Рішення № 136738910, 11.05.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р. Справа № 922/765/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (адреса: 36003, м. Полтава, вул. Коряка Дмитра, буд. 3; код ЄДРПОУ: 40186148) про стягнення 892147,45 грн за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В.С. (ордер серії АН № 1914919 від 06.02.2026);

відповідача Чала О.Д. (ордер серії ВІ № 1379494 від 11.03.2026);

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (далі - відповідач) 892147,45 грн, з яких:

778382,99 грн - пені;

113764,46 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано з посилання на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № УБГ 24-627 від 20.11.2024 щодо поставки на користь позивача товару у визначеній сторонами термін, за що умовами договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2026; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Підготовче засідання відкладалось

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження ухвалою від 15.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 6094 від 13.03.2026) про передачу справи за територіальною підсудністю.

Також, в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 7279 від 13.03.2026), в якому просить суд зменшити розмір штрафу у розмірі 7 % на суму з 143010,00 грн. до 42602 грн. та 0,1 пені з 778382,99 грн. до 155676,60 грн. (зменшення на 80%) задовільнити позовні вимоги про стягнення 155676,60 грн. пені в розмірі 0,1 % та 42602 грн. штрафу в розмірі 7 %; в іншій частині позовних вимог, якими застосовано штраф у розмірі 7 % на суму 100408,00 грн. та пеню розмірі 0,1 % на загальну суму 622706,39 грн. відмовити в повному обсязі.

Свою позицію відповідач обґрунтовує з посилання на той факт, що позивачем не надано доказів, що йому заподіяно збитки у певному конкретному розмірі у зв`язку з порушенням відповідачем таких зобов`язань і розмір таких збитків є таким, що дорівнює або перевищує розміру нарахованої пені; що позивач не посилається на понесення ним збитків через неналежне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Відповідач вказує, що володіючи інформацією станом на 15.08.2025 про те, що відповідач не може поставити товар відповідно до договору поставки № УБГ 24-627 від 20.11.2024 позивач відразу не звернувся до суду про стягнення пені та штрафу, що в кінцевому випадку призвело до нарахування пені в значно більшому розмірі.

Відповідач зазначає, що списавши 102150,00 грн., що є банківською гарантією та становить 5% від суми договору, позивач вже компенсував позивачу негативні наслідки, що мали місце у період порушення строку поставки.

Також відповідач зазначає, що ним вчинялися всі необхідні та добросовісні дії, спрямовані на належне виконання договору поставки, зокрема шляхом пропозиції позивачу щодо поставки товару іншого виробника з покращеними технічними та експлуатаційними характеристиками без зміни номенклатури товару та без збільшення ціни договору, а навпаки із наданням знижки у розмірі 3 % від вартості договору. Відповідач зазначає, що запропонована заміна виробника була обумовлена виключно технічною необхідністю та спрямована на забезпечення більшої надійності, довговічності та відповідності продукції умовам експлуатації обладнання, при цьому запропоновані матеріали мали кращі показники міцності, твердості, ударної в`язкості та зносостійкості. Однак, як зазначає відповідач, позивач безпідставно відмовився від укладання відповідної додаткової угоди до договору, і на думку відповідача, такі дії позивача необхідно розглядати як недобросовісні.

З огляду на викладене, відповідач вважає наявними підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій за порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань на підставі ст. 551 ЦК України. До того ж, розмір нарахованих штрафних санкцій відповідач вважає надмірними та такими, що не відповідають допущеному відповідачем порушенню.

Відповідач зазначає, що він готовий сплатити 155 676,60 грн. пені та 42 602 грн. штрафу. На думку відповідача, саме така сума пені та штрафу є обґрунтованою, співмірною заявленим позовним вимогам, об`єктивним обставинам з урахуванням переконливих доказів, які підтверджують добросовісну поведінку відповідача, який не усунувся від виконання зобов`язання, а лише намагався здійснити поставу товару більш якісного, без збільшення ціни, оскільки пропонував додаткову знижку на товар, який такий товар був би вироблений українським виробником.

Також відповідач вважає такими, що суперечать вимогам ч. 6 ст. 232 ГПК України дії позивача з нарахування штрафних санкцій за термін прострочення понад 6 місяців.

