представник позивачки подав заяву про проведення судового засідання без участі позивачки та її представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив розглядати справу у його відсутність, відмовивши у позові в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отримання пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії.

Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Приписи частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості- переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї- спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми по спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від спілкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом. Право на перерахування певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом ( зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця бо ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Також необхідно звернути увагу, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

У частині першій, третій статті 12, частини першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Сватове Луганської області, у віці 85 років, померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.61).

Померла ОСОБА_2 доводилася позивачці матір`ю, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.78).

На підставі заяви ОСОБА_1 . П`ятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №280/202 (а.с.58-120).

Донька померлої ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповідала належну їй земельну ділянку позивачці ОСОБА_1 .

Листом від 19.06.2025 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило нотаріусу, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 41122,87 грн. Період нарахованих виплат не зазначено, у зв`язку з чим нотаріусом повторно направлялися запити, надані нотаріусу відповіді не містять інформації щодо періоду нарахування зазначеної суми.

13 вересня 2025 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Л.А. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-408, за змістом якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, у тому числі, з недоотриманої пенсії в сумі 52054,54 грн. на підставі повідомлення ГУ ПФУ в Луганській області від 25.08.2025 за вих.№1200-0403-5/21619 грн.

Позивачкою надано роздруківку, яка містить відомості про зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів від ПФК у сумі 52054,54 грн., переказ здійснено 30.09.2025 (а.с.22).

Як убачається з наявних у матеріалів справі листів відповідача, а також змісту поданого відзиву, відповідач припинив нараховувати пенсію ОСОБА_2 починаючи з 01.05.2023.

Отже, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання в порядку спадкування за законом спадкового майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавцю, яку відповідач припинив нараховувати з 01.05.2023.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону №1058-IVвстановлений перелік підстав для припинення виплати пенсії, а саме виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Проте, визначених даною статтею обставин, у судовому засіданні не встановлено.

Пунктом 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положення п. 14-4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 10 Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» судом відхиляються, оскільки наведенні положення розповсюджується на пенсіонерів, які не померли. На правовідносини щодо спадщини приписи зазначеної норми не розповсюджуються.

Внаслідок викладеного суд дійшов висновку, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Отже, доводи відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про не належність ненарахованої пенсії до складу спадщини є безпідставними.

Водночас перевірити розмір недоотриманої пенсії та самостійно визначити цей розмір суд позбавлений можливості.

А тому, суд вважає, що вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату позивачеві суми пенсії за період з 01 травня 2023 року по 12 лютого 2025 року включно, належних спадкодавиці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде ефективним способом захисту порушеного права позивача на спадкування належних спадкоємцю сум пенсії.

Таким чином, суд висновує про те, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві пенсійні виплати, належні ОСОБА_2 , на які остання мала право за життя, але не отримала їх через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, тому позивач, як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, оскільки суми недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини.

Разом з тим, вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на суми невиплаченої пенсії не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки ефективним способом є стягнення відповідних виплат з відповідача, які судом задоволено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд висновує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн.

Позов задоволено частково в частині двох вимог немайнового характеру, відтак судовий збір в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 12.02.2025.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 12.02.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9.

Повне судове рішення складено і підписано 19 травня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.