Ухвала суду № 136736950, 20.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13809/25

н/п 1-кс/953/2726/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваної - ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_7 по кримінальному провадженню № 12024220000001379 від 06.12.2024, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у якому сторона обвинувачення просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000001379 від 06.12.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

В клопотанні слідчий вказує, зокрема, що у березні 2025 року ОСОБА_10 , перебуваючи в м. Харкові, діючи з метою отримання доходу від незаконного збуту наркотичних засобів, обіг яких обмежений канабіс, кокаїн, а також особливо небезпечної психотропної речовини МДМА створив та очолив організовану групу до складу якої увійшли ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а з кінця вересня 2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

У період з вересня 2025 по грудень 2025 року задокументовано вчинення членами організованої групи у складі з ОСОБА_5 9 кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин.

При цьому задокументовано, що учасники організованої групи 02.05.2025 та 15.11.2025 здійснювали придбання наркотичних засобів у ОСОБА_13 з м. Кривий Ріг з пересиланням через відділення ТОВ «Нова Пошта».

Крім цього, у період з березня 2025 року по лютий 2026 року задокументовано вчинення ОСОБА_10 10 кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, ОСОБА_5 - 1 кримінального правопорушення та 2 кримінальних правопорушень ОСОБА_11 не у складі організованої групи.

Сторона обвинувачення зазначає, що 25.02.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, та 25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ч. 3 ст. 307 КК України.

Крім того, слідчий зазначив, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, відповідно до яких зафіксовані факти збуту підозрюваними наркотичних засобів кокаїн та канабіс, а також особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА, що мали місце 30.10.2025, 12.11.2025, 16.12.2025, 25.02.2026; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій огляд та виїмка кореспонденції відповідно до яких зафіксовані факти незаконного пересилання та придбання з метою збуту підозрюваними через приватного оператора ТОВ «Нова Пошта» наркотичного засобу кокаїн та канабіс, та особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА, що мали місце 21.09.2025, 12.11.2025, 16.11.2025, 29.11.2025, 12.12.2025, 21.12.2025; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтроль особи, в яких зафіксовано факти збуту підозрюваними наркотичних засобів кокаїн та канабіс, та особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА, а також спілкування підозрюваних між собою щодо незаконного збуту зазначених речовин та засобів; іншими матеріалами у їх сукупності.

26.02.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів до 24.04.2026 включно без визначення розміру застави.

17.04.2026 заступником керівника Харківської обласної прокуратури винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, а саме: до 25.05.2026.

20.04.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 25.05.2026 без визначення розміру застави.

Як вказує слідчий у клопотанні, завершити досудове розслідування до 25.05.2026 є неможливим, оскільки органу досудового розслідування необхідно: отримати 4 висновка судових експертиз звуко- та відеозапису, які призначені постановами слідчого та надіслані на виконання до Харківського НДЕКЦ МВС України 27.03.2026; отримати 8 висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, які призначені постановами слідчого та надіслані на виконання до Харківського НДЕКЦ МВС України 12.12.2025, 29.12.2025, 05.01.2026, 16.02.2026, 05.03.2026; після отримання висновку судової молекулярно-генетичної експертизи за зразками, отриманими від ОСОБА_9 , призначити порівняльну молекулярно-генетичну експертизу; скласти повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 та ОСОБА_13 з урахуванням усіх епізодів їх злочинної діяльності; здійснити розсекречування матеріалів, які були підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; ознайомити підозрюваних та їх захисників з матеріалами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про продовження підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави та просили задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на необхідність цілодобового нагляду за бабусею, на наявність постійного місця проживання, на намір виконувати покладені на неї обов`язки, просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 також заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання чи визначити розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000001379 від 06.12.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

25.02.2026 о 21 год. 25 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

25.02.2026 о 23:30 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання, з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб та ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини та наркотичних засобів, вчиненому організованою групою, у тому числі повторно.

26.02.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів до 24.04.2026 включно без визначення розміру застави.

Постановою від 17.04.2026 заступника керівника Харківської обласної прокуратури строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 25.05.2026.

20.04.2026 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно підозрюваної ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, строком до 25.05.2026 включно.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2026 було продовжено термін досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000001379 від 06.12.2024, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до до 5 (п`яти) місяців, тобто до 25 липня 2026 року включно.

При цьому, строк запобіжного заходу закінчується 25.05.2026.

За результатами розгляду даного клопотання про продовження застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, питання наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 та повідомлення її у встановлений законом порядок перевірялось слідчим суддею під час застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 26.02.2026, а також 20.04.2026 під час продовження строку його дії, що не заперечується стороною захисту.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Вказане може бути підставою для продовження строку застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

В межах розгляду даного клопотання встановлено, що на даний час у кримінальному провадженні виконаний певний обсяг слідчих дій.