Також відповідач надав суду клопотання про застосування строків позовної давності (вх. № 7285 від 27.03.2026), в якому зазначає, що на сьогодні діє норма яка чітко встановлює строк для звернення до суду про стягнення пені в один рік.

Як вказує відповідач, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня ним нарахована за період з 18.02.2025 р. по 06.03.2026, а позивач звернувся з позовною заявою лише 09.03.2026.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду та з цих підстав просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 7612 від 31.03.2026), в якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми неустойки, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною юрисдикцією, відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема позивач зазначає, що відповідач не надає до свого відзиву належним чином завірених копій звернень та отриманої відповіді від виробника щодо неможливості виготовлення товару який підлягав поставці відповідно до умов укладеного між сторонами договору, що викликає великий сумнів у позивача, що дане звернення взагалі надсилалось.

Позивач вважає, що доводи відповідача про неможливість виготовити необхідні запасні частини з характеристиками визначеними у Договорі є безпідставними, оскільки відповідач сам добровільно прийняв участь у тендерній закупівлі та в подальшому уклав договір №УБГ24-627 від 20.11.2024 у якому зобов`язався поставити чітко визначений товар зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а отже вважав можливим виконання умов Договору.

Також, позивач зазначає, що ініціювання відповідачем питання щодо внесення змін до Договору не є необхідним заходом з метою належного виконання, а є спробою зміни істотних умов Договору шляхом зміни предмету закупівлі (заміна виробника та товару). Позивач звертає увагу суду, що відповідач сам визнає у відзиві, що пропонував позивачу товар, який не буде відповідати технічним характеристикам визначеним у Договорі.

Позивач зазначає, що запропоновані ж відповідачем зміни до договору прямо порушували вимоги ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178 (далі Особливості), у зв`язку з чим позивач не міг погодитись на такі зміни та вимагав виконання умов Договору.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності позивач вказує, що такий строк не може вважатися таким, що пропущений, до того ж листом №16/02 від 16.02.2026 відповідач запропонував позивачу зменшити суму неустойки та розстрочити її, чим фактично визнав факт наявності заборгованості.

Також, відповідачем було частково сплачено нараховану у Вимозі неустойку у сумі 29245,54 грн, що було враховано позивачем у розрахунку пені та штрафу. Даними діями, відповідач ще раз визнав наявність у нього боргу зі сплати неустойки по Договору, чим перервав перебіг строку позовної давності.

Щодо клопотання про зменшення суми неустойки позивач зазначає, що поставка товару за Договором не відбулась саме з вини відповідача , який з його ж слів припустився помилок та не врахував усіх комерційних ризиків, а не через відсутність об`єктивної можливості поставки товару. Крім того, на думку позивача, відповідачем до відзиву не надано жодних доказів на підтвердження неможливості ним виконати зобов`язання з поставки товару за Договором, або виникнення форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливили належне виконання зобов`язань за Договором та пом`якшили б його вину.

Окремо позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до Постанови КМУ від 4 березня 2015 № 83 підприємство позивача має статус підприємства стратегічного значення для економіки і безпеки держави . Крім того, постановою КМУ від 06.03.2022 №222 на підприємство позивача покладені спеціальні обов`язки, які полягають у забезпеченні HAK «Нафтогаз України» природним газом для формування ресурсу природного газу для забезпечення потреб побутових споживачів і виробників теплової енергії. В умовах воєнної агресії російської федерації проти України, внаслідок якої об`єкти позивача були частково знищенні та/або пошкоджені, позивач прикладає всі зусилля для забезпечення природним газом власного видобутку побутових споживачів і виробників теплової енергії та забезпечує енергетичну незалежність країни, що є вкрай важливим, особливо в період опалювального періоду та з огляду на спроби країни-агресора пошкодити стратегічні об`єкти енергетичної інфраструктури України.

Відповідач звернувся до суду з запереченнями (вх. № 7995 від 03.04.2026), в яких наполягає на правомірності власної правової позиції, викладеної у відзиві на позов. Окремо позивач зазначає, що питання зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.05.2026.

