Рішення № 136736585, 21.05.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/666/26

Номер провадження 2/194/893/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 03.02.1992 по 30.06.2015 рік працював на посадах з повним робочим днем під землею на шахті «Сташкова» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Стаж роботи у шкідливих умовах праці є більшим за 23 років. 30.06.2015 року його було звільнено за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок здоров`я. 15.10.2016 року первинно-повторно безстроково сукупно йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності (10% - трудове каліцтво АКТ форми Н-1 від 19.09.2000, 50%-професійне захворювання Акт форми П-4 від 18.09.2015), у зв`язку з чим він перебуває на обліку та отримую страхові виплати в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Згідно з Актом про нещасний випадок від 19.09.2000, нещасний випадок стався під час виконання ним посадових обов`язків підземного робітника. Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 18.09.2015 року, професійне захворювання у нього виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм хворого, запиленість повітря робочої зони, рівень фізичного перенавантаження, виробничий шум, недосконалість технологічних процесів. Причиною виникнення професійного захворювання є: пил, важка праця, виробничий шум. Все це призвело до: хронічного обструктивного захворювання легень І-ІІ ст., легенева недостатність І-ІІ ступеня, радіукулопатії попереково-крижової та шийної з стійким больовим синдромом стадії загострення, остеопорозу в поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів, нейросенсорної приглухуватості І ст. Внаслідок чого, йому була протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої праці, в підземних умовах.Позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві трудового каліцтва та професійного захворювання вже довгий час обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач змушений проходити медичні огляди та обстеження, та відновлювальні процедури, медикаментозне лікування, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на моєму душевному та фізичному стані.Позивач зазначає, що після встановлення йому сукупно 65% втрати професійної працездатності стан здоров`я продовжує погіршуватися. Оскільки роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де він працював, тим самим порушивши ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що в свою чергу стало причиною отримання ним професійних захворювань. Окрім цього, після встановлення йому втрати працездатності він переніс зменшення обсягу трудової діяльності, змушений був пройти курси лікування, переносити фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Спричинену моральну шкоду внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва позивач оцінює в сумі 258 810 грн. без урахування податку з доходу фізичних осібі яку просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 надано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне. 16.09.2000 року внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві №68 від 19.09.2000 року. Комісією було встановлено причини нещасного випадку та особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці ОСОБА_1 , порушив п.2.13.13 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінки в шахті машиніста». Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). За Актом №68 про нещасний випадок на виробництві Позивачу було повторно встановлено МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності 10% від 15.10.2015 р. Позивачем не було надано до позову довідку МСЕК з первинним оглядом, внаслідок чого не можливо встановити день стійкої втрати працездатності за Актом №68 від 19.09.2000 року. У даному випадку відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 15.10.2015 року Позивачу первинно встановлено 55% втрати працездатності, по професійному захворюванню. З дня виникнення правовідносин 2015 р. по день звернення до суду з позовною заявою 2026 р. пройшло 11 років, проте Позивачем не було належним чином обґрунтовано причину тривалості не звернення с позовом про відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати професійної працездатності. Представник відповідача у відзиві просив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтування щодо недоцільності розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження представником відповідача не надано.

Як передбачено частинами 4,5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, тобто справа виникає з трудових відносин і може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження згідно з пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України.

Справа про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, не належить до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження і перелік яких наведений у частині 4 статті 274 ЦПК України. Сума моральної шкоди, заявлена позивачем до стягнення (ціна позову) не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період з 03.02.1992 року по 30.06.2015 (а.с. 10-11).

30.06.2015 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з невідповідністю до виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

18.09.2015 року Начальником Першотравенського міськрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що позивачу з 01.09.2015 року встановлені Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини м. Кривий Ріг діагнози: хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст., легенева недостатність І-ІІ ступеня; радикулопатія попереково-крижової та шийної з стійким больовим синдромом стадії загострення; остеоартроз в поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів; нейросенсорна приглухуватість І ст. ( з легким зниженням слуху).

Згідно з випискою з акту огляду медико соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомого № 014440 від 15.10.2015 року, зазначено що позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності за професійним захворюванням 55 % з 06.10.2015 по 01.11.2016 року та 10 % за нещасним випадком з 19.09.2000 року. З 01.05.2025 року позивачу повторно встановлено 65% втрати працездатності, з яких за професійним захворюванням - 60 %, 5 % - за нещасним випадком з 08.04.1999 року.

Відповідно до довідок МСЕК від 15.10.2016 року, 28.10.2021 року позивачу повторно визначалось ступінь втрати працездатності за професійним захворюванням на рівні 65 %, з яких за професійним захворюванням - 55%, 10% - за нещасним випадком з 19.09.2000 року встановлена 3 група інвалідності.

З довідки до акту огляду медико соціальної експертної комісії серії 12 ААВ за №139713 від 28.10.2021 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність безстроково з рекомендованими заходами щодо відновлення працездатності а саме: нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР зі стаціонарним лікуванням.

Відповідно до акту про нещасний випадок від 19.09.2000 року убачається, що під час виконання позивачем посадових обов`язків підземного робітника, з ним стався нещасний випадок.

Проте, позивачем не надано документів, відповідно до яких йому встановлено 10% - трудове каліцтво Акт форми Н-1 від 19.09.2000 року.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) визначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, факт спричинення моральної шкоди саме з вини відповідача, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 110 000 грн., в іншій частині відмовити.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24) Суд зазначив, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного необґрунтованим буде вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів».

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 110 000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь держави судовий збір у розмірі 1100 грн. (одна тисяча сто гривень) на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 травня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Представник відповідача: Єлістратов Роман Вячеславович, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Суддя Ю.І. Соколова