Поряд з цим у клопотанні слідчого про продовження строку тримання під вартою наведено підстави, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у строк до закінчення дії попередньої ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2026, у зв`язку з необхідністю: отримати 4 висновка судових експертиз звуко- та відеозапису, які призначені постановами слідчого та надіслані на виконання до Харківського НДЕКЦ МВС України 27.03.2026; отримати 8 висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, які призначені постановами слідчого та надіслані на виконання до Харківського НДЕКЦ МВС України 12.12.2025, 29.12.2025, 05.01.2026, 16.02.2026, 05.03.2026; після отримання висновку судової молекулярно-генетичної експертизи за зразками, отриманими від ОСОБА_9 , призначити порівняльну молекулярно-генетичну експертизу; скласти повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 та ОСОБА_13 з урахуванням усіх епізодів їх злочинної діяльності; здійснити розсекречування матеріалів, які були підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; ознайомити підозрюваних та їх захисників з матеріалами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Слідчий суддя погоджується з вказаними доводами сторони обвинувачення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, який є тяжким злочином; ч. 3 ст. 307 КК України, який є особливо тяжким злочином. Санкція частини ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Санкція частини ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_5 в сукупності з іншими обставинами.

Також, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-які предмети, речі та документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що доводи сторони захисту про відсутність зазначеного ризику ґрунтуються виключно на припущеннях та зводяться до формального заперечення обставин, викладених у клопотанні, без наведення будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість підозрюваного здійснити відповідні дії.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваної або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Крім того, на цей час досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводяться слідчі дії, а тому підозрювана може вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Окрім того, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваної.

Тому, доводи підозрюваної та сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.

При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться підозрюваною та стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання ним процесуальних рішень у справі.

Так, під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, для запобігання вищезазначених ризиків, однак з огляду на встановлені обставини, зокрема, те, що ОСОБА_5 не працююча, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судима, при цьому, на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення, покарання за вчинення яких, за умови визнання її винуватою, зокрема, передбачене у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, при цьому, враховуючи, що встановлені ухвалою слідчого судді від 26.02.2026, 20.04.2026 ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Тому, доводи підозрюваної та сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту чи особистого зобов`язання не спростовують вищевказаних висновків суду.

При цьому, щодо визначення розміру застави, слідчий суддя вважає за необхідним зазначити, що відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий та прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень обгрунтованою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Всупереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, слідчий та прокурор в клопотанні лише зазначили про неможливість запобігання вказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, проте, будь-якого обґрунтування реальних обставин, які дають підстави вважати неможливим застосування до ОСОБА_5 іншого, аніж тримання під вартою, запобіжного заходу, клопотання не містить.

Згідно з ч. 4 ст. 195 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим недоведені обставини, які б свідчили про недостатність застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу для запобіганням ризикам у кримінальному провадженні та необхідність застосування до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваної ст. 182 КПК України і обирає у відношенні ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу.

Разом з цим, клопотання про продовження тримання підозрюваної під вартою обґрунтовано необхідністю отримання висновків експертів, розсекречуванням матеріалів, виконанням вимог ст. 290 КПК України тощо, тобто всі слідчі дії з підозрюваною, слідчим вже виконано.

Враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_5 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення, слідчий суддя вважає, що за час тримання підозрюваної під вартою зазначені ризики не зменшилися, а тому продовжує для підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, та визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків.

У той же час, положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Однак, слідчий суддя звертає увагу, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судима, має бабусю, якій необхідний долгляд.

Враховуючи наведене, а також беручи дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , тривалість утримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання останньою покладених на неї судом обов`язків. Таке рішення узгоджується і з практикою ЄСПЛ, який не заперечує можливості врахування виключних випадків під час застосування застави за умови обов`язкової обґрунтованості такого рішення обов`язково національним судом.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 150 (сто п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та буде гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на неї обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Продовжити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів до 18 липня 2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 150 (сто п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 953/13809/25, н/п 1-кс/953/2726/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваної обрано запобіжний захід у виді застави.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на підозрювану такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

2) не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області документи на ім`я громадянина України ОСОБА_5 , що дають право на виїзд та в`їзд до України;

4) утриматись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Роз`яснити підозрюваній, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України роз`яснити підозрюваній, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, та попередити її про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваної, обвинуваченої та її явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваної; забезпечувати явку, належно повідомленої підозрюваної, обвинуваченої, до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваної, обвинуваченої.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваною, обвинуваченою покладених на неї обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самої підозрюваної обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_7 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 про тримання під вартою останньої.

Встановити строк дії ухвали до 18 липня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення їй копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1