У судове засідання 11.05.2026 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Газзбут Трейд», як постачальником, та АТ «Укргазвидобування» в особі Фiлiї «Бypoвого yпpaвлiння Укрбургаз», як покупцем, за результатами проведення тендерної закупівлі UAH UA-2024-10-09-010033-a С_24Т- 627_43610000-2 Частини бурильних машин (Запасні частини до керновідбірних пристроїв) укладено договір поставки № УБГ 24- 627 від 20.11.2024 р. на загальну суму 2043 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Частини бурильних машин (Запасні частини до керновідбірних пристроїв) (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник повинен поставити покупцю Товар, передбачений цим Договором, (невідповідність Товару умовам Договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність Сторін прирівнюється до неналежної якості Товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартом, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Постачальник гарантує якість і надійність Товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк Товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на Товар встановлюється в Специфікації до цього Договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору та становить до 2043000,00 грн (два мільйони сорок три тисячі гривень, 00 копійок) з ПДВ (включно).

Пунктом 5.1 договору, сторони погодили, що Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором.

Згідно з п. 5.3.1 договору, за 10 календарних днів до дати здійснення поставки Постачальник надсилає на e-mail Покупця лист з інформацією щодо планової/-х дати/-т, поставки Товару за Договором (із зазначенням кількості Товару, планових дат поставки, вантажоотримувача). У разі постачання Товару партіями, зазначений інформаційний лист повинен містити вищезазначену інформацію щодо кожної партії надсилається Постачальником на кожну партію Товару, (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні).

Відповідно до п. 5.17 договору, за 10 календарних днів до планової дати поставки Товару Постачальник зобов`язаний направити на e-mail Покупця скановану копію технічного опису на Товар на фірмовому бланку Постачальника та скріплений підписом та печаткою (за наявності) Постачальника, а також копію сертифікату якості/технічного паспорту на Товар (якщо такий сертифікат якості /технічний паспорт на Товар передабчені п. 5.4. даного Договору). Такий технічний опис має містити технічні характеристики Товару, фото, опис принципу роботи та сфери застосування, матеріалу виготовлення, країну виробництва та найменування компанії-виробника. Технічний опис надається на українській або російській мові (застосовується, якщо Постачальник не є резидентом України).

Згідно з п. 5.18 договору, Товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, або/та якості може прийматися Покупцем або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання за рахунок Постачальника, до його заміни та/або доукомплектації. Постачальник зобов`язаний розпорядитися Товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 10 днів. Якщо Постачальник у цей строк не розпорядиться Товаром, Покупець має право реалізувати Товар для відшкодування понесених своїх збитків.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 7.8 договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Згідно з п. 7.11 договору, при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором Покупець має право направити Постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку Постачальник зобов`язаний перерахувати Покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалась така вимога.

Згідно з п. 7.14 договору якщо поставка Товару є об`єктом оподаткування ПДВ при нарахуванні штрафних санкцій розрахунок штрафних санкцій здійснюється з урахуванням того, що сума, від якої розраховуються штрафні санкції, включає ПДВ.

Пунктом. 10.1 договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 31.08.2025 року (включно).

Відповідно до п. 11.1 договору зміни та доповнення в цей Договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору.

Специфікацією № 1 від 20.11.2024 сторонами узгоджено найменування товару що підлягав поставці в рамках договору, стандарт, УКТ ЗЕД, ціну з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 20.11.2024 встановлено, що загальна вартість Товару, що поставляється у цій Специфікації, складає 2043000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 20.11.2024 Сторони погодили, що строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару.

Відповідно до Графіка поставки Товару, що є Додатком №3 до договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024, строк поставки: Протягом 90 календарних днів з дати підписання Договору з можливістю дострокової поставки МТР.

Таким чином, граничним строком поставки, передбаченим умовами договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024 є - 18.02.2025.

Однак, як свідчать матеріали справи, товар відповідачем на користь позивача поставлений не був.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з листом № 03/03 від 03.03.2025 з проханням про внесення змін до договору про закупівлю.

