Рішення № 136736625, 21.05.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/536/26

2/195/382/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

21.05.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., при секретарі судового засідання Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", в інтересах якого дії представник СТОЛІТНІЙ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ, до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося до суду через свого представника СТОЛІТНЬОГО МИХАЙЛА МИКОЛАЙОВИЧА, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 15 037.40 грн., а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 2662,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (Десять тисяч гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2024 року ТОВ "Слон Кредит" та відповідач ОСОБА_1 уклали договір № 1445310 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладався в електронній формі з використанням електронного підпису. Стосовно умов договору ТОВ "Слон Кредит" зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів-кожні 30 днів. Стосовно укладеного договору ТОВ "Слон Кредит" перерахувало на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кредитні кошті в сумі 1500,00 гривень.

24 грудня 2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як фактором було укладено договір факторингу № 24122024, згідно умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» повідомили відповідача шляхом направлення на електрону пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 24.12.2024 року № 24122024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1445310 від 16.02.2024 року загальна заборгованість склала 13 237.40 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1499.99 грн., заборгованості за процентами - 10 987.41 грн., штрафні санкції 750 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, строк дії договору № 1445310 від 16.02.2024 року не закінчився. Тому, в межах строку дії договору , укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 10.02.2025 року (48 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 1 800,00 грн.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 року відкрито провадження по справі, з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просить суд, розгляд справи провести без його участі, заявлені вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.

Відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади». Повістка про виклик до суду надіслана на останню відому адресу місця проживання відповідача. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за місцем ».

Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідив Правила надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ ««СЛОН КРЕДИТ»».

Копію договору про надання споживчого кредиту № 1445310 від 16.02.2024 року з якого слід, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір укладення якого здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечує клієнту через Веб-сайт мобільного додатку «SlonCredit». На умовах встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнтові грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 1500,00 гривень. Строк кредитування 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день. Підписано одноразовим ідентифікатором А576.

З копії паспорта споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма) слідує, що відповідач був ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Порядком повернення кредиту.

З копії розрахунку заборгованості за договором №1445310 від 16.02.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту наданого директором ТОВ ««СЛОН КРЕДИТ» слідує, що загальна сума заборгованості становить 13 237.40 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1499.99 грн., заборгованості за процентами - 10 987.41 грн., штрафні санкції 750 грн.

24 грудня 2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як фактором було укладено договір факторингу № 24122024, згідно умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» повідомили відповідача шляхом направлення на електрону пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 24.12.2024 року № 24122024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1445310 від 16.02.2024 року загальна заборгованість склала 13 237.40 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1499.99 грн., заборгованості за процентами - 10 987.41 грн., штрафні санкції 750 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, строк дії договору № 1445310 від 16.02.2024 року не закінчився. Тому, в межах строку дії договору , укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 10.02.2025 року (48 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 1 800,00 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 1445310 від 16.02.2024 року загальною сумою 15 037.40 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість на суму, вказану судом вище.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що вищевказаний договір укладено в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та його було підписано позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором і зазначенням у договорі персональних даних відповідача.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір. у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Водночас договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

У свою чергу відповідач використовуючи своє право згідно укладеного договору отримав кредитні кошти які використовував на свій розсуд. Сторона позивача уклала договори факторингу з кредиторами відповідача на підставі яких фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт (кредитори) відступлять факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом проценти.

Як слід за ст.1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст.514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1082 ЦК України слідує, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, сторона позивача, яка має право на господарську діяльність з надання фінансових послуг, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідача їх повернення . Сторона позивача скористалась своїм правом на отримання також і процентів за використання цими коштами. Навіть , якщо відповідач не отримавши повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості. У суду не виникло сумніву у порушенні закону з боку сторони позивача оскільки відповідач не виконав укладені ним договори з кредиторами своєчасно не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- акт № 18034 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року ;

- заявка №18034 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року

- ордер серія АІ №215594 від 23.03.2026 року;

- зразок заповнення платіжного доручення

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9422/10;

- договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи, що позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги згідно акту приймання-передачі послуг , у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, тому у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 2,4,13,19,7681,141,263265,268,280282,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", в інтересах якого дії представник СТОЛІТНІЙ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ, до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором № 1445310 від 16.02.2024 року у загальному розмірі 15 037 грн. (Пятнадцять тисяч тридцять сім гривень 40 копiйок), з яких сума кредиту 1499.99 грн., сума процентів за користування кредитом 10 987.41 грн., нараховані позивачем проценти за 48 календарних днів 1800.00 грн., штрафні санкції - 700 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Відомості про сторони у справі:

позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Омеко