Даним листом повідомлено, що відповідач звернувся до виробника товару - DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD, який вказаний в тендерній документації на що отримано відповідь про те, що для того, щоб виготовити запасні частини до керновідбірного пристрою QX172-101.6-60FT-250P (виробництво RG PETRO MACHINERY (GROUP) CO., LTD 2018-2019 р.р.) з тими параметрами, які вказані в листі не має можливості з огляду на їх невідповідність саме технічним умовам.

Як зазначає відповідач, в даному випадку DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD зобов`язалося виготовити деталі згідно наявних креслень, але не надало гарантії, щодо їх відповідності саме сумісності з керновідбірним пристроєм QX172-101.6-60FT250P (виробництво RG PETRO MACHINERY (GROUP) CO., LTD 2018-2019 р.р.).

Також відповідач зазначає, що DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO, повідомило підприємство відповідача про те, що у разі виготовлення запасних частин буде використано метал, який не відповідає характеристикам, які наведені в таблиці, що є додатком до даного листа.

Отримавши таку відповідь, відповідач звернувся до ПП «Техноресурс» та надав технічні параметри для виготовлення необхідної продукції. ПП «Техноресурс» надано відповідь в якій виробником підтверджено можливість виготовлення продукції безпосередньо з тими технічними характеристиками, які вимагалися АТ «Укргазвидобування» в тендерній закупівлі, навіть з покращеними якостями.

Листом №305.4-305-2-2890 від 27.03.2025 позивачем надано відповідачу відповідь на лист № 03/03 якою відмовлено в укладанні Додаткової угоди в зв`язку з недостатнім обґрунтуванням покращення предмета закупівлі.

Листом №15/08 від 15.08.2025 відповідач запропонував позивачу укласти Додаткову угоду до Договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024 про розірвання Договору.

Листом №305.4-305-2-8318 від 20.08.2025 позивач повідомив відповідача, що він не приймає його пропозицію про розірвання Договору та наполягає на неухильному виконанні умов даного договору в повному обсязі.

В подальшому, позивач на підставі п. 7.8 договору нарахував відповідачу штрафні санкції за порушення договірних зобов`язань, та 03.02.2026 направив відповідачу вимогу №305.4-305-2-1017 від 29.01.2026 про сплату пені у розмірі 778382,99 грн та штрафу у розмірі 113764,46 грн за непоставлений Товар.

Листом №16/02 від 16.02.2026 відповідач надав відповідь на вимогу позивача, якою запропонував зменшити суму штрафу в розмірі з 835587,01 грн. до 417793,51 грн., також розстрочити сплату штрафу на 12 місяців.

Листом №305.4-305-2-2125 від 26.02.2026 позивач повідомив відповідача що він не приймає його пропозицію та наполягає на оплаті штрафних санкцій по вимозі в повному обсязі.

Відповідачем відповідно до платіжної інструкції № PD01 від 02.03.2026 частково сплачено нараховану у вимозі №16/02 від 16.02.2026 неустойку у сумі 29245,54 грн.

Обставини щодо стягнення 778382,99 грн пені (нарахованої за період прострочення з 18.02.2025 по 06.03.2026 та з урахуванням сплаченої суми 29245,54 грн.) та 113764,46 грн штрафу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду .

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Графіка поставки Товару, що є Додатком №3 до договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024, строк поставки: Протягом 90 календарних днів з дати підписання Договору з можливістю дострокової поставки МТР.

Пунктом. 10.1 договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 31.08.2025 року (включно).

Договір №УБГ 24-627 був підписаний сторонами 20.11.2024. Отже, граничним строком поставки, передбаченим умовами договору №УБГ 24-627 від 20.11.2024 є - 18.02.2025.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки на користь позивача передбаченого умовами договору товару.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 7.8 договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Згідно з п. 7.11 договору при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором Покупець має право направити Постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку Постачальник зобов`язаний перерахувати Покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалась така вимога.

Зазначене надає позивачу право на нарахування відповідачу штрафу та пені в розмірі, передбаченому п. 7.8 договору.

Згідно з позовною заявою, в зв`язку з простроченням виконання зобов`язань за договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024 позивач нарахував до стягнення з відповідача 778382,99 грн пені за період прострочення з 19.02.2025 по 06.03.2026.

Також в зв`язку з простроченням виконання зобов`язань понад тридцять днів за договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024 позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 113764,46 грн.

Суд констатує, що здійснений розрахунок відповідає умовам укладеного між сторонами договору та вимогам законодавства чинного станом на час існування спірних правовідносин, та є арифметично вірним (перевірка здійснена за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Посилання позивача на нібито недотримання позивачем при розрахунку пені вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України щодо можливого шестимісячного строку нарахування суд вважає безпідставними.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України (який діяв станом на час існування спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, системний аналіз вказаного положення Закону свідчить що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано виключно у випадку якщо інше не встановлено законом або договором.

Разом з тим, в даному випадку в п. 7.8 договору сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання. Зазначене в свою чергу свідчить про те, що нарахування пені за договором не може бути шестимісячним строком на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України, як про це помилково вважає відповідач.

Посилання відповідача на нібито пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності суд також вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно законодавства відрізняють загальний строк позовної давності, який становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ) та спеціальні строки (ст. 258 ЦКУ), які можуть бути або скорочені, або більш тривалі, ніж загальний строк позовної давності.

Так, наприклад, скорочена позовна давність в 1 рік застосовується, зокрема, до вимог (ч. 2 ст. 258 ЦКУ): про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

В Україні строки позовної давності були продовжені (зупинені):

- з 02.04.2020 по 30.06.2023 на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно з якою було передбачено, що Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину;

- з 17.03.2022 по 29.01.2024 на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції, яка діяла до 29.01.2024, та якою було передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії. Цей розділ ЦК було доповнено п. 19 на підставі із Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»;

- з 30.01.2024 по 03.09.2025 на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що діяла з 30.01.2024 на підставі Закону від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», та яка передбачала що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, зупиняється на строк дії такого стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434), який передбачає виключення з ЦК України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Отже, поновлення строку позовної давності в Україні відбулося з 4 вересня 2025 року згідно із Законом № 4434-IX.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 10.03.2026.

З зазначеного вбачається, що позовна давність за вимогами про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання з строку поставки товару за договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024 у період з 19.02.2025 по 06.03.2026 не може вважатися такою, що сплинула станом на дату звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Тому застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо цих вимог, за поданою відповідачем заявою, є неможливим.

До того ж, згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

В даному ж випадку, листом №16/02 від 16.02.2026 відповідач запропонував позивачу зменшити суму неустойки та розстрочити її, чим фактично визнав факт наявності заборгованості.

Крім того, 02.03.2026 відповідачем було частково сплачено нараховану у Вимозі неустойку у сумі 29 245,54 грн,

Даними діями, Відповідач ще раз визнав наявність у нього боргу зі сплати неустойки по договору, що також свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.

Посилання відповідача на нібито безпідставне ухилення позивача від укладання додаткової угоди до договору № УБГ 24-627 від 20.11.2024, що було запропоновано листом № 03/03 від 03.03.2025, суд вважає безпідставними.

Суд зазначає, що беручи участь в торгах та в подальшому ставши їх переможцем та укладаючи відповідний договір № УБГ 24-627 від 20.11.2024 відповідач читко усвідомлював який саме товар мав поставити позивачу в передбачений строк.

Взяті відповідачем на себе зобов`язання за договором є обов`язковими в силу Закону. При цьому, укладаючи договір відповідач також чітко усвідомлював можливі правові наслідки невиконання зобов`язань за договором у вигляді сплати штрафних санкцій.

В даному ж випадку відповідач не надав суду будь-яких доказів неможливості поставки товару виробництва DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD з узгодженими характеристиками, в т.ч. з підстав того, що DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD повідомило його про неможливість виготовлення такого товару, на чому наполягає відповідач в процесі розгляду даної справи.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також відповідно до п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель затверджених Постановою КМУ № 1178 від від 12 жовтня 2022 з урахуванням змін, внесених Постановою № 1067, визначає, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13 Особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах 2, 3 частини 1 статті 41 Закону № 922), пунктах 80, 86, 88, 89, 91 Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зокрема, доказом, що підтверджує покращення якості закупівельного товару може бути лист/офіційний висновок або довідка, до якої додається порівняльна таблиця. У ній має бути чітко та наочно відображено, що технічні характеристики запропонованого «покращеного» товару є кращими за характеристики товару, передбаченого первісною пропозицією.

Також має бути документ, виданий незалежною третьою стороною, що підтверджує покращені якісні характеристики такого предмета закупівлі, наприклад документ від виробника або документ, виданий компетентним органом, що засвідчить покращення якості предмета закупівлі.

Лише після отримання зазначених документів замовнику слід ухвалювати рішення щодо того, чи не відбувається зміна предмета закупівлі та чи може запропонована заміна вважатися саме покращенням, а не новим предметом закупівлі.

Однак, як зазначає позивач, в поданому листі № 03/03 від 03.03.2025 відповідач фактично пропонував внести зміни до договору в частині предмета закупівлі, а будь-яких покращень товару взагалі не навів.

Як зазначає позивач, із наданої порівняльної таблиці вбачається, що товар виробництва DEZHOU JINGMEI PETROLEUM MACHINERY CO., LTD містить більш деталізовані технічні характеристики та відомості щодо матеріалів виготовлення окремих елементів продукції, тоді як щодо товару ПП «Техноресурс» значна частина таких характеристик взагалі не конкретизована або зазначена у більш загальному вигляді.

Таким чином, доводи відповідача про нібито недобросовісність дій позивача та небажання отримати товар за договором свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано взятий на себе обов`язок щодо поставки товару на умовах, визначених Договором № УБГ 24-627 від 20.11.2024, у зв`язку з чим останнім допущено порушення договірних зобов`язань.

При цьому, відсутність погодження позивачем запропонованих відповідачем змін до договору не звільняла відповідача від обов`язку належного виконання умов договору у первісно погодженій редакції, оскільки будь-які зміни до договору могли бути внесені виключно за взаємною згодою сторін та у випадках, прямо передбачених законодавством.

До того ж, якщо відповідач вважав свої права порушеними внаслідок нібито безпідставного ухилення позивача від укладання додаткової угоди до договору, відповідач не був позбавлений права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Однак, такого позову відповідач не подавав.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведеної норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В даному випадку суд враховує, що відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 20.11.2024 загальна вартість Товару, що поставляється за договором складає 2043000,00 грн з ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором, позивач набув грошові кошти в сумі 102150,00 грн. за банківською гарантією згідно з якою забезпечувалося виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Окрім того, відповідач в добровільному порядку сплатив на користь позивача неустойку у сумі 29 245,54 грн.

Разом з тим, при зверненні до суду з позовом позивач додатково нарахував до стягнення з відповідача 892147,45 грн неустойки (в т.ч. 778382,99 грн пені та 113764,46 грн штрафу) що становить 43,66% від суми договору.

Однак, в даному випадку, розмір нарахованої позивачем неустойки є надмірно великим в порівнянні з сумою договору, тобто є явно несправедливим та невиправдано обтяжливим для відповідача, а його стягнення в заявленому розмірі спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання відповідача виконувати основне грошове зобов`язання вона перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

З огляду на викладені вище обставини, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає за необхідне частково задовольнити подане відповідачем клопотання, та зменшити суму нарахованої позивачем до стягнення пені до 340092,27 грн. (тобто до суми яка могла бути нарахована позивачем за 6 місяців прострочення виконання зобов`язання (без врахування вже сплаченої суми), а суму штрафу залишити незмінною, оскільки саме такі суми відповідають суті допущеного порушення, та в такому випадку буде дотримано розумний баланс між інтересами позивача та відповідача у спірних правовідносинах.

За таких обставин, за наслідками розгляду справи заявлений позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 340092,27 грн. пені та 113764,46 грн. штрафу.

В задоволенні іншої частини позову про стягнення пені слід відмовити.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10705,77 грн витрат по сплаті судового збору.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку в місті Харків, введення в зв`язку з цим особливого режиму роботи суду, при прийнятті даного рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (адреса: 36003, м. Полтава, вул. Коряка Дмитра, буд. 3; код ЄДРПОУ 40186148) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ 30019775):

340092,27 грн. - пені;

113764,46 грн. - штрафу;

5446,28 грн витрат по сплаті судового збору;

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 22.05.2026

СуддяО.І. Байбак